УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/6379/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільської окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року по справі № 819/1037/14-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 10 квітня 2014 року № 00015731701.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 07 березня 2014 року № 1343/19-18-17-01/НОМЕР_1, а тому висновок суду першої інстанції про неправомірність цього податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим.

В судове засідання особи, які беруть участь в справі, не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак, сторонами подано до суду заяву, в якій вони просять закрити провадження у справі у зв'язку з досягненням між сторонами примирення. До заяви ними додано копію рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу від 06 березня 2015 року № 13/19-18-17-02. На підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про визнання постанови нечинною та закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11 грудня 2013 року № 2993/19-18-17-01/НОМЕР_1.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, а саме включення до податкового кредиту 31623.04 грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням встановленого порядку, а також пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті включення до податкового кредиту за грудень 2012 року 10581.00 грн. податку на додану вартість, сплаченого при придбанні філе курячого та м'яса свинини, які не використані в господарській діяльності.

На підставі зазначеного вище акта перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2014 року № 0000401701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 63306.00 грн., з яких на 42204.00 грн. за основним платежем та на 21102.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі акта перевірки від 07 березня 2014 року № 1343/19-18-17-01/НОМЕР_1, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань порушених у скарзі на податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 13 січня 2014 року № 0000401701 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2012 року № 0000461602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 56323.50 грн., з яких на 37549.00 грн. за основним платежем та на 18774.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме включення до складу податкового кредиту 28616.00 грн. податку на додану вартість з податкових накладних, виписаних ПАТ «Тернопільміськгаз», ТОА «Золотий Екватор», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ТзОВ «Технологія смаку», ТзОВ «Вікторія Л», які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з накладенням електронного цифрового підпису, що не відповідає підпису, який скріплює податкову накладну, видану позивачу, без подання заяви із скаргою на таких постачальників, а також включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні м'яса свинини та курячого філе, які не використані в господарській діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту, і, відповідно, до заниження податку на додану вартість на суму 10581.00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 cтатті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246 (далі - Порядок), визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Згідно з пунктом 2 Порядку внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку передбачено, що для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.

Відповідно до пункту 7 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування (пункт 8 Порядку).

Таким чином, надсилання квитанції Державною податковою службою свідчить про те, що податкова накладна не містить помилок та є прийнятою, що в свою чергу підтверджує відповідність електронного цифрового підпису на такій податковій накладній.

Крім цього, згідно з абзацом 13 статті 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» підписувач - це особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Як видно з матеріалів справи, посадові особи ПАТ «Тернопільміськгаз», ТОА «Золотий Екватор», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ТзОВ «Технологія смаку», ТзОВ «Вікторія Л», які підписували податкові накладні для позивача, мали на те належні повноваження, що підтверджується відповідними наказами та довіреністю, копії яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними згаданими вище контрагентами.

Що стосується правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 10581.00 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні м'яса свинини та курячого філе, які не використані в господарській діяльності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено при проведенні перевірки, станом на 01 січня 2012 року у позивача залишки філе курки становили 1025 кг, м'яса свинини - 712 кг., крім того, на залишках знаходилось яловичина в кількості 410 кг., сало - 404 кг. Протягом 2012 року придбано філе курки в кількості 11223 кг та м'яса свинини в кількості 6591 кг. Таким чином, загальна кількість сировини в 2012 році склала 20 366,00 кг. На виробництво продукції у 2012 році позивачем списано 20054.87 кг. сировини, а нормативні втрати при жиловці м'яса становили 311,13 кг.

Позивачем надано суду технічні умови на продукцію, яка ним виробляється, що встановлюють конкретні норми сировини, яка повинна бути використана при виробництві продукції, а також процентний вихід готової продукції.

Враховуючи викладене, а також те, що придбані товари були використані у виробничому процесі, тобто використані у виробництві продукції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого внаслідок придбання м'яса свинини та філе курки, оскільки вказаний товар використаний ним у межах господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

У відповідності до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Як видно із заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Тернопільської ОДПІ про закриття провадження у справі, спір між сторонами врегульований шляхом досягнення податкового компромісу відповідно до рішення про погодження застосування податкового компромісу від 06 березня 2015 року № 13/19-18-17-02.

Згідно з пунктом 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Так, згідно з рішенням в.о. начальника Тернопільської ОДПІ від 06 березня 2015 року № 13/19-18-17-02 позивачем сплачено 1877.45 грн. податкових зобов'язань для досягнення податкового компромісу зі сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим йому було погоджено застосування процедури податкового компромісу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що примирення сторін як обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після ухвалення рішення, таке примирення не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому оскаржувану постанову суду слід визнати нечинною і закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 113, 157, 160, 195, 197, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання постанови нечинною і закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін задовольнити.

Постанову Тернопільської окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року по справі № 819/1037/14-а - визнати нечинною та закрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський