Справа № 1328/2-181/10 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/9/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

при секретарі: Бадівській О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3 прокурора Лящука Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третіх осіб - Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру», управління Держкомзему у м. Львові, приватного нотаріуса ЛМНО Корпало Галини Василівни, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Львівської області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі держави в особі Брюховицької селищної ради до відповідачів про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним правочину. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що досудовим слідством встановлено, що службові особи Брюховицької селищної ради, зловживаючи службовим становищем, видали державні акти на право власності на земельні ділянки, при тому що питання про виділення земельних ділянок вказаним особам на розгляд сесії не виносилось, рішення з цього приводу не приймались, внаслідок чого незаконно відчужено 13 земельних ділянок площею 0,1000 га кожна. Так, 26.10.2005 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1000 га для дачного будівництва НОМЕР_2 нібито на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005р. №514. В подальшому ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2005р. посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Корпало Г.В., відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3 Просить суд постановити рішення, яким поновити строк позовної давності. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1000 га для дачного будівництва НОМЕР_2; визнати недійсним правочин - договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1000 га для дачного будівництва, укладений 31.10.2005р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Корпало Г.В.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року позов задоволено повністю. Поновлено строк позовної давності, визнавши його пропущеним з поважних причин. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для дачного будівництва, виданий 26 жовтня 2005 року на ім'я ОСОБА_4. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим НОМЕР_1 площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для дачного будівництва, укладений 31 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Корпало Галиною Василівною за реєстровим номером 7872. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, солідарно, в користь держави судовий збір в сумі 647, 70 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі посилається на те, що вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, розгляд даної справи проходив за його відсутності і будь-яких повісток про виклик до суду він не отримував, що стверджується матеріалами справи, рішення суду також не надсилалось. Також зазначає, що рішення не відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, суд вирішуючи спір не бажав дослідити чи існує план схема розташування спірної земельної ділянки з погодженням відповідних служб. Окрім того суд не взяв до уваги і те, що прокуратурою було долучена копія рішення 16 сесії 24 скликання Брюховецької селищної ради від 29.09.2005 р. №514 у якому відсутній підпис голови селищної ради і дане рішення не скріплено гербовою печаткою селищної ради, тобто дане рішення не можна взагалі назвати документом. Суд в свою чергу не забажав отримати оригінал даного рішення.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22.06.2010 р., як такий, що пропущений з поважних причин та скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року і відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3 прокурора Лящука Т.І., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 26.10.2005 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 площею 0,1000 га для дачного будівництва серії ЯБ № 342800, нібито на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005р. № 514.

У державному акті на право власності на земельну ділянку вказано, що такий видано на підставі рішення 16 сесії 24 скликання Брюховицької селищної ради від 29.09.2005р. № 514.

Згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Т.В., відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про задоволення позову заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що рішення про надання ОСОБА_4 змельної ділянки площею 0,1000 га для дачного будівництва селищною радою не приймалось, тому останній не набув права власності на цю земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлюючи обставини щодо незаконності виданого ОСОБА_4 державного акту на прав власності на земельну ділянку та посилаючись на те, що службові особи Брюховицької селищної ради, зловживаючи службовим становищем, видали державні акти на право власності на земельні ділянки і питання про виділення земельних ділянок фізичним особам, зокрема відповідачу, на розгляд сесії не виносились, рішення з цього приводу не приймалось, суд належним чином не перевірив доказів, якими підтверджуються вказані обставини, зокрема наявність вироку суду у кримінальній справі, на результати розслідування якої посилався позивач.

Згідно ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. В даному випадку доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 та 2 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Окрім того, визнаючи недійсним договір купівлі-прродажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, районний суд не звернув увагу на те, що позивач Брюховицька селищна рада, не була стороною цього договору. Не надано належної оцінки обраному позивачем способу захисту прав та його відповідності правовідносинам, що виникли між сторонами. Суд не врахував, якщо майно вибуло поза волею власника, то власник має право на застосування такого способу судового захисту як витребування із чужого незаконного володіння.

За обставин недоведеності прокурором і позивачем обставин, які б свідчили про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.10.2005 р. видано ОСОБА_4 на підставі неіснуючого рішення Брюховицької селищної ради, тобто недоведеності обставин, які давали б підстави для висновку про те, що ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Судом вживались заходи щодо виявлення оригіналу, або належно завіреної копії рішення Брюховицької селищної ради № 514 від 29.09.2005 р., але це не дало жодних результатів і вимога суду залишилася без виконання.

Згідно ст. 85 КПК України (в редакції 1960 р.) В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 цього Кодексу, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52-3 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься постанова Шевченківського районного суду м.Львова від 27 липня 2009 р. по обвинуваченню ОСОБА_10, який працював на посаді архітектора виконкому Брюховицької селищної ради у скоєнні злочинів. Зокрема, даним архітектором видавалися дозволи на виконання будівельних робіт та підготовці і видачі таких дозволів ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 і ОСОБА_14 Оглянута судом постанова підтверджує те, що даній особі не інкримінувалось вчинення злочину по рішенню № 514 від 29.09.2005 р. (т.2 а.с. 6-7).

Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_15 пояснив, що станом на 2005 рік існував певний порядок отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Зокрема висновок землевпорядної експертизи є остаточним підтверджуючим документом, що технічна документація для проекту відводу та надання у власність відповідає усім вимогам закону. Державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_4 підписував він та селищний голова. До підписання державного акту свідок перевіряв витяг з рішення, або рішення, з метою недопущення помилок у вказаних документах і лише після цього підписував державний акт. Як вбачається з пояснень свідка без витягу з рішення або рішення державний акт не міг бути виданий. Так ще до підпису державний акт подавався на викреслення, заповнення та реєстрацію , а лише після цього державний акт разом із технічною документацією подавався на підпис. Викреслення будь - якого державного акту проводиться лише на підставі належно завіреного рішення чи витягу з рішення. Зважаючи на те, що Державний акт відповідачці був виданий, відтак нею обов»язково було надано рішення про виділення їй земельної ділянки селищною радою.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що він працював інженером землевпорядником у Брюховицькій селищній раді. В силу своїх посадових обов'язків він займався підготовкою документів на засідання сесії селищної ради. Зокрема він пам'ятає, що вирішувалось питання про надання земельних ділянок на АДРЕСА_1, а кому не пригадує за давністю. Оглянувши у судовому засіданні технічну документацію на прізвище ОСОБА_4 свідок пояснив, що зауважень до даної технічної документації у нього не має і підстав для не надання земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі такої технічної документації у сесії не було.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_17 пояснив, що у спірний період він працював головним спеціалістом відділу землеустрою Брюховицької селищної ради та пояснив порядок виділення земельних ділянок у власність громадянам.

Аналізуючи всі вище наведені обставини колегія суддів дійшла висновку, що прокуратурою, яка звернулася в інтересах Брюховицької селищної ради не доведено тієї обставини, що Брюховицькою селищною радою рішення № 514 від 29.09.2005 р. про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 0,1000 га та безоплатну передачу її у приватну власність для дачного будівництва ОСОБА_4 не приймалося.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що відсутні усі правові підстави для визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку на прізвище ОСОБА_4, а також визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 31.10.2005 р. укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Т.В. за № 7872.

Окрім того слід врахувати і ту обставину, що Брюховицька селищна рада не була стороною договору купівлі - продажу земельної ділянки, а отже обраний спосіб захисту своїх прав позивача не відповідає правовідносинам, які склалися між сторонами.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Брюховицької селищної ради до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третіх осіб - Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру», управління Держкомзему у м. Львові, приватного нотаріуса ЛМНО Корпало Галини Василівни, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним правочину - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська