Справа № 591/2020/15-ц

Провадження № 4-с/591/19/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2015 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

при секретарі Кальченко М.В.

з участю представника скаржника ОСОБА_1

представника відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління

юстиції Загорного Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про

- визнання дій державного виконавця протиправними в частині винесення постанови про накладення арешту майна, постанови про розшук майна та щодо проведення опису майна та складання акту від 12 березня 2015 року;

- скасування постанови про арешт майна боржника від 05 січня 2015 року,

- скасування постанови про розшук майна боржника від 23 лютого 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, в якій зазначив, що 12 березня 2015 року державним виконавцем ВДВС СМУЮ, в присутності експерта, проведено опис належного йому автомобіля, про що було складено відповідний акт. Дані дії було проведено в рамках виконавчих проваджень ВП № 46070192 та ВП №45456722 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення зі скаржника на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 167 325,07 грн. та судового збору у розмірі 1673,25 грн. Зазначає, що до 08 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження та існування постанов державного виконавця про арешт майна боржника від 05 січня 2015 року та про розшук майна боржника від 23 лютого 2015 року йому нічого не було відомо. Це позбавило його права на виконання рішення самостійно в семиденний строк. Крім того, оскільки державний виконавець не пересвідчився, що боржнику відомо про існування виконавчого провадження, що він отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження, то проведення інших виконавчих дій, в рамках цього виконавчого провадження, протиправні і суперечать Закону.

За таких обставин скаржник просив суд:

- поновити строк звернення зі скаргою, який було порушено у зв'язку з подачею позовної заяви;

- визнати дії державного виконавця ВДВС СМУЮ Козирь О.В. протиправним в частині винесення постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; винесення постанови про розшук майна, а також в проведенні опису майна та складанні акту від 12 березня 2015 року;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 січня 2015 року;

- скасувати постанову про розшук майна боржника від 23 лютого 2015 року.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 подану скаргу підтримала частково, відмовилась від вимоги про скасування постанови про розшук майна боржника від 23 лютого 2015 року, так як вказана постанова вже скасована державним виконавцем, в іншій частині просила скаргу задовольнити.

Представник ВДВС Сумського МУЮ Загорний Д.С. вважав, що дії державного виконавця були направлені на виконання виконавчих проваджень, відкритих 12 листопада 2014 року та 05 січня 2015 року, та зведеного виконавчого провадження, всі дії державного виконавця здійснені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». При цьому представник ДВС просив залишити без розгляду частину вимог скарги в зв'язку з пропуском скаржником встановленого строку на оскарження, а в іншій частині скарги просив відмовити в задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, вважає, що частина вимог скарги підлягає залишенню без розгляду, а в іншій частині вимог скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Сумського МУЮ перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 167 325,07 грн. та судового збору у розмірі 1673,25 грн.

Державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 листопада 2014 року за виконавчим листом про стягнення судового збору у розмірі 1673,25 грн. та про відкриття виконавчого провадження від 05 січня 2015 року за виконавчим листом про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 167 325,07 грн.

Як вбачається з виконавчого провадження, оглянутого в судовому засіданні, у державного виконавця ВДВС Сумського міського управління юстиції були підстави для відкриття виконавчого провадження, тобто є заява представника стягувача, виконавчий лист, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», строк пред'явлення до виконання стягувачем не порушено та виконавчий лист пред'явлено за належним місцем виконання.

Винесені постанови відповідають вимогам закону.

Згідно ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилаються стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В матеріалах виконавчого провадження, наданого на дослідження суду, мається поштовий конверт, з відміткою про повернення в зв'язку із закінченням строку зберігання, з якого вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась за адресою зареєстрованого місця проживання боржника.

В своїй скарзі ОСОБА_3 наполягає на тому, що про існування виконавчого провадження він дізнався лише 08 березня 2015 року від третіх осіб, після чого 10 березня 2015 року його представник отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження.

Однак, скаржником не надано суду переконливих доказів того, що йому до 08 березня 2015 року не було відомо про відкриття відносно нього виконавчих проваджень 14.11.2014 року та 05.01.2015 року, водночас у матеріалах виконавчого провадження мається докази направлення боржнику копій постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією.

Крім того, скаржником також не надано доказів і того, що він дізнався про відкриті відносно нього виконавчі провадження лише 08 березня 2015 року, а словесні посилання на невідомих третіх осіб - суд не вважає належними доказами.

Але і в такому випадку, суд вважає, що боржник пропустив встановлений 10-ти денний строк на оскарження дій державного виконавця ВДВС СМУЮ Козирь О.В. в частині винесення постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.01.2015 року та винесення постанови про розшук майна від 23.02.2015 року, оскільки скаржник сам вказує, що про порушення своїх прав він дізнався 08 березня 2015 року, а до суду зі скаргою на дії державного виконавця звернувся лише 23 березня 2015 року.

При цьому посилання представника скаржника, що вони не звернулись в десятиденний строк зі скаргою на дії державного виконавця, так як вважали необхідним звернутися з позовом - суд не вважає поважною причиною пропуску строку на оскарження дій.

За таких підстав, скаргу ОСОБА_3 в частині визнання дій державного виконавця протиправними щодо винесення постанови про накладення арешту майна, постанови про розшук майна, про скасування постанови про арешт майна боржника від 05 січня 2015 року, про скасування постанови про розшук майна боржника від 23 лютого 2015 року - слід залишити без розгляду в зв'язку з пропущенням встановленого строку на оскарження, та відсутністю підстав для поновлення цього строку.

Стосовно вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо проведення опису майна та складання акту від 12 березня 2015 року, то суд вважає скаргу в цій частині такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, з матеріалів дослідженого в суді зведеного виконавчого провадження вбачається, що 12 березня 2015 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, а саме: автомобіля Шевроле, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, власником якого є боржник ОСОБА_3

При цьому вбачається, що даний автомобіль є заставленим майном, згідно договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу.

Оскільки боржник ОСОБА_3 в добровільному порядку не з'являвся на виклики державного виконавця, не надавав транспортний засіб для опису та арешту, то за заявою стягувача ПАТ «УкрСиббанк» даний автомобіль був оголошений в розшук, та після його знаходження складено акт опису та арешту майна.

Також судом встановлено, що після опису автомобіля, транспортний засіб був переданий на відповідальне збереження боржнику ОСОБА_3 із наступними обмеженнями в праві користування: приховування, підміна, розтрата, відчуження.

При цьому ні в скарзі, ні в судовому засіданні представник скаржника не навела суду достатніх доводів на обґрунтування того, яким чином на даний час акт опису та арешту автомобіля порушує права боржника ОСОБА_3 у користуванні автомобілем, оскільки, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, даний автомобіль ще з 18.07.2008 року перебував у заставі, була накладена заборона на його відчуження, але автомобіль перебував у володінні та користуванні боржника.

Як підтвердила в судовому засіданні представник скаржника, автомобіль і на даний час дійсно знаходиться у боржника ОСОБА_3, він продовжує користуватись автомобілем.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо складення акту опису і арешту майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 210, 293,383-389 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 в частині оскарження дій державного виконавця ВДВС СМУЮ Козирь О.В. щодо винесення постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.01.2015 року та винесення постанови про розшук майна від 23.02.2015 року - залишити без розгляду в зв'язку з пропущенням встановленого строку на оскарження, та відсутністю підстав для поновлення цього строку.

В задоволенні скарги ОСОБА_3 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС СМУЮ Козирь О.В. щодо проведення опису майна та складання акту від 12 березня 2015 року - відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в Апеляційний суд Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 5 днів з дня її проголошення. Особи, які беруть участь у справі але не були присутні під час її проголошення, мають право оскаржити її протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя