Номер провадження: 22-ц/785/639/15
Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.
Доповідач Комаровська Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого - Комаровської Н.В.,
Суддів - Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,
З участю секретаря - Абалдової О.С. ,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.11.2014р.,-
в с т а н о в и л а :
22.08.2014р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що 11.12.2012р. між ним та відповідачем був укладений письмовий договір позики,згідно якому ОСОБА_3 взяв у нього в борг 2500 доларів США та забов*язався повернути вказану суму та 5000 грн. до 01.06.2013р.
Оскільки відповідач борг не повернув,ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 еквівалент 2500 доларів США - 30887,20 грн. та 5000 грн.,а всього 35887,20 грн. та судові витрати.
Представник відповідача позов визнав тільки в частині повернення 2500 доларів США.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10.11.2014р. позов задоволений.Стягнуто з відповідача на користь позивача еквівалент 2500 доларів США на день ухвалення рішення в сумі 37010,56 грн. та 5000 грн.,а всього 42269 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить про скасування рішення,мотивуючи тим,що суд неправильно застосував норми матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
При розгляді справи судом встановлено,що 11.12.2012р. ОСОБА_3 видав власноручну розписку про те,що він взяв в боргу у ОСОБА_2 2500 доларів США та забов*язався повернути вказану суму та 5000 грн. до 01.06.2013р.
Встановлені судом обставини визнали сторони.
Відповідно до ч.1 ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання,які правовідносини випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Правильно встановивши фактичні обставини справи,суд помилково застосував до виникших по справі правовідносин ст.827 ЦК України ,відповідно до якої за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або забов*язується передати другій стороні ( користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Зміст позовної заяви ОСОБА_2 та надані ним докази свідчать про те,що між сторонами виникли правовідносини,як регулюються статтею 1046 ЦК України ,яка передбачає,що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується оригіналом розписки,яка досліджена судом .
В порушення ст.526 ЦК України,яка передбачає принцип виконання забов*язання відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,ОСОБА_3 не виконав взяті на себе забов*язання за договором позики,тому порушене право позивача ОСОБА_2 підлягає судовому захисту.
Стягуючи на користь позивача еквівалент отриманої суми в іноземній валюті в розмірі 37010,56 грн.,суд правильно керувався ч.ч. 1,2 ст.533 ЦК України,відповідно до яких грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що
підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом .
Не може бути підставою для скасування рішення довод апелянта про те,що суд безпідставно стягнув крім суми позики ще 5000 грн.,оскільки така сума зазначена відповідачем в розписці як сума ,яка підлягає поверненню разом із сумою боргу,а позивачем вона визначена як сума за користування коштами.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2,однак при цьому помилково застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, і враховуючи,що це не призвело до неправильного вирішення спору,судова колегія вважає можливим не скасовувати оскаржуване рішення,а застосувати ч.2 ст.308 ЦПК України,яка передбачає неможливість скасування правильного по суті та справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.1,308 ЦПК України,колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Болградського районного суду Одеської області від 10.11.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: В.М.Гончаренко
В.Д.Коротков