Справа № 22ц-221/2009р.            Головуючий у 1 інстанції - Ільченко О.І.

Категорія - цивільна                           Доповідач - Хромець Н.С.

У   Х   В   А   Л   А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 лютого 2009 року апеляційний суд  Чернігівської області у складі:

                        головуючого - судді Хромець Н.С.,

                        суддів -  Горобець Т.В., Острянського В.І.

                        при секретарі - Вареник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2008 року по справі за позовомОСОБА_1до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, 

                                                  в с т а н о в и в:

          Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2008 року позовОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_3 видане державним нотаріусом Прилуцької районної державної нотаріальної контори за №2-1635 на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлямиАДРЕСА_1 визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_3 видане державним нотаріусом Прилуцької державної нотаріальної контори за №2-1637 на 1\2 частину грошових вкладів. Стягнуто з ОСОБА_3. на користьОСОБА_1 81 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. 

Апелянт посилається на те, що  ОСОБА_1 не звертався до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_4, а тому у нього відсутні будь-які підстави оскарження отриманих відповідачем свідоцтв про право на спадщину, так як державною нотаріальною конторою щодо нього не вчинялось нотаріальної дії. Крім того, відсутність офіційної відмови нотаріальної контори у видачі ОСОБА_1. свідоцтв про право на спадщину за законом  також позбавляє його права на оскарження одержаних ОСОБА_3. свідоцтв. Апелянт наполягає на тому, що сторони по справі відносяться до п'ятої черги спадкоємців за законом згідно ст. 1265 ЦК України і мають право на спадкування за законом як інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, і їх частки в спадковому майні є рівними. Вважає, що нотаріальною конторою не допущено порушень діючого законодавства при оформленні права на спадщину в частині видачі відповідних свідоцтвОСОБА_3, при цьому в рішенні суду не зазначена правова норма, яку порушено ОСОБА_3. в процесі оформлення спадщин після смерті ОСОБА_4 та не обґрунтовано висновок про те, чому ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців третьої черги. Також апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. Зокрема,  в порушення вимог ст.ст.38, 40, 42 ЦПК України позовна заява ОСОБА_5 була прийнята до розгляду при відсутності належних повноважень відОСОБА_1 на представництво його інтересів в місцевому суді при розгляді питання про визнання недійсними свідоцтв, а тому ОСОБА_5 не є належним позивачем по справі. Попереднє судове засідання було проведене без участі відповідача, причини неявки якого не були з'ясовані. Копія судового рішення не була направлена відповідачу для ознайомлення. Крім того, апелянт вказує, що розмір відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1, є завищеним.        

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01.05.2005 року (а.с.29). Сторони по справі, як родичі спадкодавця, у встановлений законом строк звернулись до Прилуцької районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с. 26, 28) та 10 липня 2007 року ОСОБА_3. отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину спадкового майна (а.с.31,32).

Обґрунтовуючи рішення про задоволення позовних вимогОСОБА_1, суд першої інстанції послався на те, що останній  є спадкоємцем третьої черги після померлої ОСОБА_4, а відповідачка ОСОБА_3., як двоюрідна племінниця померлої, відноситься до п'ятої черги спадкоємців за законом, тому, враховуючи положення статті 1258 ЦК України, вимоги заявлені до ОСОБА_3. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 

Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, який регулює правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи апелянта про те, що сторони по справі належать до спадкоємців п'ятої черги не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

Так, відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Діти рідного дядька та тітки (двоюрідні брати і сестри) спадкодавця спадкують у порядку представлення відповідно до положень ч. 4 ст.1266 ЦК України, тобто у порядку третьої черги спадкоємців.

Враховуючи вимоги ст.1258 ЦК України про те, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово і кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, відповідачка, як спадкоємець п'ятої черги, не може спадкувати за законом при наявності спадкоємця, що спадкує за представленням у порядку третьої черги. Отже, свідоцтва про право на спадщину відповідачці видані незаконно.

Посилання апелянта на те, що рішення суду прийнято на підставі розгляду позовної заяви ОСОБА_5 без належних повноважень відОСОБА_1 на її розгляд в Прилуцькому міськрайонному суді, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, зокрема довіреністю від 08.01.2008 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 уповноваживОСОБА_6 представляти його інтереси в місцевих, господарських, апеляційних судах (а.с.9). Дана довіреність відповідає вимогам ст. 42 ЦПК України і надає представникові позивача права, визначені ст. 44 ЦПК України. Право підпису позовної заяви представником передбачене ч.3 ст. 119 ЦПК України.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апелянта щодо стягнення завищеного розміру судових витрат з відповідачки на користь позивача.  Апелянт помилково вважає, що при стягненні судового збору слід у даному випадку застосовувати ставку 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Позов про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину  не є позовом немайнового характеру і, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, така позовна заява оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані як законні підстави для скасування судового рішення відповідно до положень ч.2 ст. 308 ЦПК України.   

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України,  апеляційний  суд 

                                                  у х в а л и в:

        Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

        Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2008 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:                                              Судді: