АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19614/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/789/470/15 Доповідач - Хома М.В.

Категорія - 79

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Хоми М.В.

суддів - Демкович Ю. Й., Загорський О. О.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, представника Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції - Семчишина Дмитра Михайловича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2014 року по справі за поданням Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року державний виконавець Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, який ухиляється від виконання зобов"язань, покладених на нього рішенням суду, щодо сплати в користь ОСОБА_3 80 000 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2014 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, до часу виконання ним зобов"язань згідно виконавчого листа №569/3796/14-ц, виданого 28.08.2014 року Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 80 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця. Посилається на те, що він не ухилявся від виконання покладених на нього обов"язків, а сам факт невиконання зобов"язань не може бути підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, який вважає ухвалу суду законною та обгрунтованою, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян України", ухилення громадянина від виконання зобов"язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - до виконання зобов"язань.

Судом встановлено, що на виконанні Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист №569/3796/14-ц, виданий 28.08.2014 року Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 80 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був обізнаний щодо наявності відкритого виконавчого провадження, знав про необхідність сплати суми 80 000 грн. в користь ОСОБА_3, що підтвердив у суді апеляційної інстанції. Невиконання рішення суду пояснив відсутністю коштів.

Державним виконавцем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів для виконання рішення суду та встановлено, що майна, яке б належало боржнику та на яке можна звернути стягнення, немає. Фактично ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає, не має у власності транспортних засобів, офіційно не працює, інформація про джерела доходів, рахунки в банках та інших фінансових установах відсутня.

Як вбачається з інформації державної прикордонної служби України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 10.01.2014 року по 31.10.2014 року неодноразово, а саме 18 разів за вказаний період, перетинав державний кордон України, виїжджаючи різними транспортними засобами через пункти пропуску Рава-Руська, Шегині, Ягодин за межі України.

Такі обставини, а саме 18 виїздів за межі України протягом 10 місяців, свідчать про наявність у ОСОБА_1 грошових коштів і можливість хоча б частково виконати рішення суду.

Однак, ОСОБА_1 не внесено жодних коштів на виконання рішення суду.

Отже, ОСОБА_1 свідомо допускає бездіяльність щодо невиконання обов"язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов"язок, хоча б частково, у нього є реальні можливості (наявність грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об"єктивні обставини.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов"язків.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не ухилявся від виконання зобов"язань за виконавчим провадженням, є голослівними та спростовуються вищенаведеним.

Твердження апелянта про те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а тому він не має змоги виконати рішення суду, колегія суддів оцінює критично, так як кількість виїздів апелянта за межі України протягом 10 місяців свідчить про наявність у нього певних коштів та можливості хоча б частково виконати рішення суду.

Підстав для скасування ухвали з мотивів, наведених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома