КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа№ 910/23238/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Онопрієнко О.П., дов. від 12.01.2015 №12/1,

від відповідача Єфімова Т.В., дов. від 25.12.2012 №00140/0/14-14,

від третьої особи не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015

(дата підписання - 22.01.2015) у справі №910/23238/13 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Дочірнього підприємства "Автотранспортне підприємство № 6" Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс"

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Схід груп"

про стягнення 1220869,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 позов Дочірнього підприємства "Автотранспортне підприємство № 6" Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач), за участю третьої особи, про стягнення 1220869,90 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 756000,00 грн заборгованості, 37568,27 грн інфляційних втрат, 67729,32 грн 3 % річних та 17225,95 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано документів, які б підтверджували його вимоги, зокрема, вексель АА№0533776, який відповідач не підписував та не отримував від позивача. Крім того, відповідач вказує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що оскільки в п.5 акта прийому-передачі веселів від 26.08.2010 вказано, що «зобов'язання сторін за договором виконані в повному обсязі, якісно та в строк. Сторони не мають жодних претензій щодо виконання умов договору», то зобов'язання є припиненим, а отже предмет спору відсутній.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному було змінено склад суду: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 01.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 12.02.2015) позивачу - 19.02.2015 та відповідачу - 16.02.2015, долучені до матеріалів справи.

02.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у зв'язку з виходом судді Калатай Н.Ф. з лікарняного було змінено склад суду: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

У судовому засіданні 01.04.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі третьої особи, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦК України).

26.08.2010 між Акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", (покупець) та Дочірнім підприємством "Автотранспортне підприємство № 6" Відкритого акціонерного товариства "Міськбудтранс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/041-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній зобов'язався належним чином прийняти - цінні папери, зазначені у п. 1.2 договору, в саме вексель простий серії АА №0533776, і сплатити за них грошову суму, вказану в п.1.5 договору - 1176000,00 грн.

За умовами п.п. 2.1., 3.1. договору покупець зобов'язався до 01.12.2010 включно сплатити на банківський рахунок продавця загальну суму договору. Продавець зобов'язався в строк до 26.08.2010 включно передати покупцю цінні папери, які є предметом договору. В момент передачі цінного паперу сторони підписують акт приймання-передачі.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 26.08.2010 сторони підписали акт приймання-передачі векселів до договору, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв вексель простий серії АА №0533778.

Відповідач суму договору сплатив частково, що підтверджується банківськими виписками, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в сумі 756000,00 грн.

21.11.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату решти суми вартості векселя. Однак, відповідач вимоги не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Відповідач в запереченнях на позов та апеляційній скарзі стверджує, що вексель АА №0533776 від позивача не отримував, а отже обов'язок по його оплаті у нього відсутній.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Проте, Київським апеляційним господарським судом у постанові від 24.11.2014 у справі №910/9813/14 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 26.08.2010, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2015, встановлено, що: "У акті прийому - передачі векселів допущена помилка у номері векселя. Так, у акті зазначено вексель простий серії АА № 0533778, тоді як за договором номер векселя є іншим, а саме 0533776. Інші дані (серія векселя, дати видачі та погашення є ідентичними). Представником відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції надано пояснення, якими останній підтвердив, що в акті допущена технічна помилка та вексель переданий саме за оскаржуваним договором". Вказаною постановою суду апеляційної інстанції відмовлено ПАТ ХК «Київміськбуд» у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 26.08.2010 №Б/2010/041-1.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст..35 ГПК України).

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано документів, які б підтверджували його вимоги, зокрема, вексель АА№0533776, який не існує, відповідачем не був отриманий та не був підписаний, спростовуються постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі №910/9813/14.

Крім того, відповідач не пояснив підстав сплати частини суми за вексель за наявності заперечень щодо нього.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача та стягнув з відповідача 756000,00 грн заборгованості з оплати векселю.

Позивач також нараховує та просить стягнути з відповідача 337534,39 грн договірної пені, 22037,92 грн пені за порушення строків виконання зобов'язання (згідно ст.231 Господарського кодексу України), 37568,27 грн інфляційних втрат та 67729,32 грн 3% річних.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення сум пені відповідач у суді першої інстанції заявив клопотання про застосування спеціальних строків позовної давності (у відзиві на позовну заяву від 24.12.2013 №2323-13), яке було задоволено судом першої інстанції.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

У статті ст.267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вказана стаття Цивільного кодексу України встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

У статті йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. Діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, які свідчать про визнання боргу також можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Матеріали справи свідчать, що вексель мав бути оплачений 01.12.2010, тобто з 11.12.2010 за відсутності коштів, відповідач порушив права позивача, в результаті чого в останнього виникло право нарахування суми пені. Остання оплата за вексель була здійснена відповідачем 31.03.2011, а з позовом до суду позивач звернувся 29.11.2013, що вказує про пропущення ним спеціального строку позовної давності за вимогою про стягнення суми пені.

Отже, враховуючи, що право позивача на отримання оплати за вексель порушено, однак пропущено встановлений чинним законодавством строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаної вимоги позивача.

У суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору. Клопотання мотивовано тим, що оскільки в п.5 акта прийому-передачі веселів від 26.08.2010 вказано, що «Зобов'язання сторін за договором виконані в повному обсязі, якісно та в строк. Сторони не мають жодних претензій щодо виконання умов договору», то зобов'язання є припиненим, а отже предмет спору відсутній.

Суд першої інстанції не надав правової оцінки вказаному клопотанню, але суд апеляційної інстанції відзначає, що воно підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Однак, існування заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б/2010/041-1 свідчить про наявність предмета спору, що виключає застосування п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі №910/23238/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/23238/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій