АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2015 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Живоглядова І.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю: ОСОБА_1 його представника - захисника ОСОБА_2; представника митниці - Романенко І.М., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року у справі про порушення митних правил, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий 18 липня 1997 року Новомосковським РВ УМВС України у Дніпропетровській області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмір 23349,39 гривень та конфіскації предмету правопорушення - автомобіля «Renault» шасі НОМЕР_2,-
встановив:
постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу та конфіскації предмету правопорушення.
У відповідності до постанови районного суду у вину ОСОБА_1 ставилося те, що він, маючи на меті придбати та ввести на митну територію України транспортний засіб, 17 серпня 2012 року, на підставі купчої від 17 липня 2012 року, з Литовської Республіки на територію України ввіз транспортний засіб - «Renault» шасі НОМЕР_2. З метою розмитнення зазначеного транспортного засобу, ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці подав відповідну митну декларацію, за встановленою формою - МД 4 типу «ІМ 40 Г» №110110000/2012/004074 від 13 вересня 2012 року, у якій зазначив, що вартість транспортного засобу склала 1700 євро (16 684, 83 грн.).
Проте на запит Головного управління Міністерства доходів і зборів України від митних органів Литовської Республіки 15 квітня 2012 року надійшов лист разом із копіями документів митного оформлення щодо транспортного засобу, який переміщувався ОСОБА_1. Згідно отриманих документів, вартість транспортного засобу, який переміщувався ОСОБА_1, склала 7900 литовських літ (що за курсом НБУ склало 22455,80 грн.).
Разом з тим з метою визначенні реальної вартості транспортного засобу «Renault» шасі НОМЕР_2 судовим експертом ОСОБА_4 було проведено оцінку зазначеного транспортного засобу, яка, у відповідності до висновку експерта №649 від 18 серпня 2012 року, склала 23349,39 гривень.
Суд першої інстанції, проаналізувавши обставини інкримінованого особі правопорушення із наявними по справі доказами, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Не погоджуючись з висновками суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з порушенням строку передбаченого ст. 294 КУпАП, в якій просить поновити пропущений строк на оскарження і скасувати постанову районного суду, а провадження у справі, відносно нього, закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України.
Зокрема, апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд, порушуючи вимоги ст.ст. 268, 278 КУпАП, не забезпечив належне повідомлення особи про час та місце розгляду справи, яке її стосується, а під час виконання підготовчих дій не переконався у належному сповіщенні особи, що у своїй сукупності призвело до порушення прав особи на захист та позбавило її можливості надати відповідні пояснення, а також подати відповідні докази своєї невинуватості.
Разом з тим, апелянт зазначає, що усі митні формальності ним були оформленні у відповідності до наявних у нього первинних документів. Про існування документів, які були витребувані митними органом з митних органів Литви, йому не відомо, як і не відомо про їх зміст та походження. Крім цього вказує, що фактично під час проведення митних формальностей щодо розмитнення ввезеного ним транспортного засобу, митні платежі були здійсненні не з суми, яку ним було вказано у декларації, а з суми оцінки, яку провів судовий експерт, і яка є більшою за суму, на яку посилається митний орган.
Щодо поновлення пропущеного строку, то у своїй апеляційній скарзі апелянт - ОСОБА_1 зазначає, що строк на оскарження був пропущений із поважної причини, оскільки йому фактично про час та місце розгляду справи повідомлено не було. Поштовим відділенням також не повідомлено його про надходження поштової кореспонденції. Про існування постанови суду йому стало відомо від працівників ДАІ, які повідомили, що транспортний засіб «Renault», який перебуває у його керуванні підлягає конфіскації. Після чого він через свого представника звернувся до районного суду, де лише 26 січня 2015 року ознайомився із матеріалами справи та протягом десяти днів - 04 лютого 2015 року подав свою апеляційну скаргу.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу та клопотання про поновлення пропущеного строку, вважаючи постанову районного суду, такою яка не відповідає фактичним обставини.
В свою чергу представник митниці - Романенко І.М. у судовому засіданні категорично заперечувала проти її задоволення, вважаючи постанову районного суду законною та обґрунтованою, і такою яка повністю відповідає фактичним обставинам.
Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги й клопотання, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу і заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку необхідно задовольнити з наступних підстав.
У відповідності до ст. 268 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є данні про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладання розгляду справи.
Разом з тим, п. 3 ст. 278 КУпАП, суд при підготовці справи до розгляду має вирішити питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час та місце її розгляду.
З наведених норм закону вбачається, що суд перед розглядом справи має перевірити чи забезпеченні права особи на захист. Зокрема, переконатися чи повідомлено особу про час та місце розгляду справи належним чином, а також з'ясувати причини неявки і лише у випадку, якщо особи ігнорує вимоги суду про явку, суд може у виключному випадку провести розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення був складений у відсутність особи. Жодних даних про отримання, або ознайомлення особи із змістом протоколу також не має. У матеріалах справи відсутні данні про отримання ОСОБА_1 виклику до суду. А із заяви (а.с. 84) ОСОБА_1 фактично ознайомився із матеріалами справи лише 26 січня 2015 року.
Враховуючи наведенні обставини, апеляційний суд із урахуванням вимог ст. 294 КУпАП, дійшов висновку, що строк на оскарження постанови від 20 серпня 2014 року був пропущений з поважної причини та підлягає поновленню.
Як вбачається із тексту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції, свого висновку суд дійшов з аналізу у сукупності наявних по справі доказів, зокрема, протоколу про порушення митних правил, копії митної декларації, копії висновку автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу, копії листа, протоколу опитування судового експерта, перекладом листа митних органів Литовської Республіки.
Проте із наведеними обґрунтуваннями суду погодитися не можливо, оскільки, як вбачається із постанови, суд формально посилався на наявні у справі докази, не надавши їм жодної оцінки. Таким чином, під час розгляду справи судом залишилося не доведеним вина ОСОБА_1, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України.
У наявному протоколі (а.с. 3-4) визначено, що ОСОБА_1 17 серпня 2012 року, переміщуючи через митний кордон транспортний засіб «Renault» шасі НОМЕР_2, подав митну декларацію, у якій зазначив вартість транспортного засобу, що переміщується у розмір 1700 євро. Проте, у відповідності до отриманих від литовських митних органів інформації, вартість даного транспортного засобу, при оформленні його у режимі експорт, складала 7900 литовських літа.
Отже, правопорушення, на переконання митного органу, полягає у тому, що ОСОБА_1 було заявлено не правдиву митну вартість товару.
Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного Кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У статті 57 Митного Кодексу України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Приписами частин другої - п'ятої статті 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 Митного Кодексу України).
Під час перегляду справи жодних доказів які б доводили наявність у митного органу обґрунтованих сумніві щодо правдивості заявленої особою митної вартості у матеріалах справи не має. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні данні про проведення консультацій щодо повідомленої вартості чи взагалі вони проводилися, чи порушувалося питання митним органом про обмін інформацією з приводу доведення повідомленої митної вартості.
Таким чином, правильність визначення ОСОБА_1 митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані митним органом.
Наявний у справі висновок експерта щодо ринкової вартості транспортного засобу не можуть однозначно і достовірно свідчити про умисне заниження митної вартості з боку декларанта, оскільки купівля товару за менш низькою ціною є економічно обґрунтованим бажанням суб'єкту правочину.
Разом з тим посилання митного органу на документи, які надійшли з литовської сторони не можуть достовірно доводити протиправність дій ОСОБА_1, оскільки митна декларація подавалася іншою особою - ОСОБА_5, а тому об'єктивно ОСОБА_1 могло бути не відомо про дані які були повідомленні іншою особою митним органам литовської сторони.
З наведеного слідує, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Отже за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним і безпідставним.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, яке виразилося у поданні неправдивих відомостей про митну вартість транспортного засобу - не знайшла свого підтвердження через відсутність достатніх об'єктивних доказів його вини.
При розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 268, 278 КУпАП, здійснюючи попередній розгляд справи не переконався у належному повідомленні особи про час та місце розгляду справи, розглядаючи справу у відсутність особи, не перевірив причини неявки особи до суду чим порушив права особи на захист.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не з'ясував усі обставини справи. Наявні по справі докази належним чином, у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, суд не оцінив та не навів жодних обґрунтувань свого висновку, лише формально перерахував наявні у справі докази, що є неприпустимим і є безумовною підставою для скасування постанови.
Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати і закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.
постановив:
клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року.
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмір 23349,39 гривень і конфіскації предмету правопорушення - автомобіля «Renault» шасі НОМЕР_2, - скасувати.
Провадження у справі про порушення митних правил, відносно ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду І.К. Живоглядова
Дніпропетровської області