Справа № 22ц-2656/2008
Головуючий 1 -ї інстанції - Юр"єва Т.І.
Категорія- 32
Доповідач - Кондратьева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 квітня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Кондратьєвої О.М. , суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю., при секретарі - Петрушенко А.О., за участю - позивача та його представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 31 січня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу „Шахта імені Абакумова" Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ленінському районі м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського райсуду м. Донецька від 31 січня 2008 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати зазначене рішення, оскільки він не згоден з розрахунком середнього заробітку у сумі 307, 57 грн., який був підставою для нарахування регресних сум та одноразової допомоги. Вважав, що шахтою їм. Абакумова повинні бути застосовані коефіцієнти підвищення тарифних ставок, що мали місце на підприємстві в період з липня 1995 року до липня 1996 року - 2, 38 та 1, 47, тоді середній заробіток становитиме 1032, 23 грн. Замість виплачуваних щомісячних регресних сум в розмірі 107, 65 грн., йому належало до виплати 361, 28 грн. і, відповідно, з вини шахти він недоотримав 23348, 48 грн. щомісячних виплат та 25362, 70 грн. одноразової допомоги.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові ОСОБА_1, виходив з того, що позивач знаходився у трудових відносинах з шахтою їм. Абакумова ДП „ДВЕК" і в період виконання своїх трудових обов'язків отримав професійне захворювання, у зв'язку з яким за висновком МСЕК від 26.05.1999 року визнаний інвалідом 3 групи по профзахворюванню з втратою 35% професійної працездатності, а з 16.05.2007 року розмір втрати професійної працездатності був збільшеним МСЕК до 60% безстроково.
Відповідно до Постанови КМУ №1100 від 03.10.1997 р. „Про внесення змін і доповнень до Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" в п. 28 згаданих Правил внесені доповнення, а саме: „перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку в перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більше середньомісячного заробітку відповідного працівника".
На підставі п.9 Постанови КМУ №472 від 23.06.1993 року певний розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності коригу ванню у бік зменшення не підлягає.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачу вірно обчислювався шахтою розмір втраченого заробітку і одноразової допомоги, виходячи з заробітку за серпень-жовтень 1997 року. Підвищення тарифних ставок на підприємстві в період з 1995 до 1996 року відбувалось в межах встановленого фонду споживання з метою збільшення частки тарифу в середньомісячній заробітній платі за рахунок зменшення розмірів премій, доплат, скасування компенсацій та інших виплат. Фактичного ж росту заробітної плати на підприємстві не було, тому підстав для застосування коефіцієнту 2, 38 та 1, 47 для коригування сум відшкодування шкоди не має.
На момент набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та передачі підприємством регресної справи позивача Фонду соціального страхування, сума щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 становила 107, 65 грн. В такому ж розмірі Фонд продовжував проводити позивачу щомісячні страхові виплати, з наступним перерахуванням суми з 1 березня кожного року в зв"язку зі зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Останньою постановою Фонду від 16.05.2007 року Дерев"янку призначена до виплати сума 528, 17 грн. На підставі викладеного суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів недоотриманих сум одноразової допомоги та щомісячних страхових сум, задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що вказане право виникло у позивача на момент встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто у травні 1999 року, а тому позивач пропустив строк для звернення до суду без поважної причини. Аналогічні вимоги позивача до Фонду також не підлягають задоволенню, оскільки право позивача виникло до створення Фонду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 311 ч.1 п.4 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи ча новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов"язки осіб, які не брали участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПВ „Шахта ім. Абакумова", 3-я особа - Відділення ВД ФССС у Ленінському районі м. Донецька про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В січні 2008 року він доповнив позовні вимоги, зазначивши у якості відповідачів як „Шахту ім. Абакумова", так і Відділення ВД ФССС у Ленінському районі м. Донецька.
Між тим, згідно з довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 112-113), шахта ім. Абакумова є відокремленим підрозділом без права юридичної особи, а юридичною особою - Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія".
В порушення вимог ст. 30 ЦПК України, суд не притягнув до участі у справі належного відповідача - ДП „Донецька вугільна енергетична компанія", не уточнив позовних вимог у ОСОБА_1, як це передбачено ч.2 ст. 173 ЦПК України, не повідомив ДП „ДВЕК" про час і місце розгляду справи.
Згідно з протоколом судового засідання, при розгляді справи приймала участь у якості представника відповідача - ОСОБА_2, але в матеріалах справи відсутній будь-який документ, що посвідчував би повноваження вказаної особи представляти інтереси відповідача в суді, що свідчить про те, що вона не мала права приймати участі в судовому засіданні, а суд вирішив
питання про права і обов*язки Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія", представник якого не брав участі у справі.
Викладене свідчить, що суд припустив суттєві порушення норм процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Крім того, Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків (в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди) у разі, „якщо працівнику встановлено професійне захворювання після переходу (звільнення) його з роботи, з якою пов"язане це ушкодження здоров"я, то середній заробіток береться за 12 або за бажанням потерпілого за останні повні 3 календарні місяці до часу переходу (звільнення) з цієї роботи.
Середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров"я."
Суд 1-ї інстанції не звернув уваги на вказаний порядок розрахунку сум середньомісячного заробітку, взявши за основу заробітну плату по професії позивача за серпень- жовтень 1999 року.
Керуючись ст. ст. 311, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 31 січня 2008 року скасувати та справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвалг набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.