ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/3100/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уховецької сільської ради Ковельського району Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року по справі № 159/6896/13-а за позовом ОСОБА_1 до Уховецької сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання неправомірною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уховецької сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Уховецька сільська рада), в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо розгляду її звернення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Уховецька сільська рада подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства була розглянута відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту роботи Уховецької сільської ради, затвердженого рішенням сесії Уховецької сільської ради від 10 грудня 2010 року № 2/3, а результати її розгляду були їй повідомлені листом від 23 жовтня 2013 року № 330, що свідчить про безпідставність заявленого нею позову.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Уховецької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Сад» з земель не наданих у власність і користування в розмірі 2 га, а саме ділянку обмежену з півдня парком і городами, з півночі і заходу асфальтованою дорогою. Заява була зареєстрована Уховецькою сільською радою 18 вересня 2013 року.
Після надання ОСОБА_1 на запит Уховецької сільської ради додатково графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, вказана вище заява була розглянута 09 жовтня 2013 року постійною комісією з питань земельних відносин сільської ради, яка вирішила внести на розгляд сесії сільської ради проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства».
Згідно з витягом з протоколу сесії Уховецької сільської ради від 18 жовтня 2013 року на голосування депутатам вказаної сільської ради ставилось прийняття за основу проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», за результатами якого рішення прийнято не було.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою розглянута відповідачем у встановленому порядку не була, що свідчить про допущення ним бездіяльності щодо її розгляду.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції є передчасним, а ухвалене ним судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що визначені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 Земельного кодексу України).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
Слід зазначити, що на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою діє принцип мовчазної згоди, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, тобто не надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без такого дозволу.
Як видно з матеріалів справи, на сесії Уховецької сільської ради 18 жовтня 2013 року було заслухано заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, однак, голосування здійснено за прийняття за основу проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», за результатами якого рішення не прийнято.
Неприйняття Уховецькою сільською радою рішення щодо прийняття за основу проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» не можна вважати розглядом згаданої вище заяви.
Іншого рішення, яким було б вирішено згадану вище заяву протягом місяця з моменту її реєстрації відповідачем не приймалось, що свідчить про допущену ним бездіяльність.
Однак, згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивача.
Враховуючи те, що бездіяльність Уховецької сільської ради не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки, оскільки здійснення позивачем замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, в постанові від 10 грудня 2013 року по справі № 21-358а13.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Уховецької сільської ради Ковельського району Волинської області задовольнити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року по справі № 159/6896/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Уховецької сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання неправомірною бездіяльності.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський