ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

    ПОСТАНОВА 

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді  Баранця О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу № 6/110

      за позовом:  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Кіровоград  

до відповідача:  Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,       м. Кіровоград       

про визнання недійсним акта та зобов'язання вчинити певні дії 

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - ОСОБА_1   фізична особа - підприємець; 

від позивача - ОСОБА_2 , довіреність № НОМЕР_1; 

від відповідача - Панасенко І.Б. , довіреність № 153  від 19.04.06 ; 

Час прийняття постанови - 12 : 13

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_2 про виявлення завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14696,00 грн. на підставі акта перевірки № НОМЕР_3 та повернення незаконно стягнутих коштів в сумі 14696,00 грн. на рахунок позивача.

В уточненні позовних вимог (вх. № НОМЕР_4) позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_2 та зобов'язати державну податкову інспекцію в м. Кіровограді поновити в обліковій картці платника податку на додану вартість - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14698,90 грн.

В уточненні позовних вимог (вх. № НОМЕР_5) позивач п. 2 резолютивної частині уточнень позовних вимог  (вх. № НОМЕР_4) виклав в наступній редакції. Зобов'язати державну податкову інспекцію в м. Кіровограді поновити в обліковій картці платника податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14696,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем порядку проведення позапланової перевірки. Одночасно позивач вказує на те, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зазначені в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та актами перевірок.

В відзиві на позов державна податкова інспекція у м. Кіровограді (правонаступник Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції) посилаючись на підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про завищення або заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідач констатує, що позивачем під час перевірки не надано доказів того, що вартість товарів (робіт, послуг) та сума податку на додану вартість сплачені продавцям, отже, не було надмірної сплати до бюджету, відповідно не існує бюджетної заборгованості перед позивачем. Право на відшкодування, стверджує відповідач, виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Оскільки відсутні підтвердження, що продавцем податок на додану вартість утриманий та внесений до бюджету, то у покупця відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування. Крім того, відсутні докази фактичної поставки придбаних товарів, що були б підставою для видачі податкових накладних, відповідно до частини 4 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість». Відповідач звертає увагу суду на п. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яким встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. На підставі викладено в відзиві відповідач просить господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

19.06.2006 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка виготовлена в повному обсязі 21.06.2006 року.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників  сторін, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд, -

                                          ВСТАНОВИВ:

Посадовою особою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції складено акт № НОМЕР_3 про результати проведення позапланової документальної перевірки ПП ОСОБА_1 з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість станом на 16 липня 2004 року, який став підставою для винесення податкового повідомлення - рішення  від 19.07.2004 року № НОМЕР_2.

В акті зафіксовано, що станом на 16.07.2004 року за позивачем відповідно до наданих ним до державної податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість по особовому рахунку рахується залишок не відшкодованих сум податку на додану вартість в розмірі 14696,00 грн. Перевіркою встановлено, що позивач не надав доказів того, що вартість товарів (робіт, послуг) та суми податку на додану вартість сплачені продавцям. Отже, за висновком відповідача, не було надмірної сплати до бюджету коштів, тому не існувало бюджетної заборгованості перед позивачем.

Поряд з цим, відповідач в акті перевірки зазначив про відсутність підтвердження того, що продавцями податок з позивача утриманий та внесений до бюджету. За таких обставин за висновком відповідача у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Крім того, за результатами перевірки відповідач встановив відсутність доказів фактичної поставки товарів (робіт, послуг), що було б підставою для видачі податкових накладних, відповідно до ч. 4 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість». Тому на підставі ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість», приватному підприємцю за наслідками проведеної перевірки зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 14696,00 грн.

Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято 19.07.2004 року податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14696,00 грн. В матеріалах справи (а.с. 37) є корінець вказаного податкового повідомлення - рішення. 

На підставі податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 в особовій картці позивача сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14696,00 грн. була виключена.

Господарський суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається із вступної частини акта документальної перевірки  № НОМЕР_3 Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена позапланова документальна перевірка.

Проте підстави проведення цієї перевірки та період за який вона проведена акт не містить.

Підстави проведення позапланової документальної перевірки на момент проведення перевірки регулювались п.п. 1, 3 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні» та ст. 3 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

Положення п.п. 1, 3 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні», передбачають право органів державної податкової служби в установленому законом порядку здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян перевірки. Враховуючи, що в акті визначено вид перевірки - позапланова документальна перевірка, господарський суд вважає, що при здійсненні вказаної перевірки податковий орган повинен був керуватися вимогами Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», який регламентував порядок проведення таких перевірок.

Відповідно до положень ст. 3 Указу позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

б) суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

в) виявлено недостовірність даних заявлених у документах обов'язкової звітності;

г) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

д) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

е) проводиться реорганізація(ліквідація) підприємства.

Жодної із зазначених обставин відповідач в досліджуваному акті не зазначив.

За таких обставин твердження позивача щодо відсутності підстав для проведення позапланової документальної перевірки господарський суд вважає правомірним.

Що стосується відображення в акті перевірки фактів порушень податкового законодавства, слід зауважити наступне.

В порушення п.п. 2 ч. 2 п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (в редакції на момент проведення перевірки), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1023\7311 із змінами , відповідач не висвітлив в зазначеному акті періоди в яких виявлені розбіжності між показниками, що відображені в податковій звітності позивача, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, не зазначив перелік документів, що не були надані позивачем, і документ, що підтверджує факт витребування цих документів від позивача у ході здійснення перевірки. Не відображено в акті перевірки факту відмови посадових осіб позивача надати посадовим особам податкової служби письмові пояснення щодо причини ненадання витребуваних документів. Тому господарський суд спростовує ствердження державної податкової інспекції, викладене в відзиві на позовну заяву, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не надав доказів в підтвердження існування бюджетної заборгованості перед ним.

