Справа №591/481/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер В. В.

Номер провадження 22-ц/788/581/15 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.

Категорія - 25

УХВАЛА

26 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2015 року про відкриття провадження

у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживача страхових послуг, визнання дій страховика незаконними, стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних збитків та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2015 року відкрите провадження в справі за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживача страхових послуг, визнання дій страховика незаконними, стягнення страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних збитків та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою справу передати за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.

Зазначає, зокрема, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а місцезнаходженням ПрАТ «СК «Провідна» є м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, що територіально відноситься до Солом'янського районного суду м. Києва.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

27 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», в якому просила визнати незаконним рішення ПрАТ «СК «Провідна» стосовно невизнання події страховим випадком та відмови у виплаті страхового відшкодування; стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в розмірі 11 358,94 грн.; у зв'язку з прострочкою виконання зобов'язання за період з 03 лютого 2014 року до 26 січня 2015 року - пеню в розмірі 121995,02 грн., 3% річних в розмірі 334,23 грн. та інфляційні збитки в розмірі 2 739,78 грн.; на відшкодування моральної шкоди - 11 358,94 грн. та звільнити від сплати судового збору.

Посилалась на те, що між нею та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» було укладено договір №06/0658811/1902/12 добровільного страхування наземного транспорту, переданого в заставу, відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Mitsubishi Lancer», 2011 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

20 грудня 2013 року нею до ПрАТ «СК «Провідна» було подано заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням вказаного автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18 грудня 2013 року в м. Суми, пров. Шевченка, 4а за участю застрахованого транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4

19 грудня 2013 року ОСОБА_4 повідомив по телефону страховика про подію, яка має ознаки страхової. 20 грудня 2013 року вона подала страховику письмову заяву про подію, яка має ознаки страхової, була отримана довідка ВО ДТП ДАІ при ГУМВС України в м. Суми. 9 січня 2014 року страховик отримав від вказаного органу внутрішніх справ довідку № 9323520 від 24 грудня 2013 року; представники страховика оглянули застрахований транспортний засіб та були вчасно вчинені інші дії, необхідні для отримання страхового відшкодування.

З моменту подання нею необхідних документів для проведення страхової виплати страховиком їй жодних документів не направлялось.

Після її письмового звернення до страховика відповідач листом від 17 вересня 2014 року повідомив її про те, що нібито йому несвоєчасно повідомлено та страхувальником створено перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків за подією, відмовлено у визнанні вказаної події страховим випадком та у виплаті страхового відшкодування.

Позивач посилалась на незаконність відмови страховиком у виплаті та порушення відповідачем її прав як споживача його послуг.

Відкриваючи провадження у вказаній цивільній справі, суддя виходила з того, що позовна заява підсудна Зарічному районному суду міста Суми, підстави для відмови у відкритті провадження у справі відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована по АДРЕСА_1, яка за територією підсудна Зарічному районному суду м. Суми.

Юридична адреса відповідача - м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, що територіально відноситься до Солом'янського районного суду м. Києва.

Колегія суддів вважає, що у судді суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для відмови у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 Оскаржувана ухвала судді відповідає вимогам процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Ч. ч. 5, 7 ст. 110 ЦПК України передбачають, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору; позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.

Ст. 93 ЦК України передбачає, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦК України, філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між сторонами. З наданих позивачем документів вбачається, що свою діяльність відповідач здійснює в м. Суми через філію ПрАТ «СК «Провідна» в м. Суми, яка знаходиться в м. Суми, вул. Кірова, 35, тобто на території, яка відноситься до Зарічного районного суду м. Суми. Саме керівник напрямку ЦКС Сумської філії надавав відповіді позивачці на її звернення з приводу виплати страхового відшкодування та необхідності надання додаткових документів.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних прав за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, і ті, що виникають з договорів страхування.

Відповідно до вимог п. п. 3 та 5 ч.2 ст. 119 та ст. 31 ЦПК України позивач визначає підставу та предмет позову, а тому якщо у позовній заяві міститься посилання на порушення відповідачем прав позивача як споживача, право вибору суду для звернення з таким позовом належить позивачу.

Позивач однією з вимог ставить вимогу про відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її прав як споживача його послуг по страхуванню, при цьому вказує на порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, обґрунтовує вимоги в цій частині ч. 2 ст. 22 вказаного Закону.

Наполягаючи на тому, що спірні правовідносини сторін не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», відповідач тим самим заперечує проти доводів позову по суті, а тому висновок про те, що справа не підсудна суду за місцем проживання позивача як споживача буде передчасним. На стадії відкриття провадження у справі суд не вправі робити висновок про те, чи порушені права та інтереси позивача як споживача та чи поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносини. Такі висновки суд може зробити лише після розгляду справи по суті.

Таким чином, доводи відповідача при оскарженні ухвали суду з підстав непідсудності її даному суду, з посиланням на те, що вони регулюються лише спеціальним Законом України «Про страхування» та на те, що суд необґрунтовано відкрив провадження у справі без сплати позивачем судового збору, є безпідставними.

П. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України передбачає, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, підстав для передачі справи до іншого суду не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відхилити.

Ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2015 року про відкриття провадження у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді