Справа № 359/2847/15-к

Провадження № 1-КП/359/196/2015

У Х В А Л А

2 квітня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Динника І.В.,

за участю обвинуваченого ОСОБА_1,

за участю захисника ОСОБА_2,

за участю потерпілої ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120151101100000262 від 07.02.2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив :

31.03.2015 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110100000262 від 07.02.2015 року, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Ухвалою судді від 01.04.2015 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає, і провадження підсудне цьому суду.

Захисник, обвинувачений та потерпіла не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого та потерпілої, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема як повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті, в обвинувальному акті повинні міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов'язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

В той же час, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з даного обвинувального акту вбачається, що формулювання обвинувачення, в такому вигляді як воно викладено, в обвинувальному акті є неправильним.

Формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) КК України, за якою кваліфікуються дії особи. Іншими словами, це словесне посилання на ті кримінально-правові норми, що відображені у формулі кваліфікації, при цьому таке посилання має слово в слово відповідати диспозиції статті КК України, навіть найменші відхилення від цієї вимоги - неприпустимі.

Судом встановлено, що формула кваліфікації дій ОСОБА_1 не відповідає формулі обвинувачення висунутої ОСОБА_1, виходячи з наступного.

У формулюванні обвинувачення, висунутого ОСОБА_1, вказано, що він обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Однак, дане формулювання обвинувачення, є невірним, оскільки не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 121 КК України, так як зазначене в ньому кваліфікуюча ознака: "тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння", не передбачено диспозицією ч. 2 ст. 121 КК України. Тому формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_1, висунуто в порушення вимог КК України, що є неприпустимим.

Необхідність дотримання норм процесуального закону щодо змісту обвинувального акту є передумовою дотримання гарантованого права обвинуваченого на захист. Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції", а також "Даллос проти Угорщини"). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, його правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування.

Статтею 109 КПК України передбачено, що, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов'язково повинні міститися: в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування, її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення про внесення відомостей, які можуть свідчити про вчиненні кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початок досудового розслідування (ст. 214 КПК України), помітка про ознайомлення сторони захисту, потерпілого з матеріалами досудового розслідування до його завершення, інформація про кожну проведену слідчу (розшукову) дію, данні про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України); зазначення в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема, вручення письмового повідомлення про підозру, постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді, суду, які містять найменування документа, дату прийняття рішення, предмет урегульованих відносин, наслідки для відповідних учасників цієї процесуальної ситуації, всі обставини, пов'язані із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження (дати прийняття, строк застосування), які приймаються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

В порушення вимог ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування - її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, відсутні повідомлення про початок досудового розслідування та повідомлення про закінчення досудового розслідування.

Також, у реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, 07.02.2015 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 30.03.2015 р. ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Обвинувальний акт направлений до суду за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого, ч. 2 ст. 121 КК України. Таким чином, у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про зміну раніше повідомленої йому підозри за ч. 2 ст. 121 КК України, а також відсутні дані про постанову про перекваліфікацію кримінального провадження з ч. 1 ст. 115 КК України знову на ч. 2 ст. 121 КК України.

Невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування вищевказаних даних, тягне за собою невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому останній підлягає поверненню.

Під час підготовчого судового засідання по кримінального провадження судом вирішується питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

В порядку передбаченим ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Потерпіла підтримала думку прокурора.

Захисник заперечував проти продовження тримання обвинувачених під вартою. В обґрунтування своїх заперечень захисник вважає за можливе змінити запобіжний захід тримання під вартою обраний обвинуваченим на досудовому слідстві на більш м'який, а сама на домашній арешт чи особисте зобов'язання , у зв'язку з тим, що обвинувачений не має наміру переховуватися від судового слідства та впливати на свідків.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.

Враховуючи ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, та згідно з ч. 1 ст. 183 нього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та (або) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати тяжкість покарання, що загрожує їм, та наявність або відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, згідно ст. 12 КК України , за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Також у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки ніде не працює та не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв'язків. Крім того, ОСОБА_1 може своїми діями впливати на потерпілу, яка є донькою померлої та його сестрою. Суд також враховує той факт, що судове слідство ще не розпочато та свідки не допитані.

Ці обставини в сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому, він буде переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків чи вчинить інше кримінальне правопорушення, та у такий спосіб перешкоджатиме розгляду кримінального провадження.

Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам.

Враховуючи вищевикладене та те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не розпочинався, а термін тримання під вартою спливає, суд дійшов до переконання, що обвинуваченому належить продовжити тримання під вартою на 2 місяці.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 109, 110, п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 197, ст. 214, 291, 314, 315, 316, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, ст. 370, ч. 3 ст. 371, ст. 372, 395 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015110100000262 від 07.02.2015 року, щодо вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, - повернути прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом двох тижнів з дня проголошення ухвали.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31 травня 2015 р. включно.

Утримувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в СІЗО ДПСУ м. Києва та Київської області Державної пенітенціарної служби України.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя Бориспільського

міськрайоного суду К.Л. Туманова