АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів Перепелюк І.Б., Владичан А.І.
за участю секретаря Тодоряка Г.Д.
з участю представника позивача Сердяк Л.Р., представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за апеляційною скаргою ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 48 575 грн. 16 коп., оскільки відповідач в добровільному порядку не погасив суму боргу, яка утворилася станом на 10 травня 2013 року за спожиту відповідачем електроенергію в розмірі 78 6945 кВт.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 25 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки воно постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для
№22ц-519/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Єфтемій С.М.
Категорія 19/24 Доповідач Чупікова В.В
справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанціїухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів обґрунтованості розміру заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1-3 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.
У справі встановлено, що відповідач є споживачем електричної енергії, послуги з надання якої надає позивач відповідно до договору про користування електричною енергією №16-879 укладеного між сторонами 10 лютого 2004 року (а.с.7-9).
Відповідно до п. 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 № 1357 (далі - Правила) розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Довідкою про споживання електроенергії (а.с.5-6) встановлено, що при обході працівником позивача 02.01.2013 року зафіксований показник лічильника «25846», а при обході 14.01.2013 року зафікосваний показник лічильника - «76294» тобто в цей період часу за 12 днів обсяг споживання склав 50448 квт., що призвело до утворення заборгованості за спожиту електроенергію розмірі 47800,98 грн. На час звернення до судe показник лічильника складав 27694, обсяг споживання - 2400 квт., розмір заборгованості за спожиту електроенергію - 48575,16 грн. Найбільший обсяг споживання зафіксований саме в період часу з 02.01.2013 року по 14.01.2013 року тобто за 12 днів.
Згідно акта №308 експертизи від 25 вересня 2013 року, яка проводилася з участю сторін на лічильнику виявлено, що четвертий ролик рахункового механізму має сліди механічних пошкоджень та визнано лічильник непридатним для подальшої експлуатації.
З висновку експерта №7552/14-47 від 16 січня 2015 року вбачається, що
проведеними дослідженнями встановлено, що технічно не можливо аби лічильник СА4-199 зав.№008827 працював в умовах середньоденного (протягом 24 год. за добу) споживання електричної енергії у розмірі 4 370, 7 кВт. год. Максимальна кількість електричної енергії, яку може облікувати лічильник становить 1 065,12 кВт. год. за добу (а.с.127-128).
Дана експертиза була проведена по матеріалах справи, на виконання вказівок ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2014 року. У справі відсутні докази про передачу лічильника на зберігання відповідачу після його дослідження 25.09.2013 року, позивач на вимогу експертів лічильник не надав (а.с.122).
Критикуючи висновок експертизи від 16.01.2015 року, позивач не заявляє клопотань про призначення додаткової чи повторної експертизи.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що показники приладу обліку виписувалися тільки зі слів споживача, оскільки до точки обліку не було доступу, спростовується актами про недопущення до електроустановок споживача за грудень 2011 року, січень, лютий, березень 2012 року(ак.с.67-70). Максимальна кількість споживання електроенергії встановлена з 02.01.2013 року по 14.01.2013року, коли у позивача був доступ до приладу обліку електроенергії (а.с.5-6).
Доводи апелянта про неможливість поставити питання експертам при призначенні експертизи спростовуються журналом судового засідання від 02.06.2014 року, з якого вбачається, що представник позивача приймав участь в судовому засіданні, коли розглядалося клопотання представника відповідача про призначення електро - технічної експертизи. А тому на думку колегії суддів представник позивача не був позбавлений права задати питання, які вважав необхідними, для вирішення експертизи.
Відповідно до рахунку №4788 від 29 серпня 2014 року вартість експертизи склала 1845 грн. (а.с.120).
Оскільки експертиза не була оплачена до її проведення, то при постановленні рішення суд першої інстанції обґрунтовано поклав судові витрати на позивача відповідно до ст.88 ЦПК України.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта не дають підстав для скасування рішення Герцаївського районного суду від 25 лютого 2015 року, яке постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.209,218, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» в особі Герцаївського району електричних мереж відхилити.
Рішення Герцаївського районного суду від 25 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: