У Х В А Л А

Справа № 331/2082/15-ц

Провадження 2/331/796/15

23 березня 2015 року суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Жукова О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про стягнення нарахованих, але не виплачених коштів на відрядження,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , посилаючись на те, що він з ДП “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” знаходився в трудових правовідносинах.

Позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що в порушення ст. 116 КЗпП України , відповідач не виплатив йому нараховані кошти на відрядження в сумі 2220,00 гривень. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із сплати коштів на відрядження у сумі 2220,00 гривень .

Позовну заяву слід повернути позивачу з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 п.1 ст. 96 ЦПК України якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої або не виплаченої працівникові суми заробітної плати може бути видано судовий наказ.

Згідно вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці , зокрема, гарантії та компенсації в разі службових відряджень.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 року № 14 передбачено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (пункт 1 частини першої статті 96 ЦПК) ( 1618-15 ), судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР ( 108/95-ВР ) "Про оплату праці",Закон України від 19 жовтня 2000 року N 2050-III ( 2050-14 ) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"). До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про

стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. При цьому частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) визначено, що працівник має право звернутися до суду з вимогою про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 367 ЦПК ( 1618-15 ) судовий наказ про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

Таким чином, беручи до уваги норми Закону України "Про оплату праці" щодо визначення структури заробітної плати та вищенаведене , є підстави дійти до висновку, що позивачем заявлено вимогу встановлену ч.1 п.1 ст. 96 ЦПК України.

Разом з тим, частиною 3 ст. 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява, щодо вимог визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмов у прийняття заяви про видачу судового наказу, або скасування його судом.

Враховуючи, що позивачем не дотриманий порядок, визначений частиною третьою статті 118 ЦПК України, позовна заява підлягає поверненню на підставі п.6 ч.3 ст. 121 ЦПК України,

Керуючись п.6 ч.3 ст.121 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства “Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про стягнення нарахованих, але не виплачених коштів на відрядження повернути позивачу .

Роз’яснити позивачу право на звернення до суду в порядку наказного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції в 5- денний строк .

Суддя: О.Є. Жукова

23.03.2015 .