УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Львів Справа № 876/150/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у справі № 161/18767/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку (далі - управління), в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення управління про відмову в призначенні їй пенсії відповідно до статті 17 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та зобов'язати відповідача призначити їй таку пенсію відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 16 червня 2013 року.

Позов обґрунтувала посиланням на те, що вона як мати інваліда з дитинства має право на призначення їй пенсії за віком достроково відповідно до абзацу 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Проте відповідач у призначенні їй такої пенсії відмовив.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що чинним законодавством не обмежується право на пенсію за віком після досягнення 50-річного віку, якщо дитина була визнана дитиною - інвалідом після досягнення 6-річного віку.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому згідно з виписками з акту огляду МСЕК від 04 січня 2007 року № 050891, від 02 лютого 2013 року № 0116748 встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач досягнувши 50 років та маючи необхідний стаж для призначення достроково пенсії за віком, звернулася до відповідача з заявою про призначення їй такої пенсії відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Рішенням управління від 16 серпня 2013 року № 20 позивачу було відмовлено в призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність медичних показів для визнання ОСОБА_2 дитиною - інвалідом до шестирічного віку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у позивача вказаного права, оскільки інвалідність дитині була встановлена у чотирнадцятирічному віці, в той час, як необхідною умовою для отримання пенсії є факт її встановлення саме до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно з статтею 17 Закону № 1788-ХІІ жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно з пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Положенням пункту 7 вищевказаного порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються також і документи про народження дитини та виховання її до восьмирічного, з 01 січня 2006 року - шестирічного віку чи про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абзацом четвертим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV).

У справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що син ОСОБА_1 визнаний дитиною-інвалідом у чотирнадцятирічному віці. Відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії Комунального закладу «Луцька міська дитяча поліклініка» від 31 липня 2013 року не встановлено медичних показань для визнання ОСОБА_2 дитиною-інвалідом до шестирічного віку.

Мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відтак, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою, зокрема, в постанові від 02 грудня 2014 року по справі № 21-534а14.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2013 року у справі № 161/18767/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський