Справа № 243/1015/15-к 1-кп/219/260/2015

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого: судді Полтавець Н.З., при секретарі Дубаніній О.В., за участю прокурора Головіної О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника адвоката Вітюка О.С., розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівська Донецької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015220320000124 від 26.01.2015 року,

за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В середині березня 2014 року на території Донецької області України громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки» було створено не передбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, було озброєне вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мало тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того, в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «Донецької народної республіки», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

ОСОБА_1 в період часу з квітня по травень 2014 року, діючи з прямим умислом, маючи намір на вступ до незаконного збройного військового формування самопроголошеної, так званої «Донецької народної республіки», знаходячись в районі розташування сольової шахти «Володарська» у передмісті Артемівська Донецької області, де відбувалися проукраїнські мітинги, познайомився з невстановленою особою, який під час спілкування з ним всіляко схиляв його вступити до очолюваного ним НВФ «ДНР». Діючи далі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі в діяльності непередбаченого законами України збройного формування, ОСОБА_1 у червні 2014 року добровільно увійшов до незаконного збройного формування, під командуванням раніше невідомого йому керівника бойовиків НВФ «ДНР», особа якого невстановлена органом досудового слідства. Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов'язками члена вказаного збройного формування ОСОБА_1 дав свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим підтвердив свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванні та виконання його цілей і завдань. Для подальшої участі у незаконному збройному формуванні ОСОБА_1 знаходився у м. Дебальцеве Донецької області з дислокацією у штабі бойовиків НВФ «ДНР», який містився в Будинку культури по вулиці Заводська, 3. В той же період часу йому та невстановленим слідством особам, які разом вступили до незаконного військового формування, за вказівкою керівника бойовиків , ОСОБА_1 та іншим його спільникам було видано автоматичну вогнепальну зброю, автомати АК-74 та військовий камуфльований одяг. Продовжуючи протиправну діяльність, у період з початку червня по кінець липня 2014 року, ОСОБА_1, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законами України збройного формування, систематично виконував накази свого безпосереднього командира по здійсненню визначених йому завдань по організації та проведенню пропускного режиму на блокпосту, що був розташований у м. Дебальцеве на перехресті автомагістралей Харків-Ростов; Донецьк-Луганськ, незаконно спільно із невстановленими слідством бойовиками здійснював перевірку документів у водіїв та їх транспортних засобів, а також виконував інші протиправні накази, направлені проти представників влади, які отримував від своїх керівників з числа незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки». Таким чином, дії ОСОБА_1 носили тривалий характер, а саме в період з початку червня 2014 року до кінця липня 2014 року, та виразились в активній участі у діяльності не передбаченого законами України збройного формування, що супроводжувались вчиненням опору представникам влади.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 260 ч.2 КК України, тобто участь у діяльності не передбачених законами України збройних формуваннях.

28 січня 2015 року між прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області Красиля І.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, щодо узгодженого покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлене. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч.2 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені слідством. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили ОСОБА_1 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Обвинуваченому ОСОБА_1 пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч.2 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, пояснення обвинуваченого суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані по ст. 260 ч.2 КК України як участь у діяльності не передбачених законами України збройних формуваннях.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд в порядку ст. 474 КПК України шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК та КК України, суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області Красиля І.І. та обвинуваченим ОСОБА_1

Відповідно до ч.2, 3 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

А тому суд призначає покарання, що узгоджене сторонами та визначає тривалість іспитового строку, а також покладає на обвинуваченого обов»язки, визначені ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375 суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області Красиля І.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Строк дії ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області області від 06.02.2015 року, якою відносно ОСОБА_1 був подовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, скінчився 7 березня 2015 року. Інший запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Вирок суду набирає законної сили після 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ч.1 ст. 473 КПК України, до апеляційного суду Запоріжської області шляхом подання апеляційної скарги до Артемівського міськрайонного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Н. З.Полтавець