У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

              Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

     Верховного Суду України у складі:

 

головуючого судді	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Косарєва В.І., Кліменко М.Р.,
за участю прокурора  потерпілого	ОСОБА_1., ОСОБА_2.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  23 січня 2007 року  кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого ОСОБА_3.  на вирок  Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 червня 2005 року, яким

 

                                    ОСОБА_3,

     ІНФОРМАЦІЯ_1,

      громадянина  України,

      раніше не судимого,

                                       засуджено

 

-    за ч.1 ст. 286 КК України  на  2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами  строком  на 2 роки.                                                                     

    На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_3.  звільнено від відбування покарання з  іспитовим строком на  2 роки та з зобов'язанням  не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти  цей орган  про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.   На підставі пункту «б» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 11 липня 2003 року, ОСОБА_3. звільнено від покарання.

    Постановлено стягнути із ОСОБА_3. на користь  потерпілих: ОСОБА_2. -  8875 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4. -  3512  грн. на відшкодування матеріальної шкоди  і  2000 грн.   на відшкодування моральної шкоди;  ОСОБА_4. в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5. - 2236 грн. на відшкодування матеріальної шкоди   і  2000 грн. на відшкодування моральної шкоди;  на користь Черкаської міської лікарні №1 - 395 грн. на відшкодування  витрат на лікування потерпілих та 884 грн. 56 коп. судових витрат.

   Ухвалою апеляційного суду  Черкаської області від 20 вересня 2005 року вирок  залишено без зміни.

    Згідно з вироком суду, ОСОБА_3. визнано винним  і засуджено за те, що він 23 червня 2002 року, керуючи автомобілем ВАЗ-2102 в місті Черкаси по вулиці Смілянській, на порушення вимог п.п.1.5, 2.1, 16.11 Правил дорожнього руху, виїхав на перехрестя з вулицею Ільїна і  не пропустивши автомобіль ВАЗ-2109 під керуванням водія ОСОБА_2., зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2109, який  перекинувся. Внаслідок ДТП потерпілим ОСОБА_4. і ОСОБА_5. були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

   У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3.  просить  вирок і ухвалу апеляційного суду скасувати, а  справу закрити  у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Вважає, що оскільки він не заперечував проти застосування щодо нього Закону України «Про амністію», то суд не повинен був постановляти вирок. Крім того, посилається на неправильність розв'язання цивільного позову ОСОБА_2., якому не було спричинено тілесних ушкоджень та на порушення його прав при апеляційному розгляді справи.

     Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_2., який заперечував скаргу засудженого, думку прокурора, який вважав необхідним  ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга  задоволенню не підлягає з таких підстав.

     Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину і дав вірну кваліфікацію його діям і обґрунтовано  звільнив від покарання  на підставі  Закону України “Про  амністію”.  

     Доводи у скарзі про те,  що  суд  за наявності  підстав  для  закриття справи її безпідставно не закрив  із звільненням його від кримінальної відповідальності, не  ґрунтуються на матеріалах справи.

 

     Так, відповідно до ч.2 ст.6 КПК України, якщо обставини, зазначені в п.4 цієї статті виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадку наявності підстав до застосування амністії постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від  покарання. 

    

     Як видно із матеріалів справи, суд в кінці судового слідства з'ясувавши, що ОСОБА_3.  не заперечує проти  застосування до нього амністії, відповідно до вимог  названого вище закону постановив обвинувальний вирок із звільненням  засудженого від покарання на підставі  ст.1 п.”б” Закону України “Про амністію” від 11.07.2003р.

    

     Рішення суду про застосування щодо ОСОБА_3. амністії після постановлення вироку відповідає вимогам закону  і правові наслідки такого рішення ніяк не впливають на його права.

 

     Порушень кримінально-процесуального закону та прав засудженого під час розгляду справи судом першої і апеляційної інстанцій, які б могли вплинути на правильність постановлених у справі судових рішень та на розв'язання цивільного позову, в матеріалах справи не виявлено.

 

                      Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

                                                   у х в а л и л а:

 

Касаційну  скаргу  засудженого  ОСОБА_3   залишити без задоволення.

 

                                                             Судді:

 

                                           

Кармазін Ю.М.                      Косарєв В.І.               Кліменко М.Р.