Справа №1-377/2008 p.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м.  Луцьк                                                                                                     24 квітня 2008 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

під головуванням                                                         судді   Бачинського В.Л.

за участю секретаря                                                                 Самсонюк Ю.Л.

прокурора                                                                                 Спіріної І.В.

потерпілих                                                                    ОСОБА_2.,  ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця АДРЕСА_1,  проживаючогоАДРЕСА_2,  працюючого приватним підприємцем,  освіта вища,  одруженого,  на утриманні неповнолітня дитина,  громадянина України,  раніше не судимого,

- у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  172 ч. 1 КК України,  -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_1 обвинувачується в тому,  що він,  будучи приватним підприємцем,  використовував найману працю працівників без укладення трудових угод,  чим грубо порушив законодавство про працю.

Так,  ОСОБА_1,  23.05.2006 року був зареєстрований у виконавчому комітеті Луцької міської ради,  як суб'єкт підприємницької діяльності з видачею свідоцтваНОМЕР_1та є приватним підприємцем.

Як суб'єкт підприємницької діяльності. ОСОБА_1,  який займається оптовою,  оптово-роздрібною торгівлею,  посередництвом в оптовій та роздрібній торгівлі,  розкомплектування автомобілів,  бувших у вжитку,  та продажем від них запчастин,  в с Струмівка Луцького району,  достовірно знав про те,  що у відповідності до вимог  ст.   ст.  24,  24і КЗпП України при використанні найманої праці,  він повинен укласти трудові договори з найманими працівниками і зареєструвати їх у Державній службі зайнятості за місцем свого проживання у семиденний строк з моменту фактичного допуску працівника до роботи.

З початку грудня 2007 року,  ОСОБА_1. будучи приватним підприємцем,  який наділений організаційно-розпорядчими функціями відносно найнятих працівників,  усно домовився про працевлаштування і допустив до роботи на посаді продавця - ОСОБА_2. та на посаді охоронця - ОСОБА_3.

В установлений законом строк,  ОСОБА_1 трудову угоду зОСОБА_2 таОСОБА_3. не оформив,  трудову книжку на них не завів,  що є порушенням вимог  ст.   ст.  21,  24,  24 і. 48 КЗпП України,  а використовуючи найману працюОСОБА_2 та ОСОБА_3. з початку грудня 2007 року по лютий 2008 року,  допустив грубе порушення норм трудового законодавства,  а саме: оплату праці встановлював одноосібно,  без погодження цих питань з уповноваженим від трудового колективу; при звільненні з роботи,  не нарахував би їм та не виплатив би компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Зазначені порушення потягли за собою суттєве порушення трудових та конституційних прав ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленою обвинувачення підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю,  давши суду

2

показання про те,  що дійсно найняв на роботу двох працівників та не оформив їх офіційно. У вчиненому розкаюється.

В судовому засіданні потерпілі та підсудний звернулись з клопотанням про закриття кримінальної справи в зв'язку з примиренням.

Суд,  заслухавши підсудного,  який підтримав клопотання та просив закрити кримінальну справу в зв'язку з примиренням,  думку прокурора,  яка не заперечувала проти закриття справи з вищезазначеної підстави,  думку потерпілих,  вважає,  що провадження в справі слід закрити.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наявність усіх підстав для звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілими,  а саме: ОСОБА_1 раніше не судимий,  вперше вчинив злочин невеликої тяжкості,  помирився з потерпілими,  збитків від його дій не наступило.

Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковано за  ст.  172 ч. 1 КК України.

Згідно  ст.  12 КК України зазначений злочин відноситься до злочину невеликого ступеню тяжкості,  отже,  у відповідності до  ст.  46 КК України особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості,  звільняється від кримінальної відповідальності,  якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Враховуючи наведене у відповідності до  ст.   ст.  12, 46 КК України і керуючись  ст.   ст.  6 п. 8,  282 КПК України суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності передбаченої  ст.  172 ч. 1 КК України у зв'язку з його примиренням з потерпілими.

Провадження по справі закрити.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1. у вигляді підписки про невиїзд -скасувати.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом семи діб з моменту її проголошення.