КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа№ 910/15541/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Охріменко О.О. (дов. №128 від 06.02.2015 року);

від відповідача1 - Лабай А.М. (дов. №212 від 19.09.2014 року);

від відповідача2 - Столяренко С.М. (дов. №11/08-14 від 11.08.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року

у справі №910/15541/14 (судя Трофименко Т.Ю.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП", Хмельницька обл., Волочинський район, смт. Війтівці

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл", м. Київ

про стягнення 441 046,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" про стягнення солідарно з відповідачів збитків у сумі 441 046,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 11.02.2015 року.

06.02.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек-ХПП" на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач-1 заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

09.02.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю "Сідрейл" на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач-2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання, призначене на 11.02.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Крім того, представниками сторін в судовому засіданні було подано клопотання для долучення до матеріалів справи клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14 на 01.04.2015 року.

В судове засідання, призначене на 01.04.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представником позивача в судовому засіданні було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.04.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідачів заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.03.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК-ХПП" (далі за текстом - зерновий склад) та публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі за текстом - поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №22 (далі за текстом - договір) (т. 1, а.с. 13-16).

У відповідності до п.1.1. вказаного договору Поклажодавець зобов'язується передати зерно кукурудзи за заліковою вагою 500 тонн (п'ятсот тонн) на Зерновий склад, який зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством. Зерновий склад зберігає зерно за адресою: 31256, Хмельницька області, Волочиський район, с. Війтівці, вул. Радянська, 21.

Згідно з п.29 вказаного договору строк зберігання зерна становить з 06.03.2014 року до 30.04.2014 року.

Відповідно до п.п.10, 11 договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Оплата послуг (виконаних робіт), що надаються Зерновим складом, по прийманню, зберіганню, сушці, підробці, відвантаженню, очищенню, переоформленню, зважуванню, охолодженню зерна, аналізу по білку, експедируванню та інші, які надавались Зберігачем у процесі виконання даного Договору, здійснюються Поклажодавцем за цінами (тарифами), затвердженими Зберігачем на момент розрахунку, або цінами відповідно до п.18 даного Договору, включаючи ПДВ.

Колегією суддів встановлено, що зерновий склад прийняв на зберігання від поклажодавця кукурудзу 3 кл. (вологість - 14,0 %; зернова домішка 10.0; сміттєва домішка 2,0 %, биті зерна - 5,0, пошкоджені зерна - 5,0), врожаю 2013 року, вагою 500 000 кг, що підтверджується актом від 06.03.2014 року (т. 1, а.с. 17) та складською квитанцією від 06.03.2014 року №2996 (т.1, а.с. 18)

Якісні показники зерна, що передавалося на зберігання, та відсутність його зараження засвідчено карткою аналізу зерна від 06.03.2014 року №395 (т. 1, с. 19), виданої Зерновим складом.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що позивачем в повному обсязі виконано зобов'язання за Договором щодо відшкодування витрат зернового складу, що підтверджується платіжними дорученнями №2900 від 24.04.2014 року (т. 1, а.с. 20) та №2904 від 24.04.2014 року (т. 1, а.с. 21).

29.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація Україна" (далі за текстом - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІДРЕЙЛ" (далі за текстом - експедитор) було укладено договір №54 транспортного експедирування (т. 1, а.с. 158-163), у відповідності до умов якого Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні та продукти їх переробки) залізничним транспортом.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що згідно з письмовою заявкою Клієнта або на підставі Договору Експедитор може надавати додаткові послуги: навантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу, перевірка кількості та стану вантажу, зважування вантажу, визначення якості товару за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій, підбір зразків товару, сплата мита, зборів та витрат, покладених на Клієнта, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів.

За умовами договору оплата проводиться Клієнтом наступним чином: 70% передплати договірної ціни згідно вставленого Експедитором рахунку протягом 3-х банківських днів, починаючи з дня отримання Клієнтом рахунку; 30% оплачується протягом 5- ти банківських дні після підписання Сторонами акту наданих послуг. При цьому остаточний розрахунок здійснюється за фактично надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №54 транспортного експедирування від 29.04.2013 року, позивач перерахував 14.05.2014 року на розрахунковий рахунок експедитора -98 264,70 грн. та 19.05.2014 року - 25 405, 02 грн.

У відповідності до п. 4.6. Договору, Експедитор несе відповідальність за збереження вантажу під час перевезення. Експедитор несе відповідальність за втрату вантажу, якщо кількість втраченого вантажу перевищує норми природної втрати, передбаченої ним Договором. При цьому, кількість фактично доставленого вантажу визначається шляхом зважування на повірених електронних залізничних вагах у пункті приймання вантажу за результатами зважування всієї партії.

Згідно з п. 4.7 Договору, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між вагою переданою до перевезення, визначених на вагах в пункті відвантаження і вагою, визначеною в пункті призначення при перевезенні залізничним транспортом для зернових і олійних культур становить 0,5%.

При цьому понаднормові нестачі розраховуються сумарно за кожен календарний місяць по кожному маршруту окремо.

Відповідно до п. 4.8 Договору Експедитор зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу на підставі пред'явленої претензії.

30.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІДРЕЙЛ" було укладено додаткову угоду №1 до Договору транспортного експедирування №54 від 29.04.2013 року, у відповідності до якої п. 7.1. Договору викладено у новій редакції: Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами і діє до 30 червня 2014 року, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2014 року Позивачем, на виконання умов Договору №29 від 06.03.2014 року, переоформлено та по залізнічній накладній № 32879751 зі ст. Войтовці на адресу філії ПАТ "ДГІЗКУ" "Одеський зерновий термінал" (далі - ОЗТ) направлено вагони №№95713509, 95450532, 95712428, 95447884 (відомість вагонів від 27.04.2014 р. № 32879751) з кукурудзою.

При відправленні вказаних вагонів, представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК-ХПП" разом з Державним інспектором сільського господарства відібрано проби кукурудзи з метою визначення її якості. За результатами перевірки якості кукурудзи з вагонів №№95713509, 95450532, 95712428, 95447884, інспектором Держсільгоспінспекції в Хмельницькій області видано сертифікати якості зерна серії СА №№ 777351, 776723, 776719, 776720, відповідно до яких якісні показники кукурудзи відповідають вимогам Договору.

Пунктом 3.1. Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 № 661 (далі за текстом - Інструкція № 661) передбачено, що при надходженні зерна на підприємство ВТЛ проводить попереднє визначення якості зерна.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що 26.04.2014 року при прибутті вагонів з кукурудзою до ОЗТ при здійсненні попереднього визначення якості зерна начальником ПТЛ ОЗТ у зразку, відібраному з вагонів №№95712428, 95447884 виявлено невідповідність якості кукурудзи ДСТУ 13690:2003 та умовам Договору №22.

Телефонограмами від 29.04.2014 року №25 та від 30.04.2014 року №27 про вищевикладене було повідомлено Відповідача-1 та запропоновано направити представників Відповідача до ОЗТ для спільного визначення якості зерна.

Згідно з п. 3.4.3. та п. 5.1. Розділу IV "Вирішення спірних питань за наявності розбіжностей при визначенні якості зерна" Інструкції № 661 за результатами спільного визначення якості зерна складається акт про фактичну якість спірної партії, який є підставою для підтвердження або заміни документа про якість підприємства-відправника або Держсільгоспінспекції.

Відповідно до Акту спільного визначення якості від 01.05.2014 року №96 (далі за текстом - Акт) комісією у складі держінспектора ДІСГ в Одеській області Головатого В.М., техніка-лаборанта філії ПАТ "ДПЗКУ" ОЗТ Кізей І.В., зав. ВТЛ філії ГІАТ "ДПЗКУ" ОЗТ Здебської І.П., директора Одеського департаменту ГДФ ПАТ "ДПЗКУ" Чорного Ю.В., в/о начальника ВТЛ ТОВ "Агротек ХПП" Рак О.В., інспектора ДІСГ в Хмельницькій обл. Приставко О.В. проведено відбір проб від партії кукурудзи з нижніх люків з вагонів №№95447884, 95712428, за сертифікатами якості зерна СА776723, ЄА777351 від 26.04.2014 року, виданих Хмельницькою ДІСГ, які надійшли на адресу Позивача зі станції Війтівці, Хмельницької області.

З вказаного акту вбачається, що у вагонах № 95712428, 95447884 фактичні значення показників якості кукурудзи, "зернова домішка", в тому числі "биті зерна", перевищують межі допустимих відхилень, передбачених Договором.

Акт підписано держінспектором ДІСГ в Одеській області Головатим В.М., техніком-лаборантом ОЗТ Кізей І.В. та інспектором ДІСГ в Хмельницькій обл. Приставко О.В. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК-ХПП" підписувати Акт відмовились.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача, при надходженні на Одеський зерновий термінал, якісні показники зерна, що зберігалось у ТОВ "Агротек-ХПП", не відповідали умовам Договору. На думку позивача, у результаті неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» втратило належне йому на праві власності майно, тому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів збитки у розмірі вартості зерна неналежної якості та суму сплачених експедиторських послуг.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про зерно" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Статтею 34 Закону України "Про зерно" встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Як зазначалось вище, 29.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» та Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було укладено Договір №54 транспортного експедирування.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору визначена статтею 3 Цивільного кодексу України, як одна із загальних засад цивільного законодавства. Отже, враховуючи зміст вищенаведених норм законодавства, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Статтею 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

З акту №2330 прийому-здачі виконаних робіт по договору №54 від 29.04.2013 року, додаток №278 від 07.03.2014 року, скріпленого підписами та печатками сторін, вбачається, що експедитором (другий відповідач) клієнту (позивач) у повному обсязі та якісно надані транспортно-експедиційні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що при отриманні від відповідача-1 зерна кукурудзи, отримав зерно кукурудзи неналежної якості.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

При обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивач посилався на Акт спільного визначення якості від 01.05.2014 № 96, складеного на підставі п. 3.1. Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 № 661.

Відповідно до п. 3.1. даної інструкції, при надходженні зерна на підприємство ВТЛ проводить попереднє визначення якості зерна. Відбір проб проводиться з залізничних вагонів через верхні люки.

Пунктом 3.2.визначено, що якщо за результатами випробувань ВТЛ будуть виявлені розбіжності в якості зерна понад норму допустимих відхилень, підприємство-одержувач:

протягом доби, крім вихідних днів, у письмовій формі (телеграма, телефонограма, факсограма з їх обов'язковою реєстрацією у реєстраційній книзі) викликає представників: власника зерна, підприємства-відправника та Держсільгоспінспекцію за місцем відвантаження зерна, якщо вона проводила інспектування (у останньому випадку викликається представник Держсільгоспінспекції за місцем надходження зерна);

забезпечує цілісність зберігання зерна та незмінність його якості до вирішення спірних питань в опломбованій місткості.

Відповідно до п. 3.4.1., інструкції комісія проводить обстеження транспортного засобу або місткості, де зберігається спірна партія зерна, та наявність пломб. Наявність пломб на нижніх люках залізничних вагонів обов'язкова.

Згідно з п. 3.4.2. інструкції, за відсутності порушень вимог щодо зберігання спірної партії проводиться відбір проби згідно з главою 4 цього розділу відповідно до вимог нормативних документів. Виділені з неї проби пломбуються, забезпечуються етикетками з підписами осіб, які брали участь у відборі. Акт про відбір проб підписується всіма членами комісії. Відібрані і опломбовані проби надаються зацікавленим сторонам. У ВТЛ підприємства-одержувача комісією проводиться визначення якості однієї з виділених проб.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів дотримання положень Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 року №661.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне щодо солідарного стягнення збитків з відповідачів.

Вищенаведеними законами, якими врегульовані правовідносини сторін, не передбачена солідарна відповідальність зернового складу і експедитора за збитки, завдані незабезпеченням якості зерна при передачі його поклажодавцеві, з огляду на що місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що визначена позивачем відповідальність відповідачів не є солідарною відповідальністю.

Колегія суддів зазначає, що договорами, на які посилається позивач як на підставу солідарної відповідальності відповідачів, не передбачена солідарна відповідальність за неналежне виконання зобов'язань по одному із договорів, чи обох договорах, відносини та предмет зобов'язань по кожному із договорів є різними і є подільними.

Також, посилання апелянта на неможливість виконання ним зобов'язань зовнішньоекономічного Контракту з КНР, в результаті неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, не є підставою для стягнення з відповідачів збитків, оскільки такі обставини не знаходяться у причинному зв'язку із зобов'язаннями по спірних договорах, укладених з відповідачами.

Колегія суддів наголошує на тому, що нормами законодавства, на які посилається позивач, не передбачена відповідальність відповідача 1 та відповідача 2 за забезпечення останніми відповідності якості та стану зерна кукурудзи, яке зберігалось, якості та стану зерна кукурудзи, яке є предметом зовнішньоекономічного Контракту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що збитки у сумі 441 046,38 грн., які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів не підтверджуються належними доказами передбаченими законодавством та не є збитками у розумінні Закону України "Про зерно", ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України України, положень ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2014 року у справі №910/15541/14 залишити без змін.

3. Справу №910/15541/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз