Справа 22ц-11100\2006 Головуючий в 1 інстанції Середня Н.Г.
Категорія 44( 1) Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА Іменем України
06 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Неклеси В.І.
суддів: Митрофанової Л.В., Братіщєвої Л.А.
при секретарі: Юровській О.Ю.
за участю представників позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2, ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06
лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-
3283 про стягнення недоплаченої суми заробітної плати через неправомірне зменшення
виплати надбавок за безперервну військову службу в Збройних силах України,
компенсації та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-3283 про стягнення недоплаченої суми заробітної плати через неправомірне зменшення виплати надбавок за безперервну військову службу в Збройних силах України, компенсації та відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідач в порушення Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 не повністю виплачував йому надбавку за безперервну службу в Збройних Силах, внаслідок чого виникла вказана заборгованість. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасну виплату грошових сум у розмірі 3346,94 грн. та 2000 грн. моральної шкоди, так як його сім*я була позбавлена можливості користування належними йому коштами, не мала можливості придбати продукти хврчування, ліки.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2006 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права. Суд неповно дослідив всі надані позивачем докази, висновки суду не відповідають обставинам по справі.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та був звільнений в запас 17 жовтня 2005 року. Перебував на фінансовому забезпеченні у відповідача. Стаж служби позивача в цей період склав 28 календарних років. Відповідач виплачував позивачеві грошову надбавку за безперервну службу за травень-жовтень 2003 року, січень-серпень 2004 року, січень-лютий 2005 року в розмірі 20% грошового забезпечення; 90% - за листопад-грудень 2003 року, 70%- за вересень-грудень 2004 року; 85% за березень-липень 2005 року \а.с.24\, відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу", яким Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України та визначати порядок і умови виплати цих надбавок. Вказаним Указом встановлено граничний розмір надбавок при стажі роботи понад 20 років - до 70 відсотків. Відповідно до ст. 2 вказаного Указу Президента України виплата надбавок здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання Збройних Сил України.
Відповідно до наказу №149 від 26.05.2003 року " Про затвердження Інструкції про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", встановлено, що розміри надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України, який встановив граничні розміри надбавки, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення при стажі військової служби понад 20 років- у жовтні 2003 року, лютому-вересні 2004 року-15%; у грудні 2003р., січні 2004р.-70%, у жовтні-грудні 2004р.-50%, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389, а також наказу Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Правильний висновок суду відповідно інших позовних вимог, оскільки вимога позивача про стягнення заборгованості з грошового забезпечення за безперервну службу задоволенню не підлягає, не підлягає задоволенню і вимога про компенсацію та відшкодування моральної шкоди.
Доводи представника позивача в апеляційної скарзі, що ухвалюючи таке рішення судом допущено порушення прав позивача, які гарантовані нормативними актами для військовослужбовців є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства. Оскільки з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛ ИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.