22-ц/775/420/2015(м)
266/2174/14-ц
Головуючий у 1-й інстанції Сараєв І.А.
Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 50
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
31 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Сорока Г.П.,
суддів - Гаврилової Г.Л., Баркової Л.Л.,
при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 березня 2015 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
30 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 21.06.2013 року вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання не надає. Відповідач працює за контрактом моряком на судах іноземної компанії, працевлаштований через крюїнгову компанію Bark Agency. Вказала також, що попередній контракт відбувався з 08.07.2012 року по 29.05.2013 року на посаді матроса із окладом 1200 доларів США. З 10.12.2013 працював на судні грецької компанії на посаді третього помічника капітану із окладом приблизно 2200 доларів США. З урахуванням цього просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 4000грн. та на її утримання в розмірі 2000грн.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 січня 2015 року вказане заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2014 року було скасовано.
За результатами повторного розгляду справи рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000грн. щомісячно, починаючи з 30 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1000грн. щомісячно, починаючи з 30 травня 2014 року і до досягнення донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в сумі за один місяць піддано негайному виконанню.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши щомісячний розмір аліментів, та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у сумі 500грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку, а також стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1000грн. щомісячно, починаючи з 30 травня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. При цьому посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування і порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити, змінити рішення та зменшити розмір стягнутих аліментів на утримання дитини до 1000грн. і позивачки до 500грн., заперечення позивачки ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я і матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я і матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 4) інших обставин, що мають значення. Розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадку, якщо розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч.1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Згідно з вимогами ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст.80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі 21 червня 2013 року.
Згідно свідоцтва про народження, виданого 25 квітня 2014 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, про що 25 квітня 2014 року було складено відповідний актовий запис №182. Батьками було записано ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Відповідно до довідки про склад сім'ї, виданої Комітетом самоорганізації населення «Приморський» від 10.06.2014 року, ОСОБА_2 проживає разом з донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач є батьком малолітньої дитини, яка проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Враховуючи те, що батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а також те, що відповідач зобов'язаний надавати утримання дружині, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку, однак такої допомоги відповідач позивачці у добровільному порядку не надає, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання та на утримання дитини.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст.181-182,184,84 СК України, виходив з того, що відповідач працює моряком на судах зарубіжних компаній, має нерегулярний дохід, з урахуванням матеріального становища сторін, суд дійшов до висновку, що розумним та справедливим буде розмір аліментів на утримання дитини щомісячно 3000грн. та на утримання дружини в сумі 1000грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд залишив поза увагою її пояснення про те, що відповідач не працює на закордонних судах моряком, а у зв'язку з виниклими обставинами перебуває за межами України, працює за цивільно-правовими угодами, оскільки на підтвердження цих доводів не надано жодних доказів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.
Як вбачається зі справи, на підтвердження своїх позовних вимог позивачка надала суду першої інстанції довідки ПП «БАРК» №184 від 18.12.2014 року та №48 від 04.03.2015 року, відповідно до яких відповідач в період з 10.12.2013 року по 08.08.2014 року працював на посаді третього помічника капітана на закордонному судні, а з 09.12.2014 року перебуває у рейсі на закордонному судні на посаді матроса першого класу строком на 8 місяців (а.с.48-49). Дані довідки підписані директором підприємства та скріплені печаткою, тому суд правильно їх прийняв належним доказом на підтвердження обставин про роботу відповідача моряком на закордонних судах.
Відповідач та його представник наведеної в цих довідках інформації не спростували.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснила, що заробітна плата матроса складає 1200 доларів на місяць, тривалість рейсу становить 8 місяців, а чотири місяці відповідач відпочиває. Позивачка даних пояснень не оспорювала.
За таких обставин, з урахуванням встановленого НБУ курсу долара США до національної валюти на час розгляду справи, та, враховуючи те, що на утриманні відповідача інших осіб не має, що визнали сторони, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності з вище наведеними нормами матеріального права визначив розмір аліментів на утримання дитини та дружини і відповідач на час розгляду справи спроможний надавати дитині та дружині таку допомогу. На спростування правильності такого висновку суду відповідач та його представник жодних доказів апеляційному суду не надали, в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що таких доказів у неї з відповідачем не має.
Та обставина, що довіреність на ім'я ОСОБА_4 відповідачем на представництво його інтересів в суді була нотаріально посвідчена в Білорусії, не може бути доказом на підтвердження доводів представника відповідача про перебування (проживання) відповідача (значиться зареєстрованим та проживаючим в м.Маріуполі Донецької області) в цій державі. Будь-яких документів щодо реєстрації місця перебування відповідача в Білорусії та його працевлаштування в цій державі суду не надано. Крім того, тимчасове перебування відповідача в Білорусії не спростовує надані ПП «Барк» довідки щодо перебування його в рейсі на закордонних судах та не виключає можливості перебування його в закордонному рейсі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою те, що позивачка при народженні дитини отримала державну допомогу в сумі 10000грн. та отримує щомісячну соціальну допомогу, є безпідставними, оскільки, як вбачається зі справи, при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, суд у відповідності з положеннями ст.ст.80,182 СК України враховував всі обставини справи, у тому числі і матеріальне становище обох сторін. Крім того, отримання позивачкою незначних сум соціальної державної допомоги на дитину не звільняє відповідача від аліментних обов'язків по утриманню дитини та дружини.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не звернув уваги на те, що шлюб між сторонами не розірваний, не є підставою для скасування чи зміни рішення суду, оскільки дана обставина не має правового значення для правильного вирішення справи. Крім того, представник відповідача не заперечувала, що сторони разом не проживають і що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги на утримання дитини та дружини, пояснивши, що в 2014 році один раз були надані позивачці кошти в сумі 4000грн.
Ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційного суду не наведено ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зробленої судом першої інстанції, та нових доказів апеляційному суду не надано.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.
З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження, на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга представника відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 березня 2015 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Сорока Г.П.
Судді : Баркова Л.Л.
Гаврилова Г.Л.