Справа № 456/3631/13 Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.
Провадження № 22-ц/783/1458/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 27
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника позивача ПАТ КБ "Приватбанк" - Гнатишака О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 1 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, третя особа орган опіки та піклування Стрийської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2014 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LVH2GА00000034 від 21.03.2007 року у розмірі 61505,64 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.04.2013 року складає 491430,06грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 67,20 м.кв., житловою площею 40,10 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ Комерційний Банк "Приватбанк" з укладенням від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Зобов'язано виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які зареєстровані та проживають у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Виконання рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено на час дії Закону України від 3.06.2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2
В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити за безпідставністю. Вважає рішення неправильним та таким, що підлягає скасуванню у силу норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що подана позивачем табличка-розрахунок заборгованості не є належним доказом на підтвердження заборгованості за кредитним договором та така підписана не уповноваженою особою, без зазначення посади та прізвища. Зазначає, що пеня, що підлягає оплаті та складає частину розміру усіх вимог мала б обмежитись останніми дванадцятьма місяцями перед зверненням до суду, що значно зменшує її розмір, визначений судом, та певною мірою впливає на подальші взаємовідносини між банком та клієнтом після виконання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Судом не взято до уваги, що апелянт заперечував ціну іпотеки станом на 1.12.2014 року у розмірі 189375,00грн., оскільки девальвація гривні з 2007 року по 2014 року мала місце, і залишення початкової ціни іпотеки на рівні 2007 року поставило відповідача у порівняно гірше становище щодо забезпечення кредиту під час купівлі квартири та щодо повернення кредиту шляхом звернення стягнення на цю квартиру. Зазначає, що рішення про виселення як іпотекодавців, так і наймача житла - малолітньої ОСОБА_9 передчасне, оскільки виселення з іпотечного житла це дія, яка забезпечує захист прав іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки чи нового власника житла на реалізацію права власності на придбане житло. Також, судом не враховано, що на час звернення стягнення діє мораторій відповідно до Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Відповідачі та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси трьох відповідачів у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів на підтримання апеляційної скарги, представника позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається із змісту рішення суду першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за укладеним між нею та позивачем договором кредиту внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що становить суму вказану позивачем, яка у добровільному порядку нею не погашається. Крім цього, між позивачем та відповідачами в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира. Зважаючи на право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; значний розмір заборгованості за кредитним договором, що становить суму більшу ніж погоджена між сторонами вартість предмета іпотеки, - суд вважав за можливе звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення сум заборгованості за кредитним договором крім цього, судом задоволено вимоги про виселення відповідачів та ОСОБА_9, що там проживають, зважаючи на те, що вказане, передбачене законом, а позивачем крім цього дотримано процедуру, передбачену законом щодо попередження відповідачів про добровільне усунення порушень щодо виконання умов договору кредиту та добровільне виселення. Крім цього, при ухваленні рішення судом враховано і те, що малолітня дитина права користування чи володіння предметом іпотеки на час укладення договору іпотеки не мала та її жодних прав таким рішенням не порушується. Також, судом відхилено заперечення відповідачів щодо невірного нарахування суми заборгованості за кредитним договором та посилання на пропуск строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування пені. Також, судом зупинено виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з врахуванням того, що такий підлягає застосуванню з врахуванням обставин справи та предмету іпотеки.
Колегія суддів вважає, що в цілому рішення суду ухвалене з дотриманням вимог закону, а висновки суду відповідають обставинам справи та підстав для його скасування - немає. Однак враховуючи, що судом не дотримано в повній мірі вимог закону, судове рішення підлягає частковій зміні, з врахуванням такого.
Так як вбачається із матеріалів справи, встановлено судовим рішенням та сторонами не оспорювалось між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 (на час укладення договору ОСОБА_2) 21.03.2007 року було укладено кредитний договір №LVH2GA00000034, згідно якого вказаний відповідач отримала у користування грошові кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 33 тис. доларів США до 20.03.2017 року зі сплатою 11,04 % річних. Крім цього, умовами договору було передбачено право банку нараховувати комісію, пеню за неналежне виконання умов договору, право вимагати сплати достроково усієї суми заборгованості за договором. Окрім цього у забезпечення виконання зобов'язань вказаним відповідачем за даним договором кредиту між позивачем та чотирма відповідачами (співвласниками квартири АДРЕСА_1) було укладено договір іпотеки від 21.03.2007 року.
Внаслідок неналежного виконання умов договору кредиту відповідачем ОСОБА_2 у неї утворилась заборгованість, що нарахована у відповідності до умов договору та вказана у позовній заяві. Розмір та нарахування такої підтверджуються доданим до справи розрахунком (а.с. 7-13). Колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок вірно взятий до уваги судом першої інстанції, оскільки такий роздрукований із комп'ютеризованої автоматизованої системи нарахування Банку (позивача) за даним договором кредиту та підписаний уповноваженим представником позивача Струк І.О. (довіреність а.с. 32) та підстав вважати такий розрахунок неналежним доказом - немає. Так, жодних інших розрахунків заборгованості відповідачами не представлено та доводів чому такий здійснено з порушенням умов договору чи закону ними не наведено. Однак слід вказати про те, що заборгованість з пені невірно була нарахована в доларах США, хоч нарахування такої слід проводити у гривні (згідно ст.ст. 192, 549 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Крім цього, судом першої інстанції без врахуванням п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у резолютивній частині рішення суду не вказано усіх складових заборгованості, що підлягає сплаті, а тому рішення у цій частині слід змінити виклавши належним чином розмір заборгованості і усіх її складових, здійснивши розрахунок пені у національній валюті гривні, а саме: заборгованість за кредитним договором становитиме 45673,21 доларів США (що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.04.2013 року складає 374928,95 грн.) та складається із 26188,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 16886,67 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом та 2597,93 доларів США заборгованість з комісії, а також 126501,12 грн. пені.
Враховуючи вказане у цій частині доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими. Що стосується доводів скарги про незастосування судом річного строку позовної давності до вимог про нарахування пені до загального розміру заборгованості, то такі не слід вважати обґрунтованими, оскільки судом такий вірно не застосовано та вірно враховано пеню у загальному розмірі заборгованості, оскільки відповідачем ОСОБА_2 здійснювалось погашення заборгованості, зокрема, і пені та таким чином відповідач переривала строк позовної давності про стягнення заборгованості з такої. Так останнє погашення до звернення позивача до суду, зокрема, по пені здійснено 19.03.2013 року (а.с. 13) з позовом Банк звернувся 11.07.2013 року, тобто в межах річного строку позовної давності.
Зважаючи на вказане, а саме неналежне виконання умов договору кредиту ОСОБА_2, виникнення в неї значної заборгованості, умови договорів кредиту та іпотеки, вимоги ст.ст. 33, 36-40 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 15, 16, 590, 578 ЦК України, Банк, крім цього звернувшись 1.03.2013 року з листом вимогою до відповідачів про дострокове погашення суми кредиту повністю (до закінчення строку дії договору кредиту) з роз'ясненням відповідних наслідків невиконання такої вимоги (звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення). Такий лист отриманий відповідачами 22.03.2013 року (а.с. 14-15). Не отримавши відповіді на лист Банк підставно, вірно, реалізовуючи свої права, подав даний позов до суду, а судом вірно такий задоволено.
Крім цього, судом вірно з наведеним обґрунтуванням, про що йшлося вище задоволено вимогу про виселення осіб, що проживають у квартирі, на яку звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Однак окрім наведеного вище недоліку щодо викладу резолютивної частини рішення судом, врахування у розмір заборгованості пені у доларах США, а не у гривнях, - судом допущено, також, недолік щодо не зазначення у резолютивній частині рішення про те, що початкову ціну продажу предмета іпотеки слід визначити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, про що теж йдеться у згаданому п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та відповідних (згаданих у вказаному пункті) нормах закону. У вказаній частині доводи апеляційної скарги теж слід визнати обґрунтованими.
Окрім наведеного судом допущено помилку і щодо не відстрочення рішення суду в цілому, а зупинено його виконання лише у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Так судом першої інстанції вірно застосовано норми вказаного закону та доводи скарги в цій частині необґрунтовані, однак не враховано інших норм закону.
Дійсно відповідно до ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Однак вказану норму закону не можна вважати підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з врахуванням дії інших норм Закону, згаданих вище, на підставі яких іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу звернувши стягнення на предмет іпотеки.
Проте, відповідно до ст. 217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Тому судом вірно не відмовлено у задоволенні даного позову, а відстрочено (зупинено) на час дії вказаного Закону рішення суду, однак вказане відстрочення слід було здійснити стосовно рішення в цілому, а не лише його частини про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, згідно змісту ч.3 ст. 109 ЖК України, підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у жилому приміщенні, що передане в іпотеку є звернення стягнення на вказане майно.
Тому при відстроченні (зупиненні) звернення стягнення відстрочується і саме виселення громадян, оскільки таке може проводитись при звернені стягнення, яке не проводиться, а відстрочується.
Зважаючи на вказане, рішення суду слід у відповідності до вказаних норм (а також ст. 39 Закону України "Про іпотеку") - відстрочити в цілому на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Зважаючи на вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог слід змінити та викласти резолютивну частину рішення у відповідності до згаданих вище норм закону, визнавши частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги. В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 1 грудня 2014 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в частині задоволення позовних вимог та зупинення виконання рішення в такій редакції:
"В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LVH2GA00000034 від 21.03.2007 року у розмірі 45673,21 доларів США (що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.04.2013 року складає 374928,95 грн.) та складається із 26188,61 доларів США - заборгованість за тілом кредиту; 16886,67 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом та 2597,93 доларів США заборгованість з комісії, а також 126501,12 грн. пені, - звернути стягнення на квартиру загальною площею 67,20 м.2, житловою площею 40,10 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ Комерційний Банк "Приват Банк" з укладенням від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з початковою ціною продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виконання рішення суду - зупинити на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
В решті рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 1 грудня 2014 року - залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" в користь ОСОБА_2 350,43 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник