Справа № 344/4392/15-ц
Провадження № 2/344/2532/15
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2015 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Татарінової О.А.,
секретаря Білоган Т.І.,
за участю сторін: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який в подальшому був уточнений,в обґрунтування якого вказав, що рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року визнаний недійсним договір ренти,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12.12.2011 року,посвідчений приватним нотаріусом Глущенко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3483.При розгляді справи про визнання договору недійсним, судом не були застосовані наслідки недійсності правочину,передбаченого ч.2 ст.216 ЦК України.Позивач,як опікун ОСОБА_3, звертався за правовою допомогою у зв"язку із розглядом спору між сторонами у суді, та витратив на послуги адвоката 5500 гривень.Крім цього,судовий процес завдав позивачу моральної шкоди, через стрес у нього почав падати зір і 11.12.2014 року позивачу було зроблено операцію,яка коштувала 6400 гривень.Крім того, у зв"язку з розглядом справи позивач тричі замовляв таксі для проходження психіатричної експертизи його матері ОСОБА_3 та витратив 600 гривень.Під час однієї з цих поїздок ОСОБА_3 застудилась та перебувала 2 тижні на лікуванні в Рогатинській районній лікарні.За час лікування матері позивачем було витрачено 1200 гривень.Також, за поверненням права власності на квартиру,що належить його матері ОСОБА_3, був сплачений реєстраційний збір у сумі 669 гривень. Також, діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода,яка полягає у моральних стражданнях та погіршенням стану здоров"я через переживання пов"язані із судовим процесом. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 14369 гривень та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та дав пояснення аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог через необгрунтованість з урахуванням наданих письмових заперечень.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками.
Ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч.2 ст.216 ЦК України якщо у зв"язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно ч.3 ст.225 ЦК України сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
Згідно ч.4 ст.226 ЦК України дієздатна сторона зобов?язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім?ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.
В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору ренти та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.02.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору ренти та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно відмовлено (а.с.4-7).
Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.02.2014 року скасовано. Визнаний недійсним договір ренти,укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12.12.2011 року,посвідчений приватним нотаріусом Глущенко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3483. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на двохкімнатну квартиру на АДРЕСА_1,зареєстрованого Обласним комунальним підприємством "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентарізації" 15.12.2011 року за реєстраційним номером 26887645,номер запису 4504 в книзі 52 набутого на підставі договору ренти від 12.12.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Глущенко І.В. за № 3483 ( а.с.8-10)
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014 року рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року в частині задоволення вимог про скасування державної реєстрації права власності на квартиру скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін ( а.с.11-12).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.09.2014 року ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана недієздатною. ОСОБА_1 призначений опікуном недієздатної ОСОБА_3 ( а.с.21)
Згідно квитанції № 1 від 18.11.2013 року ОСОБА_1 сплатив авдокату Шкурлатовській Г.І. гонорар за надання правової допомоги у розмірі 3000 гривень.Крім того, згідно квитанції № 6 від 26.11.2014 року ОСОБА_1 сплатив авдокату Шкурлатовській Г.І. гонорар за надання правової допомоги у розмірі 2500 гривень ( а.с.22)
Суд вважає що надані докази,на підтвердження понесеної майнової шкоди не є належними,оскільки з наданих позивачем квитанцій не вбачається,що позивачем був укладений договір про надання правової допомоги саме по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору ренти та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно консультативної довідки від 11.02.2014 року Центральної міської клінічної лікарні позивач ОСОБА_1 звертався до лікаря окуліста (а.с.23)
Згідно виписки обласної клінічної лікарні м.Івано-Франківська позивачу ОСОБА_1 проведено операцію: факоемульсифікацію катаракти з імплантацією штучного кришталика ( а.с.24)
Суд не приймає до уваги посилання позивача,що через стрес із судовою тяганиною у нього почав падати зір,що викликало проведення операції,яка коштувала 6400 гривень, оскільки в судовому засіданні позивачем не доведено, що проведення операції коштувало 6400 гривень, та не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності причинно - наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров"я позивача, наслідками падіння зору із судовим процесом.
Згідно квітанцій від 29.01.2015 року позивач ОСОБА_1 сплатив держмито за реєстрацію права власності (надання послуг) у сумі 119 гривень, та держмито за витяг з держреєстру прав (надання послуги) у розмірі 120 гривень (а.с.25)
Згідно квітанцій від 03.03.2015 року позивач ОСОБА_1 сплатив держмито за реєстрацію права власності (надання послуг) у сумі 119 гривень, держмито за витяг з держреєстру прав (надання послуги) у розмірі 120 гривень, держмито за витяг з держреєстру прав (надання послуги) у розмірі 120 гривень, держмито за державну реєстрацію речових прав (надання послуги) у розмірі 51 гривня (а.с.26) та отримав витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.38) та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (а.с.39)
Суд вважає,що заявлені вимоги про стягнення витрат на переоформлення права власності не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача транспортних витрат у розмірі 600 гривень та витрат на лікування ОСОБА_3 у розмірі 1200 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
У своїй постанові №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного Суду України /п. 3/ зауважив, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, тощо) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.
Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не доведено факт понесення транспортних витрат на перевезення матері ОСОБА_3 та суми затрачених коштів, підстав для відшкодування позивачеві за рахунок відповідача цієї вартості, немає.
Згідно виписки № 2950 ОСОБА_3 в період з 1.07.2014 року по 14.07.2014 року перебувала на лікуванні в Рогатинській центральній районній лікарні. Доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на лікування матері ОСОБА_3 у сумі 1200 гривень суду не надано, клопотань про витребування додаткових доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не заявлялося, - тому суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні позовних вимог в цієї частині за недоведеністю.
Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а саме: душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як вбачається з постанови Пленуму верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд не може погодитися з посиланням позивача ОСОБА_1,як на підставу заявлених в порядку ст.225 ч.3 та ст.226 ч.4 ЦК України вимог про відшкодування моральної шкоди в тій частини, що відповідачу ОСОБА_4 на момент укладення договору ренти було добре відомо про стан здоров"я ОСОБА_3,оскільки рішеннями суду не встановлено,що відповідач знала про психічний розлад позивача або могла припустити такий її стан. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин. Крім того, з досліджених судом матеріалів справи вбачається,що на момент укладення договору ОСОБА_3 не була визнана судом недієздатною, на обліку у лікаря-психіатра не перебувала.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, ч.2 ст. 216, ч.3 ст. 225, ч.4 ст. 226 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постановою №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Пленуму Верховного Суду України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Татарінова О.А.