АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.
Секретаря: Давньої Я.А.
З участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2014 року, -
в с т а н о в и л а:
В липні 2013 року ОСОБА_3 подав позов до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.
Посилався на такі обставини.
14 травня 2004 року він познайомився з ОСОБА_1 Саме з цього часу вони почали проживати як одна сім'я, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, вели спільний сімейний бюджет. Проживав він з ОСОБА_1 та її двома дітьми в квартирі АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала ОСОБА_1
У 2007 році вони з ОСОБА_1, для спільного проживання, розпочали будівництво житлового будинку на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_7, в м. Чернівці, яка належала ОСОБА_1 на праві власності. Будівництво здійснювалось за спільні кошти, він сам керував процесом
Провадж. №22-ц/794/259/15 Головуючий у першій інстанції Слободян Г.І.
Категорія: 69 Доповідач: Заводян К.І.
будівництва, займався оформленням технічної документації на будинок, винаймав робітників для проведення будівельних робіт і особисто із ними розраховувався.
На період будівництва він зареєстрував ОСОБА_1 з її дітьми у своїй квартирі АДРЕСА_2.
В 2009 році він з ОСОБА_1 та двоє її дітей вселилися у побудований двоповерховий будинок загальною площею 198 кв.м, в тому числі житловою 165 кв.м. В зазначеному будинку вони проживали без реєстрації до січня 2012 року.
Станом на 2013 рік ринкова вартість спірного будинковолодіння, становила 180000 доларів США, що еквівалентно 1 440 000 грн.
У 2008 році за спільні кошти він з ОСОБА_1, придбав торговельне місце НОМЕР_1 в секторі №1 на МТК "Калинівський ринок" м. Чернівці, оформивши його на ОСОБА_1, де був встановлений магазин площею 11,50 кв.м. Вартість придбаного торговельного місця становила 720 000 грн.
Загальна вартість придбаного за час спільного проживання однією сім'єю разом з ОСОБА_1 майна, становила 2 160 000 грн.
Протягом 2011 року стосунки між ним та ОСОБА_1 погіршились.
В сім'ї почали виникати сварки, що призвело до розірвання стосунків. Між ними було досягнуто усної домовленості щодо спільно придбаного майна. ОСОБА_1 завірила, що виплатить йому вартість половини нерухомого майна, після продажу будинковолодіння АДРЕСА_8
В квітні 2012 року, після припинення спільного проживання, ОСОБА_1 зареєструвалася з дітьми в спірному будинку, виписавшись з його квартири АДРЕСА_3.
В червні 2013 року він дізнався, що у квітні 2013 року ОСОБА_1 продала спірне будинковолодіння та придбала квартири АДРЕСА_9
ОСОБА_1 відмовляється добровільно виплатити йому грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні, а тому він змушений звернутися до суду.
Просив:
встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу його з ОСОБА_1, в період з травня 2004 року по січень 2012 року;
визнати спільною сумісною власністю його з ОСОБА_1 будинковолодіння з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташоване по АДРЕСА_7 у м. Чернівці, та торговельне місце НОМЕР_1 в секторі №1 на МТК "Калинівський ринок" м. Чернівці, загальною вартістю 2 160 000 грн;
стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію за частку у спільному майні.
Вирішити питання про стягнення судового збору на його користь в сумі 3441 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка і жінки, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, в період з травня 2004 року по січень 2012 року.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_1 будинковолодіння АДРЕСА_10 та торговельне місце НОМЕР_1 в секторі №1 на МТК "Калинівський ринок" м. Чернівці.
В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за частку у спільному майні відмовлено.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 243 грн. 60 коп. у відшкодування витрат на оплату судового збору.
ОСОБА_1 подала на рішення суду апеляційну скаргу.
Вважає, що рішення було постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд не повністю дослідив усі обставини справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
В порушення вимог ст.ст.1, 4, 59, 131 ЦПК України суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача, не взявши до уваги подані нею письмові докази та пояснення, а також пояснення свідків.
