Справа №22ц-6432/2006                                                                       Головуючий в І інстанції - Морозова Л.М.

Категорія 19/21                                                 Доповідач - Рудь В.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропет­

ровської області в складі;                                                                           

Головуючого          -РудьВ.В.

суддів                     - Ремеза В.А., Можелянської З.М.

при секретарі           -ХудолійНА

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скар­гою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці на рішення Тернівського міського суду Дніпропетров­ської області від 02.08.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконав­чої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань України в м.Тернівці про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02.08.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці стя­гнуто 10000 грн,страхової виплати за моральну шкоду, (а.с.38-39).

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці просило скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на невідповідність його вимогам закону (а.с.40-42).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляцій­ної скарги та заявлених вимог, заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляцій­на скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення від­повідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.

Задовольняючим позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що в зв'язку з отриманим позивачем професійним захворюванням при виконанні трудових обов'язків з 29.01.1963 року по 13.10.1993 рік на вугільних підприємствах ВАТ „Павлоградвугілля", йому було спри­чинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

Між тим, вирішуючи питання про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, суд виходив з ви­мог ст.ст.21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасно­го випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що су­перечить нормам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був оглянутий з встановленням йому 75% втрати пррфесійної працездатності та 2 групи інвалідності безстроково 10.10.1995 року (висновок МСЕК від "10.10.1995 року - а.с.8). Вказані обставини свідчать, що спірні правовідносини сторін регулюються матері­альним законом, який діяв на момент встановлення позивачу професійного захворювання та отримання ним в зв'язку з цим моральної шкоди.

Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманого ним професійного захворю­вання, факт якого встановлено 10.10.1995 року, відшкодовується виходячи з вимог ст.12 Закону України „Про охорону праці" та п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з вико­нанням ним трудових обов'язків (затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 ро­ку №472), які діяли на момент спричинення позивачу моральної шкоди.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається на підставі вимог п.11 Правил і не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати.

Вирішуючи питання про розміри відшкодування моральної шкоди позивачу, колегія суддів виходить з дійсних обставин справи та наслідків, які наступили, і вважає можливим стягнути з Відділення виконав­чої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань України в м.Тернівці на користь ОСОБА_1 120 грн. на відшкодування моральної шкоди, задо­вольнивши його вимоги частково.

При цьому, колегія суддів вважає можливим поновити позивачеві строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки він пропущений ним з поважних причин, так, як з моменту отримання професійного за­хворювання і до звернення до суду з позовною заявою позивач, будучи інвалідом 2 групи, довгий час про­ходив лікування в різних лікувальних установах в зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві.

Зазначена сума підлягає стягненню з Фонду на підставі ст.2 Закону України „Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, ви­кладених в п.п. 1,2 постанови Пленуму від 27.03.1992 року №6 (з послідуючими змінами та доповненнями) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", оскільки в дано­му випадку йдеться мова не про заборгованість по відшкодуванню моральної шкоди, а про не використане позивачем право на відшкодування моральної шкоди в результаті отриманого професійного захворювання.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, матеріа­льному та процесуальному закону. Згідно Закону Ж105-ХГУ від 23.09.1999 року, який набрав чинності з 01.04.2001 року, обов'язок по відшкодуванню шкоди у вигляді страхових виплат покладено на спеціально створений для цього Фонд.

Відсутність відповідного медичного висновку не є перешкодою для відшкодування фактично завда­ної моральної шкоди.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що Законом України ,Дро державний бюджет на 2005 рік" зупинено дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням до 01.01.2006 року.

Виходячи з вимог ст.ст.79,80,88 ЦПК України та ст.ст.3,4 Декрету Кабінету міністрів України „Про

державне мито" судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки Фонд соціального

страхування звільнений від оплати судових витрат.    

Однак, виходячи з вимог ст.ст.79,81|г ЦПК України та постанови Кабінету міністрів України від 21.12,2005 року №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечен- ня розгляду цивільних справ та їх розмірів" підлягають стягненню з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань України в м.Тернівці витріти на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 1 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-                                                         

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці - задовольнити частково.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02.08.2006 року скасувати.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці на користь ОСОБА_1 120 грн. (сто двадцять гривень) страхової виплати за моральну шкоду, а в іншій частині позовних вимог - від­мовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівці витрати на інформаційно-технічне забезпе­чення розгляду цивільної справи в розмірі 1 грн. 50 коп., які перерахувати за адресою: Апеляційний суд Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ - 02891291 УДКУ в Дніпропетровській області, МФО - 805012, р/р-37313002006717.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.