ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 904/6827/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Куровського С.В.

розглянувши касаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" та Приватного підприємства "Дніпромет"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року

у справі господарського суду№ 904/6827/14 Дніпропетровської області

за заявоюПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія"

про визнання банкрутом

розпорядник майна Венська О.О.

у судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго":не з'явилися,

ПП "Дніпромет":не з'явилися,

ТОВ "Вікторія":не з'явилися,

ПАТ "ВТБ Банк":Супряга С.О. (довіреність №207/11.5.2 від 15.05.2014 року).

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2014 року прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1-2).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 1 627 202, 82 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Венську О.О., призначено у справі попереднє судове засідання на 03.12.2014 року (том 1, а.с. 61 - 62).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Вікторія" оприлюднено місцевим господарським судом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 23.09.2014 року (том 1, а.с. 64).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року (суддя Владимиренко І.В.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" на суму 6 090 грн. (перша черга), 1 565 424, 50 грн. (четверта черга), 61 778, 32 грн. (шоста черга); ПАТ "ВТБ Банк" на суму 1 218 грн. (перша черга), 212 269 519, 81 грн. (четверта черга), 24 115 048 грн. (шоста черга); ПП "Дніпромет" на суму 1 218 грн. (перша черга), 87 855, 91 грн. (четверта черга); ПП "Вторсплав" на суму 1 218 грн. (перша черга), 305 138 грн. (четверта черга); окремо внесено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" на суму 89 508 755, 30 грн. як забезпечені заставою; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про рухоме та нерухоме майно боржника, яке є предметом застави; зобов'язано розпорядника майна боржника Венську О.О. у десятиденний строк після проведення попереднього засідання повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; встановлено дату проведення зборів кредиторів - до 17.12.2014 року; рішення зборів кредиторів та комітету кредиторів направити господарському суду до початку підсумкового засідання, яке призначено на 24.12.2014 року (том 1, а.с. 141 - 143).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк", ініціюючий кредитор - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" та конкурсний кредитор - ПП "Дніпромет" (далі - скаржники) звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу попереднього судового засідання від 03.12.2014 року в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення, обґрунтовуючи порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при затвердженні реєстру вимог кредиторів боржника з грошовими вимогами ПАТ "ВТБ Банк" на загальну суму 325 894 541, 11 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 року строк процедури розпорядження майном боржника продовжено на два місяці (том 1, а.с. 166).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Білецької Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.) апеляційні скарги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" та ПП "Дніпромет" задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у даній справі скасовано частково та викладено пункт 2 її першого абзацу у такій редакції:

"2. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" з грошовими вимогами у розмірі 1 218, 00 грн. (першої черги задоволення); 198 988 790, 20 грн. (четвертої черги задоволення); 23 053 696, 48 грн. (шостої черги задоволення).".

В іншій частині ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду від 03.12.2014 року залишено без змін, в решті вимог відмовлено (том 1, а.с. 190-191).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржники звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову апеляційного суду від 28.01.2015 року в цілому та ухвалу суду першої інстанції від 03.12.2014 року в частині визнання та включення до реєстру кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк", прийняти у справі нове рішення, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 55 Конституції України, статей 546, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 7, 23, 42, 45 Закону про банкрутство, статей 1, 33 Закону України "Про іпотеку", статей 45, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржники доводять, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги заборгованості боржника з повернення кредитних коштів, стягненої на користь ПАТ "ВТБ Банк" за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року у справі №25/223-10(39/113-09), яке набрало законної сили, оскільки встановлені ним обставини є преюдиційними при розгляді спірних грошових вимог банку, а збільшення курсу долара США, як іноземної валюти, в якій надавалися кредитні кошти, до гривні на момент звернення банку зі заявою з грошовими вимогами до боржника в жовтні 2014 року у порівнянні з курсом долара США до гривні на момент розгляду позовних вимог банку про дострокове повернення боржником кредитних коштів станом на жовтень 2012 року, не може ставити під сумнів обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили. За твердженням скаржників, суди попередніх інстанцій помилково включили до складу конкурсних вимог ПАТ "ВТБ Банк" 3% річних, які нараховано на прострочену боржником суму кредиту та суму несвоєчасно сплачених ним процентів за кредитом, як плату за користування чужими грошовими коштами, згідно частини 2 статті 625 ЦК України, в той час як умовами кредитного договору передбачено іншу плату за користування кредитними коштами банку (на момент укладення договору - 14% річних, а після внесення змін до нього - 13,5%). Також, скаржники вважають грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" такими, що повністю забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з чим, згідно частини 8 статті 23 та частини 9 статті 45 Закону про банкрутство, підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів та погашаються в позачерговому порядку за рахунок майна підприємства-боржника, яке є предметом забезпечення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 28.01.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "ВТБ Банк" Супрягу С.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частинами 1, 2, 5, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнавались ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Забезпечені кредитори також зазначають відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням їх кредиторських вимог. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними доказами може бути підставою для відмови у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.10.2014 року, шляхом направлення поштового відправлення, ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду зі заявою за вих. №7512/1-2 від 09.10.2014 року з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 325 894 541, 11 грн., в якій просило 212 269 519, 81 грн. включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу задоволення, 24 115 048 грн. - у шосту чергу задоволення, 1 218 грн. судових витрат - у першу чергу задоволення, а 89 508 755, 30 окремо внести до реєстру як вимоги, забезпечені заставою майна боржника (том грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" у справі №904/6827/14, а.с. 2 - 75).

В обґрунтування кредиторських вимог банк зазначив про прийняття господарським судом Дніпропетровської області у справі №25/223-10(39/113-09) рішення від 22.05.2013 року, яке набрало законної сили, про стягнення з боржника-позичальника на користь банку-кредитодавця 125 154 501, 63 грн., в тому числі 87 886 700 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 37 241 989, 13 грн. простроченої заборгованості по процентах, 25 500 грн. витрат на державне мито, 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" у справі №904/6827/14, а.с. 54 - 63).

Також, банк нарахував боржнику-позичальнику заборгованість за кредитним договором станом на 30.04.2014 року на загальну суму 24 091 705, 07 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.09.2014 року (дата порушення провадження у даній справі про банкрутство), становить 325 867 510, 61 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту станом на 23.09.2014 року - на суму 148 787 419 грн.; строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.08.2014 року по 22.09.2014 року включно, - на суму 1 618 063, 18 грн.; прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 23.09.2014 року - на суму 120 517 809, 39 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 24.03.2014 року по 22.09.2014 року включно, - на суму 15 511 088, 43 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 26.03.2013 року по 22.09.2014 року включно, - на суму 8 603 959, 57 грн.; 3% річних за прострочення повернення кредиту за період з 31.01.2009 року по 22.09.2014 року включно - на суму 19 908 737, 04 грн.; 3% річних за прострочення сплати процентів за період з 01.11.2008 року по 22.09.2014 року включно - на суму 10 920 434, 01 грн. (том грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" у справі №904/6827/14, а.с. 10 - 17).

Судом першої інстанції встановлено обставини визнання розпорядником майна боржника Венською О.О. кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" на суму 325 894 541, 11 грн. в повному обсязі та включення їх до реєстру вимог кредиторів (том 1, а.с. 105-110).

Розглянувши заявлені ПАТ "ВТБ Банк" грошові вимоги до боржника у попередньому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та підтвердження належними та достатніми доказами, у зв'язку з чим визнав ПАТ "ВТБ Банк" кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 325 894 541, 11 грн. та включив їх до реєстру вимог кредиторів у такій черговості задоволення: 1 218 грн. судових витрат у першу чергу, 212 269 519, 81 грн. у четверту чергу, 24 115 048 грн. у шосту чергу, а 89 508 755, 30 грн. окремо вніс до реєстру як вимоги, забезпечені заставою майна боржника на підставі іпотечного договору від 20.09.2006 року та договору застави від 20.09.2006 року.

Апеляційний суд, переглянувши ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду від 03.12.2014 року в межах предмета апеляційного оскарження, частково скасував оскаржувану ухвалу та прийняв в цій частині власне рішення, яким зменшив розмір грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк", які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, як вимоги незабезпечені заставним майном боржника, до 222 043 704, 68 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розрахунку заборгованості боржника за Договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/385к від 20.09.2006 року, згідно з яким банк надав боржнику кредитні кошти в іноземній валюті на суму 11 000 000 доларів США, банк виходив із курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство, а не на дату подання банком-кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, на що суд першої інстанції увагу не звернув.

Визначаючи черговість задоволення спірних кредиторських вимог банку у реєстрі вимог кредиторів боржника, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судові витрати банку-кредитора за подання заяви з грошовими вимогами до боржника на суму 1 218 грн. підлягають віднесенню до першої черги задоволення; вимоги на суму 198 988 790, 20 грн. (142 238 987 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 546 848, 98 грн. строкової заборгованості зі сплати процентів, 25 704 824, 17 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів, 19 032 513, 69 грн. - 3% річних за прострочення повернення кредиту, 10 439 803, 85 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів, а також 25 812, 50 грн. судових витрат у справі №25/223-10(39/113-09)) - до четвертої черги; пеня за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за кредитом на загальну суму 23 053 696, 48 грн. - до шостої черги.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про внесення окремо до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" на суму 89 508 755, 30 грн. як вимог, забезпечених заставним майном боржника, на підставі іпотечного договору від 20.09.2006 року із заставною вартістю тепличного комплексу в розмірі 47 503 471, 40 грн. та договору застави основних засобів від 20.09.2006 року із заставною вартістю 42 005 283, 90 грн.

Відхиляючи кредиторські вимоги ПАТ "ВТБ Банк", на підтвердження яких надано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року у справі №25/223-10(39/113-09) про стягнення з боржника на користь банку-кредитодавця заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд зазначив, що підтверджену зазначеним судовим рішенням заборгованість розраховано станом на жовтень 2012 року, тоді як з грошовими вимогами у справу про банкрутство боржника-позичальника грошових коштів в іноземній валюті (доларах США) банк звернувся лише в жовтні 2014 року. Відтак, згідно з вимогами частини 2 статті 23 Закону про банкрутство, склад і розмір кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" слід було визначати в національній валюті за курсом долара США до гривні, встановленим на дату подання банком-кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Вікторія" та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Виходячи з положень статей 23, 25 Закону про банкрутство, розглядаючи та затверджуючи в цілому реєстр вимог кредиторів боржника у попередньому засіданні, господарський суд повинен зазначати в ухвалі не тільки розмір та черговість задоволення грошових вимог кожного з конкурсних кредиторів, але й перелік майна боржника, яке є предметом застави на момент затвердження реєстру вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала попереднього засідання місцевого господарського суду від 03.12.2014 року не містить конкретного переліку майна боржника, яким забезпечені вимоги ПАТ "ВТБ Банк" на суму 89 508 755, 30 грн., відповідно до умов договору іпотеки від 20.09.2006 року та договору застави від 20.09.2006 року, на що апеляційний суд увагу не звернув та не виправив зазначених порушень законодавства про банкрутство судом першої інстанції.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що виходячи з положень статей 509, 599 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, а припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, положення частини 2 статті 1050 ЦК України застосовуються до кредитних правовідносин. При цьому, дострокове повернення кредитних коштів на підставі рішення суду не припиняє кредитного зобов'язання з моменту набрання таким рішенням законної сили і не виключає стягнення процентів, пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, до повного розрахунку за цим договором, тобто його виконання, проведеного належним чином. Також, у випадку невиконання боржником-позичальником рішення суду про дострокове повернення кредиту та стягнення коштів у національній валюті України, кредитор вправі застосувати до боржника заходи відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України за період до моменту порушення справи про банкрутство.

Така правова позиція з узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Ухвали від 18.05.2011 року у справі №6-27640св08 та його Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 01.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за результатами розгляду позовних вимог банку-кредитодавця до боржника-позичальника про дострокове повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області №25/223-10(39/113-09) від 22.05.2013 року з ТОВ "Вікторія" стягнено на користь ПАТ "ВТБ Банк" кредитні кошти на загальну суму 125 128 689, 13 грн., в тому числі 87 886 700 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 37 241 989, 13 грн. простроченої заборгованості по процентах, а також судові витрати на суму 25 812, 50 грн. (том грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" у справі №904/6827/14, а.с. 54 - 63).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання зазначеного рішення суду місцевим господарським судом видано наказ №25/223-10(39/113-09) від 07.06.2013 року, на підставі якого постановою органу державної виконавчої служби від 07.10.2013 року було відкрито виконавче провадження №40054283 (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі №904/6827/14, а.с. 119).

Однак, в порушення положень частини 3 статті 23 Закону про банкрутство, якою визначено вимоги до змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника та перелік обов'язкових додатків до неї, ПАТ "ВТБ Банк" не надало господарському суду даних органу державної виконавчої служби про стан здійснення виконавчого провадження №40054283 та можливого стягнення коштів.

Відтак, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалися обставини погашення боржником заборгованості перед ПАТ "ВТБ Банк" з повернення кредитних коштів, що підтверджена рішенням господарського суду від 22.05.2013 року у справі №25/223-10(39/113-09). Також судами не досліджено правомірності нарахування 3% річних на суму основного боргу та на суму процентів за кредитним договором відповідно до частин 2 статті 625 ЦК України, з огляду на визначення зобов'язання сторін кредитного договору в іноземній валюті .

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на таке та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції згідно статей 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк") та направлення справи в частині кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді спірних грошових вимог ПАТ "ВТБ Банк" суду першої інстанції належить з врахуванням зазначених положень цивільного законодавства та законодавства про банкрутство дослідити відповідність та достатність поданих заявником документів в обґрунтування його грошових вимог до боржника та з огляду на встановлене дійти обґрунтованого висновку за результатами розгляду кредиторських вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Вікторія", визначити перелік майна боржника, забезпеченого заставою, як складову частину реєстру вимог кредиторів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" та Приватного підприємства "Дніпромет" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року (в частині розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк") у справі №904/6827/14 скасувати.

Справу №904/6827/14 в частині кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський