РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 924/1014/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача 1: Кобза В.М.; Задорожна О.В.;

від відповідача 2: представник не з'явився;

від Третьої особи 1: представник не з'явився;

від Третьої особи 2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будвіс" м.Львів на рішення господарського суду Хмельницької області від 16.12.14р. у справі № 924/1014/14 (суддя Шпак В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс" м.Львів

до Відповідача 1: Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Третя особа 1: Національна Академія аграрних наук України

Третя особа 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" с. Васильківці

про 1. зобов'язання належно виконувати зобов'язання за Договором про надання послуг №04/04 від 04.04.2014 року,укладеного між Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвіс" шляхом:

- забезпечити вільний доступ до земельних ділянок (площею 1929 га. на території Проскурівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області), що належать ДП ДГ "Проскурівка" ІСГ Західного Полісся НААН, на яких будуть надаватися послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс", техніки, працівників, представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс" та залучених ним техніки, транспортних засобів, працівників третіх осіб, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр";

- не чинити перешкод, в тому числі в особі трудового колективу Державного підприємства "Дослідного господарства "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук, в здійсненні виконання умов Договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс", в тому числі шляхом залучення Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвіс" для виконання зобов'язань за Договором № 04/04 від 4 квітня 2014 року сил, засобів, техніки та транспортних засобів третіх осіб.

2. визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції № 27/06 від 27 червня 2014 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лампка Агро"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будвіс» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовом (том 1, а.с. 3-8) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Проскурівка» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної Академії аграрних наук України (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лампка Агро» (надалі - Відповідач 2) про:

1) зобовязання належно виконувати зобов'язання за Договором про надання послуг № 04/04 від 4 квітня 2014 року укладеного між Відповідачем 1 та Позивачем шляхом: передання Позивачу картографічного зображення на місцевості земельних ділянок, на яких Позивач буде здійснювати виконання зобов'язань за Договором № 04/04 від 4 квітня 2014 року; забезпечення вільного доступу до земельних ділянок (площею 1929 га. на території Проскурівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області), на яких будуть надаватися послуги Позивачем, техніки, працівників, представників Позивача та залучених ним техніки, транспортних засобів, працівників третіх осіб, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Цент»; не чинити перешкод, в тому числі в особі трудового колективу Відповідача 1, в здійсненні виконання умов Договору Позивачу, в тому числі шляхом залучення Позивачем для виконання зобов'язань за Договором № 04/04 від 4 квітня 2014 року сил, засобів, техніки та транспортних засобів третіх осіб; визначити та надати Позивачу реквізити рахунку, на який Позивачем щомісячно будуть сплачуватися кошти за сприяння вирощування сільськогосподарської продукції;

2) визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції № 27/06 від 27 червня 2014 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Ухвалою від 28 липня 2014 року по справі № 924/1014/14 (том 1, а.с. 67-68), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національну Академію аграрних наук України (надалі - Третя особа 1).

27 серпня 2014 року, ухвалою господарського суду Хмельницької області (том 1, а.с. 91-92), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Центр» (надалі - Третя особа 2).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23 жовтня 2014 року (том 1, а.с. 187-188), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було припинено провадження в частині позовних вимог, а саме: передання Позивачу картографічного зображення на місцевості земельних ділянок, на яких Позивач буде здійснювати виконання зобов'язань за Договором № 04/04 від 4 квітня 2014 року; визнання та надання Позивачу реквізитів рахунку, на який Позивачем щомісячно будуть сплачуватися кошти за сприяння вирощування сільськогосподарської продукції.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2014 року (а.с. 4-10), з підстав зазначених в даному рішенні, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 21-24) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 16 грудня 2014 року по справі № 924/1014/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Позивача задоволити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дане судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що ні нормами чинного законодавства, ні положеннями договору від 4 квітня 2014 року № 04/04 не передбачено погодження з Відповідачем 1 залучення Позивачем Третіх осіб до виконання зобов'язань за договором № 04/04 від 4 квітня 2014 року, так як і не передбачено обов'язку Позивача попередньо надавати Відповідачу 1 підтверджуючі документи про залучення осіб до виконання обов'язків за даним договором. Також, Позивач зазначає, що договір № 27/06 за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, а не договором про надання послуг, та укладений даний договір під час дії іншого договору, предмет якого стосується тієї ж земельної ділянки, що й договір № 27/06, а тому, на думку апелянта, даний договір № 27/06 від 27 червня 2014 року є недійсним відповідно до статтей 215 та 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22 січня 2015 року, апеляційну скаргу Позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 4 березня 2015 року на 14 годину 50 хвилин (том 2, а.с. 18).

Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 41-47), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі Позивача та просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 4 березня 2015 року (том 2, а.с. 62), з підстав наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 1 квітня 2015 року на 14 годину 30 хвилин.

Позивачем на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 4 березня 2015 року були подані додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (том 2, а.с. 64-69).

Третьою особою 1 на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 4 березня 2015 року були подані письмові пояснення з приводу апеляційної скарги Позивача, в котрих, з підстав, висвітлених у даних поясненнях, Третя особа 1 просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін (том 2, а.с. 75-77).

Відповідачем 1 на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 4 березня 2015 року були подані доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 80-82).

Представники Позивача, Відповідача 2, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 в судове засідання від 1 квітня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач, Відповідач 2, Третя особа 1 та Третя особа 2 були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 71-74).

Водночас, в матеріалах справи містяться письмові пояснення Третьої особи 1, в котрих пунктом 3 прохальної частини Третя особа 1 просить розглянути апеляційну скаргу Позивача без участі представника Третьої особи 1.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з урахуванням закінчення строків розгляду даної апеляційної сарги в правовому полі приписів статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача, Відповідача 2, Третьої особи 2, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні від 1 квітня 2015 року представники Відповідача 1 заперечили проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Позивача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників Відповідача 1, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 16 грудня 2014 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

4 квітня 2014року між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено договір про надання послуг № 04/04 (надалі - Договір; том 1, а.с. 15-17).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що: Позивач зобов'язався надати наступні послуги, визначені в пункті 1.2 Договору з використанням власних чи третіх осіб матеріалів, обладнання та засобами, а Відповідач 1 зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Характеристикою послуг відповідно до пункту 1.2 Договору є: проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під сільськогосподарські культури; посів, садіння і підживлення сільськогосподарських культур; обробіток сільськогосподарських культур засобами захисту; збирання врожаю; підготовка продукції до первинної реалізації, тощо.

Відповідно до пункту 1.3 Договору: Відповідач 1 надає доступ до земельних ділянок (площею 1929 га) Позивачу з метою надання послуг згідно цього Договору та передає їх картографічне зображення на місцевості; перелік вказаних земельних ділянок загальною площею 1929 га визначається в додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Як вбачається з пункту 3.1 Договору, Відповідач 1 зобов'язався оплатити Позивачу вартість наданих послуг за даним Договором не пізніше 10 календарних днів з моменту реалізації Відповідачем 1 продукції, вирощеної відповідно до умов цього Договору у поточному році, в грошовій формі шляхом перерахування Відповідачем 1 коштів на поточний рахунок Позивачу або іншим способом не забороненим чинним законодавством, але не виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суду звертає увагу, що у відповідності до пункту 3.3 Договору, за сприяння вирощування сільськогосподарської продукції Позивач зобов'язався сплачувати Відповідачу 1 винагороду в розмірі сімсот (700) грн.. за 1 га. посівної площі, зазначеної в пункті 1.3 Договору, за 1 календарний рік, з урахуванням індексу інфляції.

Пунктами 3.4, 4.1 Договору визначено, що: оплата за сприяння вирощування сільськогосподарської продукції здійснюється щомісячно, в рівних частинах до кінця поточного року; Позивач надає послуги у строки, які визначаються циклами вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно пункту 5.1 Договору, здавання - приймання наданих послуг здійснюється сторонами згідно актів здавання - приймання наданих послуг з відображенням вартості понесених витрат.

Відповідно до пункту 6.1.1 Договору, Позивач зобов'язався своїм силами і засобами чи із залученням третіх осіб надати послуги в обсягах і строки, визначені даним Договором.

Як визначено підпунктом 6.1.3 Договору, Позивач зобов'язаний для надання послуг залучати власних чи третіх осіб працівників та використовувати власні чи залучені третіх осіб технічні та транспортні засоби.

У відповідності до пунктів 9.1-9.2 Договору: Договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками сторін; строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього Договору та діє до 31 грудня 2018 року.

Як вбачається з пункту 9.9 Договору, Договір може бути розірваний Відповідачем 1 в односторонньому порядку у разі невиконання Позивачем умов розрахунків, зазначених в пунктах 3.1-3.4 Договору, письмово попередивши про це Позивача не пізніше як за 1 місяць до моменту розірвання Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 1 травня 2014 року Позивачем було укладено з Третьою особою 2 Договір про надання послуг № БМ_1 (надалі - Договір № БМ_1; том 1, а.с. 19-21).

Відповідно до пункту 1.1 Договору № БМ_1, Третя особа 2 зобов'язалася надати Позивачу послуги у рослинництві, із використанням сільськогосподарської техніки з обслуговуючим персоналом на умовах, визначених цим Договором, а Позивач зобов'язався створити належні умови для надання послуг, прийняти їх та оплатити обумовлену договором грошову суму.

Згідно пункту 1.2 Договору № БМ_1, Третя особа 2 надає Позивачу наступні послуги: проведення передпосівної підготовки ґрунту; посів і садіння сільськогосподарських культур; обприскування сільськогосподарських культур; збирання врожаю сільськогосподарських культур, тощо.

Пунктом 3.1 Договору № БМ_1 визначено, що: для належного виконання Третьою особою 2 умов укладеного з Позивачем договору, останній зобов'язався надати доступ до земельних ділянок з метою надання визначених договором послуг, передати їх картографічне зображення на місцевості; перелік земельних ділянок, на яких надаватимуться послуга згідно цього Договору, визначатиметься в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору.

В пункті 1 Додатку 1 до Договору № БМ_1 зазначено, що: Позивач надає доступ Третій особі 2 до земельної ділянки, що знаходиться на території Проскурівської сільської ради площею 1750 га..

29 травня 2014 року Позивачем було направило на адресу Відповідача 1 лист № 21 (том 1, а.с. 23) про початок польових робіт з 31 травня 2014 року з проханням Відповідача 1 забезпечити доступ до земельних ділянок, зазначених у Додатку № 1 до Договору.

Водночас, 18 червня 2014 року Відповідач 1 направив на адресу Позивача листа № 89 (том 1, а.с. 29), в котрому посилаючись на те, що оскільки Позивач в порушення пунктів 3.3, 3.4 Договору не здійснював щомісячної оплати винагороди за сприяння вирощування сільськогосподарської продукції, повідомив про розірвання Договору з 17 липня 2014 року, відповідно до пункту 9.9 Договору.

27 червня 2014 року Відповідач 1 уклав з Відповідачем 2 Договір про виробництво сільськогосподарської продукції № 27/06 (надалі - Договір № 27/06; том 1, а.с. 30-35).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору № 27/06: сторони домовилися про організацію виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг в сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення; відповідач 1, діючи в межах цього Договору, бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під обробіток землі сільськогосподарського призначення та проводити її регулярне обстеження, утримання її у належному, передбаченому чинним земельним та природоохоронним законодавством стані, залучити наявні у неї обладнання, машини і механізми, інструмент і інвентар, призначені для товарного виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, трудові ресурси (працівників), технології (науково-методичне забезпечення), а Відповідач 2 зобов'язався із залученням власного фінансування, трудових і матеріальних ресурсів (працівники, сільськогосподарська техніка, машини і механізми, інструмент і інвентар, мінеральні добрива, пестициди і агрохімікати, паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, технології тощо), - провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції, виробництво якої обумовлене цим Договором.

Розділом 3 Договору № 27/06 визначено, що Відповідач 1 здійснює: залучення земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1929 га (ріллі), яка знаходяться в постійному користуванні Відповідача 1; залучення матеріально-технічної бази (спеціальна техніка, транспорт, обладнання і устаткування, інвентар та інструменти, призначені для сідьськогашряарського виробництва, складські та виробничі потужності) і трудових ресурсів, - у погодженому згідно пункту 2.3 Договору порядку; залучення науково-методологічної (технологічної) підтримки; Відповідач 2 здійснює: залучення грошових коштів (фінансування), - у погодженому згідно пункту 2.3 цього Договору обсязі; залучення матеріально-технічної бази і трудових ресурсів (робітники і спеціалісти, техніка, транспорт і обладнання та запасні частини до них, посівний матеріал, агрохімія, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, інвентар, інструменти та інші товарно-матеріальні засоби сільськогосподарського виробництва), - у погодженому згідно пункту 2.3 цього Договору порядку.

Відповідно до пункту 2.4 Договору № 27/06, строк спільної обробки землі за цим Договором складає 5 років.

Пунктом 9.2 Договору № 27/06 визначено, що: строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього Договору, та закінчується у строк визначений пунктом 2.4 Договору; у випадку відсутності заяви про припинення даного Договору від будь-якої із Сторін не менш як за 20 днів до строку закінчення, Договір вважається пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах.

З огляду на вищеописані обставини та зважаючи на існування Договору № 27/06 Позивач звернувся до суду за захистом порушеного на його думку права з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 з вимогами щодо забезпечення вільного доступу до земельних ділянок; усунення перешкод у виконанні умов Договору та визнання недійсним Договір № 27/06, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2.

Колегія суду розглянувши позовну вимогу Позивача про зобов'язання Відповідача 1 щодо виконання умов Договору зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу дії частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши умови Договору колегія суду зазначає, що згідно пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язався надавати Відповідачу 1 послуги, визначені в пункту 1.2 Договору з використанням власних чи третіх осіб матеріалів, обладнання та засобами, а Відповідач 1 зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги,

Характеристикою послуг відповідно до пункту 1.2 Договору є: проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під сільськогосподарські культури; посів, садіння і підживлення сільськогосподарських культур; обробіток сільськогосподарських культур засобами захисту; збирання врожаю; підготовка продукції до первинної реалізації, тощо.

Відповідно до пункту 1.3 Договору: Відповідач 1 надає доступ до земельних ділянок (площею 1929 га) Позивачу з метою надання послуг згідно цього договору та передає їх картографічне зображення на місцевості; перелік вказаних земельних ділянок загальною площею 1929 га визначається в Додатку № 1 , що є невід`ємною частиною даного Договору.

Як вбачається з описаного у позовній заяві, Позивач посилається на те, що Відповідач 1 в порушення взятих на себе зобов'язань по Договору не допустив його до обробітку земельної ділянки.

Однак, колегія суду відхиляє зазначені твердження Позивача з огляду на їх не підтвердження належними доказами та з врахуванням наступного.

Із умов Договору вбачається, що Відповідач 1 взяв на себе зобов'язання надати доступ до земельної ділянки лише Позивачу, а не будь-якій іншій третій особі.

Проте, в противагу зазначеного Позивачем не подано доказів, які б свідчили, що саме його (його техніку) Відповідач 1 не допустив до обробітку землі.

Позивач, в своїй позовній заяві посилається на те, що ним було залучено техніку Третьої особи 2 для виконання покладених на Позивача обов'язків відповідно до пункту 1.1 Договору (укладеного між Позивачем та Відповідачем 1).

Однак, із системного аналізу матеріалів справи не вбачається, що Позивач повідомляв Відповідача про будь-які наміри щодо укладення з іншими особами відповідних договорів котрі б були спрямовані на допомогу йому щодо виконання зобов'язань Позивача по Договору.

В свою чергу Позивачем лише було направлено на адресу Відповідача листа № 21 від 29 травня 2014 року про те, що будуть розпочаті польові роботи на полях Відповідача 1.

Необізнаність Відповідача 1, про укладення Позивачем з Третьою особою 2 Договору № БМ_1 та про обсяг повноважень, які були передані Третій особі 2 (саме на підставі Договору № БМ_1) стосовно обробітку землі Відповідача 1, спричинило відповідну реакцію Відповідача 1 щодо мирного недопущення техніки Третьої особи 2, котра на думку Відповідача 1 є сторонньою особою з огляду на умови уладеного Договору щодо виконаня такої роботи Позивачем.

Позатим матеріали справи свідчать про те, що Відповідачем 1 не було допущено до земельної ділянки саме техніку Третьої особи 2, котра, не була стороною Договору, і відповідні права та обов'язки по Договору не набувала, а тому у Відповідача 1 виникли певні непорозуміння з приводу появи на його полях техніки Третьої особи 2 (а не техніки самого Позивача).

Водночас, висновок про результати розгляду звернення Мельника О.О. від 5 червня 2014 року, затверджений начальником Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області 4 червня 2014 року (на який посилається Позивач) не може слугувати доказом неналежного виконання Відповідачем 1 зобов'язань за Договором (а.с. 26-28), оскільки: по-перше, під час перевірки працівники міліції з'ясовували лише питання про наявність чи відсутність в діях посадових та інших осіб ознак правопорушення, про що й було складено зазначений висновок; по-друге, працівниками міліції питання правомірного чи неправомірного допуску техніки того чи іншого підприємства під час здійснення вказаної перевірки не вирішувалось, оскільки це не відноситься до компетенції органів внутрішніх справ; по-третє, в даному висновку не встановлено будь-яких фактів щодо неправомірного не допуску техніки Позивача на поля так як і не встановлено будь-яких інших неправомірних дій щодо інших осіб та їх техніки.

З огляду на вищеописане в площинні відсутності будь-яких належних та допустимих доказів, котрими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо не виконання Відповідачем 1 свого зобов'язанння за Договором ( а саме пункту 1.3 Договору щодо доступу до земельних ділянок) внаслідок чого були порушені права Позивача, колегія суду констатує відсутність порушення прав та охоронюваних заном інтересів Позивача такими непідтвердженими діями Відповідача 1.

Крім того, колегія суду звертає увагу на те, що Договором конкретно не визначено, які саме сільськогосподарські роботи повинен виконувати Позивач у разі допуску його до земельної ділянки, під які сільськогосподарські культури проводити підготовку земельної ділянки і в чому суть вказаної підготовки.

Все вищевказане на переконання колегії апеляційного господарського суду свідчить про неможливість задоволення позову по даній справі № 924/1014/14 (відсутність підстав для задоволення), що призводить до висновку про те, що в задоволенні даного позову слід відмовити.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, що в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Львівської області від 3 листопада 2014 року (за позовом Відповідача 1 до Позивача про розірвання договору № 04/04 від 4 квітня 2014 року), котрим відмовлено в задоволенні позову.

Водночас, постановою Львіського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року по справі № 914/2977/14 при частковому задоволенні апеляційної скарги Відповідача 1 вищевказане рішення господарського суду Львівської області від 3 листопада 2014 року було змінено шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом другим наступного змісту: «Визнати недійсним Договір про надання послуг № 04/04 від 4 квітня 2014 року, укладений Державним підприємством "Дослідне господарство "Проскурівка" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвіс", погоджений 16.04.2014 директором Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України».

Тобто, на момент розгляду апеляційної скарги в правовій природі вже не існує Договору, умови котрого, зокрема, апелянт просить зобов'язати відповідача виконувати в справі № 924/1014/14.

Водночас, колегія суду констатує, що Позивачем на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 4 березня 2015 року (том 2, а.с. 62) не подано суду доказів оскарження даної постанови по справі № 914/2977/14 в касаційній інстанції так як не подано доказів перебування даної касаційної скарги на розгляді у Вищому господарському суді України.

З огляду на що, приймаючи до уваги те, що Позивачем не подано належних та допустимих доказів про невиконання Відповідачем 1 зобов'язань за Договором (з врахуванням існування преюдиційного факту визнання недійсним Договору про надання послуг № 04/04 від 4 квітня 2014 року, котрий був підставою для виникнення господарських відносин між Позивачем та Відповідачем 1) колегія суду ще раз приходить до висновку, що в позові Позивача про зобов'язання належно виконувати зобов'язання за Договором шляхом: забезпечення вільного доступу до земельних ділянок техніки, працівників, представників Позивача та залучених ним техніки, транспортних засобів, працівників третіх осіб, в тому числі Третьої особи 2; не вчинення перешкод, в тому числі в особі трудового колективу Відповідача 1 в здійсненні виконання умов Договору слід відмовити.

Дане вчинено і місцевим господарським судом. Відповідно суд залишає без змін судове рішення суду першої інстанції в цій частині.

Що ж стосується позовних вимог стосовно визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції №27/06 (укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2), то колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суду констатує, що при вирішенні спору про визнання договору недійсним, згідно статті 215 Цивільного кодексу України, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2012 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як було уже встановлено вище в даній судовій постанові 27 червня 2014 року Відповідачем 1 було укладено Договір про виробництво сільськогосподарської продукції № 27/06 з Відповідачем 2.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту Відповідача 1, Відповідач 1 є державним сільськогосподарським статутним суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.

Згідно пункту 3.1 Статуту, Відповідач 1 діє на основі державної форми власності як самостійний суб'єкт підприємницької діяльності.

В пункті 3.11 Статуту зазначено, що: господарство, з урахуванням завдань Академії, самостійно вирішує питання своєї діяльності, в тому числі вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов'язки.

Пунктами 4.2-4.4 Статуту передбачені випадки погодження з Президією НААН України питань, які пов'язані з вилученням або відчуженням землі.

