Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Василевича В.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду від 10 лютого 2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 6.09.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 1311 розірвано.

Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_2

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 2 грудня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні інших вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 243,6 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 243,6 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду в частині стягнення аліментів ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що згідно наданих ним довідок він не перебуває на обліку як шукаючий роботу та підприємцем не зареєстрований, що свідчить про те, що допомоги по безробіттю та доходів від підприємницької діяльності він не отримує.

Покликається на те, що сплата аліментів у розмірі 700 грн. буде значним чином впливати на його матеріальний стан, оскільки на даний час він не може знайти постійну роботу, намагається за рахунок власних заощаджень оплачувати харчування, проїзд та проживання.

Не заперечує проти стягнення з нього аліментів в розмірі 400 грн. щомісячно, що перевищує мінімальний розмір, передбачений ч. 2 ст. 182 СК України.

Вважає, що суд не врахував його видатків та те, що позивачка, стан здоров'я якої задовільний також зобов'язана утримувати свою дитину, однак ніде не працює.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів та постановити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 400 грн. щомісячно від дня пред'явлення позову до досягнення ним повноліття.

Рішення суду в частині розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини сторонами не оспорюється.

Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Клопотань про відкладення справи від них не надійшло.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження .

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.

Відповідач проживає окремо від дитини, однак це не впливає на обсяг її прав і не звільняє його від обов'язків щодо неї.

Стягуючи аліменти на утримання дитини в розмірі 700грн., суд виходив з положень ст.184 Сімейного кодексу України та доведеності того, що відповідач має тимчасові заробітки, нерегулярний та мінливий дохід, тому може надавати матеріальну допомогу дитині, проте її не надає.

Повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно із ст. ст.141 та 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини.

Відповідно до п.3 ст.181 СК України одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину є присудження за рішенням суду коштів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Судом вірно встановлено, що офіційно відповідач не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, а тому у відповідності до ч.1 ст.184 СК України наявні підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідач свого обов'язку по сплаті аліментів не заперечує, однак в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі зазначав, що обґрунтованим вважає їх розмір 400 грн. щомісячно, оскільки сплачувати їх в більшому розмірі він не спроможний.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Позивачем не доведено факт, що відповідач має роботу та отримує велику заробітну плату і спроможний сплачувати аліменти на дитину в розмірі 700 грн., а також не надано доказів розміру витрат, які вона несе у зв'язку з утриманням дитини.

За наведеного, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дитини є дещо завищеним, не відповідає засадам розумності і справедливості, а тому підлягає зменшенню до 500 грн. на місяць до досягнення дитиною повноліття, а рішення суду першої інстанції в частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,325 ЦПК України, ст.ст. 182,184 СК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 700 (сімсот) грн. до 500 (п'ятсот) грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Василевич В.С.