До акту перевірки також не додано пояснень позивача щодо встановлених порушень.

На підставі викладеного господарський суд вважає, що в акті перевірки відображені необґрунтовані дані, суб'єктивні припущення перевіряю чого, які не мають підтверджуваних доказів.

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року №110 (на момент проведення перевірки) та зареєстрованій в Мінюсті України 23.03.2001 року №268\5459 (із змінами і доповненнями) факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказується конкретні їх пункти та статті. Недотримання вказаної вимоги до оформлення акту документальної перевірки позбавляє його належної доказової сили.

Нечітко, необ'єктивне та неповне викладення в акті перевірки обставин щодо виявлених порушень податкового законодавства позбавляє господарський суд можливості дати оцінку підставності висновків відповідача, викладених в акті перевірки. Вказане свідчить про недоведеність висновків, викладених в останньому, про відсутність в акті перевірки змісту правопорушення, а отже, і правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування на 146969,00 грн.

Не зазначення змісту порушення, недоведеність висновків в акті перевірки свідчить про незаконність рішення податкового органу.

Крім того, право позивача на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість підтверджується актом державної податкової інспекції в м. Кіровограді від 28.07.2003 року «Про результати проведення позапланової тематичної документальної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 з питання правомірності відшкодування з бюджету податку на додану вартість за березень 2003 року» та п. 1.19 акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_6 від 28.10.2005 року «Про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1».

В таблиці № 7 стор. 10 акту перевірки № НОМЕР_6 від 28.10.2005 року подано інформацію про наявність податкового кредиту, який станом на 1.11.2003 року складав 45385,00 грн. (9115,00 грн. + 36270,00 грн. =  45385,00 грн.).

На 01.07.2004 року сума податкового кредиту з податку на додану вартість складала 14696,00 грн.

Після зняття з обліку на підставі спірного рішення суми в розмірі 14696,00 грн. та результатів роботи за липень - грудень  2004 року сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість визначена в сумі 19,10 грн.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14696,00 грн. підлягає поновленню в особовій картці платника податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Після поновлення вказаної суми в особовому рахунку позивача податковий орган має право зменшити вказану суму відповідно до результатів роботи позивача з врахуванням наявності податкового зобов'язання в сумі 28,00 грн., нарахування пені в сумі 0,10 грн., штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання в сумі 2,80 грн. та врахуванням сплати позивачем платіжним дорученням № НОМЕР_7 50,00 грн. в рахунок сплати податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у м. Кіровограді наполягаючи на відмові в задоволенні позову зробила висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту недостатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, здійснення операції з придбання товару та їх фактична оплата.

П.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до п.п. 7.7.5, п. 7.7. Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, за змістом Закону України "Про податок на додану вартість"  право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Господарський суд погоджується з таким висновком, але враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень, в даному випадку на податковий орган.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція та на її правонаступник державна податкова інспекція у м. Кіровограді не надала господарському суду вказаних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

Звертаючи увагу господарського суду в заперечення проти адміністративного позову № НОМЕР_8 на наявність правової норми викладеної в ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України державна податкова інспекція у м. Кіровограді не наполягає на його застосуванні.

Крім того, річний строк обчислюється з дня, коли фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повинен був дізнатися про прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 та про зняття з обліку платника податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість суми в розмірі 14696,00 грн.

Державна податкова інспекція у м. Кіровограді не надала господарському суду доказів повідомлення позивача про проведення перевірки, про прийняття акту № НОМЕР_3, податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 та виключення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14698,90 грн. з особового рахунку позивача до 07.12.2005 року.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція повідомила фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про проведену перевірку та про її результати тільки листом № НОМЕР_9 (а.с. 32) на підставі заяви позивача від 23.11.2005 року (а.с. 31), а копію акту перевірки та копію спірного повідомлення - рішення листом № НОМЕР_10 (а.с. 34).

Позовна заява позивача була отримана господарським судом Кіровоградської області 24.03.2006 року (вх. № НОМЕР_11. Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви у строк визначений ухвалою від 27.03.2006 року, відповідно до ч. 2 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Тому господарський суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду встановлений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Адміністративний позов відповідно до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України може містити, крім визначених частиною третьої цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно - правових відносин. Тому позивач має заявити вимогу про визнання недійсним спірного податкового повідомлення - рішення. 

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача  про визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та про зобов'язання податкового органу поновити в обліковій картці суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З урахуванням змісту наведеної норми на підставі наказу Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області № 81 від 31.03.2006 року господарський суд здійснює заміну Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу  адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Враховуючи розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян  розмір судового збору який повинен бути сплачений позивачем при поданні адміністративного позову про  визнання недійсним спірного акту та зобов'язання вчинити певні дії після зміни предмету позову повинен складати (17,00 грн. * 0,2 = 3,40 грню) 3,40 грн.

Позивач сплатив в доход Державного бюджету квитанцією                               № НОМЕР_12 146,95 грн. судового збору та квитанцією НОМЕР_13.

Враховуючи зміну предмету позову стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 3,40 грн. судового збору.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає необхідності сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 55, 89, 160, 162, 163, 167, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд, -

                                             П О С Т А Н О В И В:

1. Замінити Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді.

2.   Позов задовольнити повністю.

3.  Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № НОМЕР_2.

4.  Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Кіровограді поновити в обліковій картці платника податку на додану вартість фізичної особи  - підприємця ОСОБА_1 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14696,00 грн.

5.   Стягнути  з  Державного бюджету України (рахунок № 31118095600002, УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_14, п/р № НОМЕР_15 КФ Укрцексімбанк, МФО 323389), - судовий збір в сумі 3,40 грн.

6.   Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

7.    Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.