Суд не звернув уваги, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про спільне проживання з нею, ведення спільного бюджету, його особистий внесок у будівництво. Позивачем неправильно було зазначено час початку та завершення будівництва спірного будинковолодіння. Жоден документ не видавався на ім'я позивача, зокрема, про під'єднання будинку до мереж електро- та газопостачання, жодної проплати за послуги чи за оформлення права власності ним не вчинено.
Будівництво будинку велося за її власні кошти, за допомогою її батька, брата та племінника.
В спірний будинок вона зі своїми дітьми вселилася навесні 2008 року, а не в 2009 році, як стверджував ОСОБА_3
Свідоцтво про право власності на спірний будинок їй було видано 04 вересня 2008 року, на підставі рішення міської ради від 12 серпня 2008 року.
Судом всупереч вимог ст.ст.59,131 ЦПК України долучено до матеріалів справи та дано оцінку накладним від 16.11.2007 року та від 24.01.2008 року про придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів. В свою чергу суд неправомірно відмовив їй в призначенні експертизи за поданими накладними.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_7 в м.Чернівці та торговельного місця НОМЕР_1 на МТК "Калиніський ринок" в м.Чернівці, суд першої інстанції виходив з того, що сторони проживали без реєстрації шлюбу як подружжя з травня 2004 року по січень 2012 року, мали спільний побут, спільну працю у сфері бізнесу з пошиття та реалізації весільних рукавичок, дохід від якої був використаний на будівництво житлового будинку та на придбання торговельного місця НОМЕР_4 в МТК "Калиніський ринок".
Проте погодитися з такими висновками в повному об'ємі не можна.
За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя є шлюб.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснює, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.
Для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Тобто, суду необхідно встановити як факт проживання сторін однією сім'єю, так і факт придбання ними майна за рахунок спільних коштів.
Верховний Суд України у своїй постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13, предметом якої був спір про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, зробив правовий висновок, про те, що майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Відповідно до ст.360-7 ЦПК України вказане рішення Верховного Суду України є обов'язковим для усіх судів України.
З пояснень ОСОБА_3 він познайомився з відповідачкою ОСОБА_1 14 травня 2004 року.
ОСОБА_1 - вдова. Чоловік ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 розірвано 27 вересня 2009 року. Свідоцтво ОСОБА_3 видано 05 липня 2010 року.
Вказані обставини суд не з'ясував і дійшов помилкового висновку, що сторони проживали разом як чоловік і жінка з травня 2004 року.
За твердженням ОСОБА_3 після знайомства вони почали проживати разом, спочатку у квартирі АДРЕСА_4, належній ОСОБА_1
22 жовтня 2007 року ОСОБА_1 продала вказану квартиру (а.с.77) і 05 листопада 2007 року зареєструвалася разом з двома дітьми у квартирі АДРЕСА_5, належній позивачу та його матері. Зі слів матері позивача свідка ОСОБА_7 двокімнатна квартира площею 38,7 кв.м. потребувала капітального ремонту. Вона з сином в ній не проживали. Одна з кімнат використовувалася як майстерня для пошиття рукавичок. У спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_8 квартира передана (приватизована) 12 червня 2007 року (а.с.203). Сторони сподівалися отримати житло у зв'язку з аварійністю будинку. У цій квартирі вони не проживали, а проживали у сестри ОСОБА_3 на АДРЕСА_11 та в інших квартирах.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 купила у сестри позивача ОСОБА_9 нестаціонарний павільйон площею 11,5 кв.м., торговельне місце НОМЕР_3, сектор №1 на МТК "Калиніський ринок", вартістю 900 гривень. Контракт купівлі -продажу укладений на товарній біржі "Центральна" (а.с.70). Доводи позивача про вартість павільйону в сумі 720000 гривень не можуть бути взяті до уваги, оскільки вартість предмету договору купівлі-продажу вказана у належно посвідченому контракті. Інших письмових доказів про зміну ціни павільйону позивач не подав.
02 березня 2007 року ОСОБА_1 отримала в дарунок від ОСОБА_10 (попередній чоловік) земельну ділянку для будівництва житлового будинку і господарських будівель і споруд, площею 0,0680 га по АДРЕСА_12
На підставі рішення Чернівецької міської ради від 12 серпня 2008 року будинок був прийнятий в експлуатацію і 4 вересня 2008 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нього (а.с.90,91).
Свідки, допитані в судових засіданнях, підтвердили, що сторони певний час проживали разом, що вони здійснювали підприємницьку діяльність, відпочивали разом, приймали гостей і ходили в гості самі, наймали робітників для зведення будинку, розраховувалися з ними за виконану роботу. Однак, жоден із свідків не показав, що сторони вели спільне господарство, що у них був спільний бюджет, з якого вони здійснювали спільні витрати, зокрема, на будівництво будинку, як формувався спільний бюджет, чи придбавалось за рахунок нього інше майно в інтересах сім'ї, зокрема, меблі, побутова техніка для опорядження будинку тощо.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що у вказаний період позивач мав кошти, які використовувались ним на будівництво будинку. Постійної роботи він не мав, як приватний підприємець зареєстрований не був.
Матір позивача свідок ОСОБА_7 показала, що її син заробив за кордоном (в Іспанії) 5000 євро, які зберігав у неї. Інформації про використання цих чи інших коштів на будівництво будинку не надала.
Подані позивачем накладні і квитанції (а.с.215-225), не дають підстав для висновку що вказані у них матеріали і обладнання були придбані за кошти позивача і використані на будівництво будинку, оскільки докази про це відсутні.
З матеріалів справи убачається, що право власності на земельну ділянку, житловий будинок, технічна документація опоряджувальних робіт на газо- електропостачання оформлені на ОСОБА_1
За її твердженням на будівництво будинку вона використала кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_6, допомогу коштами і здійсненням контролю за веденням будівництва надавав батько - свідок ОСОБА_11, який підтвердив це у судовому засіданні. Коштами на будівництво допомагав і брат, який перебуває в Ізраїлі.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлення факту, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в період з травня 2004 року по січень 2012 року проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет і майно, набуте ними за час спільного проживання, - житловий будинок та нестаціонарний павільйон площею 11,5 кв.м., торговельне місце НОМЕР_3, належить їм на праві спільної сумісної власності, є помилковими.
Позивачем не були доведені обставини, що спірне майно було придбане ним та ОСОБА_1 внаслідок їх спільної праці, що вони вчиняли спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, що вони вели спільне господарство, побут та бюджет.
За таких обставин рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_8 в м.Чернівці та на нестаціонарний павільйон площею 11,5 кв.м., торговельне місце НОМЕР_3 на МТК Калиновський ринок слід скасувати і у вказаних позовних вимогах ОСОБА_3 відмовити.
З інших правових підстав, ніж вказані в рішенні суду, слід відмовити ОСОБА_3 в позовних вимогах про стягнення із ОСОБА_1 на його користь 1080000 гривень у відшкодування вартості за частку у спільному сумісному майні, оскільки права на спільну сумісну власність на житловий будинок АДРЕСА_8 в м.Чернівці та на нестаціонарний павільйон площею 11,5 кв.м., торговельне місце НОМЕР_3 на МТК Калиновський ринок за ним не визнане.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає скасуванню рішення суду і в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на оплату судового збору. За правилами, зазначеними у вказаній статті, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1827 гривень у відшкодування витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Рішення суду в частині скасування ухвали від 27 вересня 2013 року про забезпечення позову слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.88, 307, п.п. 2, 3, 4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2014 року скасувати, за винятком скасування ухвали від 27 вересня 2013 року про забезпечення позову, і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_8 в м.Чернівці та на нестаціонарний павільйон площею 11,5 кв.м., торговельне місце НОМЕР_3 на МТК "Калинівський ринок" та про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні в сумі 1080000 гривень відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень у відшкодування витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 грудня 2014 року в частині скасування ухвали від 27 вересня 2013 року про забезпечення позову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: