Справа № 609/1615/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Шумський районний суд Тернопільської області

В складі головуючого суду Ковтуновича О.В.

При секретарі: Кухарчук О.М.

За участю сторін: позивача, представника позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шумськ під час відкритого судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення орендованого приміщення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просить усунути перешкоди в користуванні майном, а саме: частиною нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 та звільнити вказане орендоване майно.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що 01 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення № б/н, відповідно до п 1.1 якого відповідачу передано в строкове платне користування ( оренду ) частину нежитлового приміщення, загальною площею 140, 2 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Термін дії договору, за згодою сторін визначено до 01 грудня 2012 року, проте, відповідно до вимог ст.. 764 ЦК України, за відсутності заперечень позивача він поновлюється на строк, який був встановлений договором.

Орендар, за користування орендованим майном, сплачує орендну плату, розмір якої становить гривневий еквівалент 500 доларів США по офіційному курсу НБУ на день розрахунку.

Станом на 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 протягом чотирьох місяців ( липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року ) не виконує взяті на себе зобов»язання по оплаті орендної плати у відповідності до умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 2000 доларів США.

Згідно з умовами ч.1,2 п. 10.1 Договору він може бути достроково розірваний у разі невнесення орендарем орендної плати більше тридцяти днів, а також у випадку невиконання однією зі сторін умов договору; на вимогу однієї зі сторін даний договір може бути достроково розірваний у зв»язку з невиконанням іншою стороною зобов»язань за цим договором в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У ч.2 цієї статті зазначено, що у разі відмови орендодавця від договору оренди, договір оренди є розірваним з моменту одержання повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Зважаючи на викладене вище позивачка 13 листопада 2014 року відмовилася від договору оренди, надіславши на адресу відповідачки відповідне повідомлення, в якому поставила вимогу негайно звільнити орендоване приміщення.

Проте, відповідач у своєму листі від 20 листопада 2014 року повідомила позивачку, що нею повністю проведена оплата за орендоване приміщення і на день повідомлення існує переплата - 8000 доларів США і відмовилася звільняти приміщення.

Позивачка вважає, що відповідачка своїми діями порушує її права щодо вільного користування приватною власністю, а тому вимушена звернутися з даним позовом до суду, де просить її позовні вимоги, зазначені вище, задоволити у повному об»ємі та стягнути із відповідачки судові витрати по справі.

Представник відповідача позов не визнав та суду пояснив, що між сторонами дійсно був укладений договір оренди спірного приміщення. Однак від вважає даний договір фіктивним і укладеним з метою приховати іншу угоду, а саме: договір купівлі - продажу майна, який сторони мали укласти в майбутньому. На підтвердження своїх слів представник відповідача представив розписку, щодо зобов»язання викупити спірне майно сином відповідачки та сплатою останнім позивачці 42000 доларів США. Крім того представник зазначив, що його довірителька переплачувала позивачці кошти за користування орендованим приміщенням, оскільки сплачувала суму не 500 доларів США, а 1000 доларів США, внаслідок чого існує передплата, а тому вважає вимоги позивачки безпідставними . В подальшому відповідачка 19.03.2015 року надіслала суду заяву, в якій просила суд перенести судовий розгляд, оскільки вона усунула від участі у справі свого представника і має намір приймати участь у справі сама. 01.04 2015 року відповідачка надіслала заяву щодо перенесення розгляду справи у зв»язку з її хворобою. У відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів, а тому у судовому засіданні було ухвалене рішення продовжити розгляд справи у відсутності відповідачки та винести заочне рішення.

Суд, заслухавши сторони по справі, дослідивши представлені суду докази встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно договору купівлі - продажу від 25.06.2011 року та витягу з державного реєстру правочинів позивачка є власником нежитлової будівлі, торгового приміщення магазину, загальною площею 140,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

01 вересня 2012 року між ОСОБА_2 - позивачкою та ОСОБА_3 - відповідачкою Укладено договір оренди зазначеного вище приміщення.

П 3.1 даного договору передбачено, що орендар - ОСОБА_3 за користування орендованим майном, зазначеним в п 1.1 цього договору сплачує фізичній особі ОСОБА_2 орендну плату у сумі 500 доларів США по офіційному курсу НБУ дійсному на день розрахунку.

П 3.4 передбачено, що орендна плата за розрахунковий місяць повинна вноситись орендарем не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

П 3.6 передбачено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Згідно з умовами ч.1,2 п. 10.1 Договору він може бути достроково розірваний у разі невнесення орендарем орендної плати більше тридцяти днів, а також у випадку невиконання однією зі сторін умов договору; на вимогу однієї зі сторін даний договір може бути достроково розірваний у зв»язку з невиконанням іншою стороною зобов»язань за цим договором в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Свідок ОСОБА_4 - чоловік позивачки у судовому засіданні пояснив, що першим орендарем спірного приміщення був син теперішнього орендаря - ОСОБА_5 Він також пояснив, що за спільною домовленістю між сторонами договору кошти за орендоване майно брав ОСОБА_7 і передавав його дружині, а з липня 2014 року проплати припинились. Свідок також підтвердив факт отримання від відповідачки 42000 доларів США у рахунок викупу орендованого майна в майбутньому, що підтверджено відповідною розпискою, хоча у розписці зазначено, що кошти отримані від сина відповідачки - ОСОБА_5, оскільки на той час він був орендарем спірного майна.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_2 є власником зазначеного майна і вона передала дане майно в оренду ОСОБА_3 За згодою сторін він брав орендну плату в орендарів та передавав ОСОБА_4 Остання проплата за оренду була у вересні 2014 року, але це був борг за серпень 2014 року. Свідок також повідомив, що йому відомий той факт, що сторони домовлялися про майбутній викуп магазину. Свідок також пояснив, що кошти для передачі орендодавцям він отримував від ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2014 року його попросив ОСОБА_7 зайти до ОСОБА_3 та забрати кошти, що він і зробив. Суми він не знає тому, що кошти були в конверті. Він також підтвердив, що кошти були ніби за орендоване ОСОБА_3 майно.

16 жовтня 2014 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_3 заяву з вимогою дострокового розірвання договору оренди майна у зв»язку з існуючою заборгованістю орендної плати протягом трьох місяці підряд, погашенням заборгованості в сумі 1500 доларів США. Як додаток до заяви був надісланий договір про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01 вересня 2012 року.

13 листопада 2014 року ОСОБА_2 надіслала на адресу ОСОБА_3 повідомлення про те, що у зв»язку з непроплатою за орендоване майно на протязі чотирьох місяців ( липень - жовтень 2014 року ) утворилась заборгованість в сумі 2000 доларів США, чим порушено п. 3.1 договору оренди, а тому керуючись ч. 1, 2 п .10.1 договору та ч. 1 ст. 782 ЦК України вона відмовляється від договору оренди і вимагає повернути орендоване майно. Дане повідомлення було направлене рекомендованим листом, що підтверджується квитанцією від 13.11.2014 року.

20 листопада 2014 року ОСОБА_3 надіслала на адресу ОСОБА_2 лист - відповідь, що підтверджує отримання згаданого вище листа ОСОБА_2 орендарем, з якого слідує, що відповідачка вважає, що має переплату за оренду майна в сумі 8000 доларів США, оскільки за 2013 рік вона сплатила кошти в сумі 12000 доларів США, з яких 6000 доларів США орендна плата з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року, однак жодних доказів сплати зазначених сум відповідачка не представила.

Із заяви пропозиції від 13 жовтня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_2 про те, що останній сплачено за орендоване майно суму 42000 долари США, з який 12000 є орендною платою. Відповідачка пропонує позивачці зарахувати в рахунок орендної плати раніше сплачені кошти та вирішити питання про продовження договору оренди майна.

Із розписок від 18.07. 2011 року вбачається, що ОСОБА_5 зобов»язується викупити у ОСОБА_2 орендоване ним майно - приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у АДРЕСА_1 на протязі двох років за 260000 доларів США з поетапною сплатою коштів.

Розписками від 18.07.2011 року та 26 серпня 2011 року підтверджено, що не заперечували позивачка та її чоловік свідок - ОСОБА_4, факт отримання в рахунок майбутнього викупу орендованого майна 25000 доларів США та 17000 доларів США відповідно.

Згідно ст.. 759 ЦК України за договором найму наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У ч.2 цієї статті зазначено, що у разі відмови орендодавця від договору оренди, договір оренди є розірваним з моменту одержання повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядженням власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

Зважаючи на викладені вище обставини суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення виходячи зі слідуючого : в судовому засіданні доведено, що сторони, за взаємною згодою, свідомо, порушили п. 3. 4 договору оренди майна щодо здійснення проплати за орендоване майно, кошти сплачувалися ОСОБА_7 - який передавав їх позивачці. Договір оренди виконувався належним чином до серпня 2014 року, в подальшому кошти за оренду не сплачувалися, жодних доказів сплати коштів відповідачка в судове засідання не представила. В судовому засіданні також встановлений факт проплати позивачці 42000 доларів США за майбутній викуп орендованого майна, однак дана угода не є предметом розгляду в суді, а тому суд не дає їй правової оцінки.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.391, 759, 782 ЦК України, ст.ст.212-214,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Винести заочне рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення орендованого приміщення задоволити.

Зобов»язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 на праві приватної власності майном: частиною нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 шляхом звільнення вказаного приміщення.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243,60 грн. судових витрат по справі.

Рішення вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. В. Ковтунович