При цьому пунктом 4.6 та 4.8 Статуту встановлено, що: користування землею здійснюється Відповідачем 1 відповідно до мети своєї діяльності; земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні господарства та використовується для виробництва товарної сільськогосподарської продукції або іншої господарської діяльності, може використовуватися без зміни цільового призначення суб'єктами господарювання.

Колегія суду звертає увагу на те, що оспорюваний Позивачем Договір № 27/06 відповідно до вимог Статуту Відповідача 1 погоджено Директором Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України (про що міститься відмітка на останній сторінці договору; том 1, а.с. 35).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 1.1 Договору № 27/06 визначено, що: його предметом є організація виробничого процесу та взаємне виконання робіт і надання послуг в сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Колегія суду констатує, що пукнтом 4.2 Статутом Відповідача 1 передбачено, що лише договори, які передбачають вилучення землі та відчуження майна, погоджуються виключно з Президією Академії.

При цьому судова колегія зауважує, що відповідно до пункту 4.1 Договору № 27/06 він не обумовлює передачу права володіння, користування чи управління земельними ділянками (не є орендою землі) або рухомим чи нерухомим майном. При укладені спірного Договору не відбулося ніякого вилучення або відчуження землі.

Із системного аналізу дослідження умов Статуту Відповідача та Договору № 27/06 колегія суду приходить до висновку, що положення спірного договору не суперечать вимогам чинного законодавства.

Окрім того, доводи Позивача, що Договір № 27/06 фактично є договором про спільну діяльність не підтверджуються належними та допустими доказами та спростовуються нормами діючого законодавства України.

А саме, статтею 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що: за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної спільної мети.

Предметом укладення договору про спільну діяльність є встановлення тривалого та ефективного співробітництва між сторонами Договору.

В свою чергу предметом Договору № 27/06 (про виробництва виробництво сільськогосподарської продукції) є надання Відповідачем 2 послуги Відповідачу 1 по проведенню необхідного комплексу заходів щодо забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування (виробництва) сільськогосподарської продукції на залучених для цього Відповідачем 1 земельних ділянках. При цьому, Відповідач 1 та Відповідач 2 домовилися не про взаємне співробітництво, а про взаємне надання послуг одне одному в сфері обробітку земельної ділянки. Тобто, Відповідач 1 та Відповідач 2 одночасно надають послуги один одному - Відповідач 1 надає послугу Відповідачу 2, в той час як Відповідач 2 надає послугу Відповідачу 1, що в свою чергу не заборонено чинним законодавством України і не суперечить положенням статті 6 Цивільного кодексу України.

Стосовно клопотання Третьої особи 1 (том 1, а.с. 208-210) щодо визнання недійсним, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору № 04/04 в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суду не вбачає підстав для його задоволення з огляду на винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови від 17 лютого 2015 року № 914/2977/14, котрою даний Договір визнано недійсним, з підстав, висвітлених у даній постанові.

В той же час, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що Третя особа 1 не позбавлена права звернутися з окремим позовом до Позивача про визнання договору недійсним в порядку, передбаченому чинним законодавством України (у випадку, якщо вищеописане рішення Львівського апеляційного господарського суду буду скасовано Вищим господарським судом України).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний Договір № 27/06 укладений за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним за приписами статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на усе вищеописане у даній судовій постанові, колегія суддів вважає, що посилання Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими. Відтак, Позивач в порушення вимог статтей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень, висвітлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог щодо визнання недійсним Договору № 27/06 від 27 червня 2014 року так як і не доведеність підставності решти позовних вимог про котрі зазначено вище в судовій постанові, а тому відмовляє у позові.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Доводи апелянта, на переконання колегії суду є безпідставними, спростованими усім вищевказаним у даній судовій постанові, і відповідно, до уваги судом не беруться. При цьому, суд констатує, що з моменту визнання Договору недійсним колегією Львіського апеляційного госопдарського суду (з огляду на набрання даним рішенням законної сили), по суті, у Позивача відпало право на звернення з подібними позовами до господарського суду (щодо позову по справі № 924/1014/14), оскільки з цього моменту (в контексті статті 1 Госопдарського процесуального кодексу України) у Позивача апріорі неможливе порушення або оспорювання його прав по недійсному Договору, а також відсутні будь-які підстави стверджувати, що договір укладений без його участі якимось чином порушує його право.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем .

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіс"

- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 16 грудня 2014 року в справі № 924/1014/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/1014/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.