Дата документу Справа № 310/12402/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/558/15 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст.286 ч.1 КК України Пахоменко О.Г. Доповідач у 2-й інстанції

Прямілова Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Прямілової Н.С.

суддів Імберової Г.П., Шаповал О.С.

при секретарі Торбач Ю.О.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080130004141, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2014 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харків, громадянина України, з вищою освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого в тому населеному пункті АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок скасувати, кримінальне провадження відносно нього закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, посилаючись на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що він не переконався в безпечності свого маневру та мав об'єктивну можливість побачити автомобіль під керуванням ОСОБА_5 Судом не враховані такі обставини: що автомобіль ОСОБА_5 не зазнав будь-яких ушкоджень салону, а потерпілий під час зіткнення вдарився об виступаючі предмети салону; що ОСОБА_5 порушив п.п.12.3, 12.4, 12.9 ПДР та його дії не відповідають вимогам п.п.12.4, 12.9 ПДР, які знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП; що зіткнення автомобілів не відбулося взагалі при виконанні вимог ПДР; під час зіткнення автомобілів потерпілий ОСОБА_5 не використовував ремінь безпеки. Крім того, вважає, що протокол огляду місця події від 23.06.2012р. є недопустимим доказом, оскільки при огляді місця події були присутні 5 осіб, а протокол підписаний чотирма особами. Суд не врахував, що він має водійський стаж більше 20 років і жодного разу не позбавлявся права керування транспортними засобами.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 4250 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1070 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1218 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги виконуючого обов'язки Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Комунальної установи "Бердянська міська лікарня", про стягнення з ОСОБА_4 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5, залишені без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 1176,38 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити в задоволенні скарги, оскільки наведені в ній доводи є необґрунтованими та такими, що не відповідають зібраним у провадженні доказам, а вирок суду залишити без змін, оскільки він є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

захисник - адвокат ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити;

прокурор заперечувала проти апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Вислухавши доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

23.06.2012р., приблизно, о 09 год. 50 хв., ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21112", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вул.Макарова у бік виїзду з Бердянської коси в м.Бердянську Запорізької області. В салоні автомобіля водій ОСОБА_4 перевозив в якості пасажирів свою дружину ОСОБА_6 та неповнолітню дочку ОСОБА_7

Рухаючись по проїжджій частині вул.Макарова у бік автостоянки, розташованої поблизу опори лінії електропередач №44/ф1, водій ОСОБА_4, маючи намір зробити заїзд на автостоянку для чого йому необхідно було виконати поворот ліворуч, перед початком зміни напрямку руху не переконався в безпечності свого маневру та почав виконувати поворот ліворуч. В цей час по смузі зустрічного руху в попутному напрямку рухався автомобіль "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який здійснював обгін колони транспортних засобів попереду якої рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_4, який мав об'єктивну можливість побачити автомобіль під керуванням ОСОБА_5

Внаслідок невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п.10.1. Правил дорожнього руху України, трапилось зіткнення автомобілів та було травмовано водія ОСОБА_5

Згідно висновку судово-медичної експертизи №634 від 07.09.2012р., внаслідок зіткнення водій автомобіля "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, садни на обличчі, крововиливу під кон'юктивальну оболонку лівого ока, осколкового перелому передньої і латеральної стінок лівої верхньощелепної пазухи, латеральної стінки лівої глазниці і акулового відростку лівої верхньощелепної кістки, травма супроводжувалася гемосінусом (наявністю крові в пазусі), компресійно-осколкового перелому тіла 2-го поперекового хребця.

Вищевказані тілесні ушкодження завдані в умовах дорожньо-транспортної події, та в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, які не є небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, понад 3-х тижнів (більш як 21 день).

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №667/13 від 15.10.2013р., в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Дії водія ОСОБА_4 не відповідають вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, та при виконанні вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про недоведеність його вини у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, на відміну від судового рішення, в апеляційній скарзі нічим не обґрунтовані. Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду в суді першої інстанції стороною захисту, виходячи з принципу змагальності, закріпленого у ст.22 КПК України, не були надані будь-які докази на спростування фактичних обставин справи, на які посилалася сторона обвинувачення, та які зазначені в обвинувальному акті.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Виходячи з положень ст.ст.368, 374 КПК України судом були встановлені фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, при цьому у мотивувальній частині вироку викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, належним чином досліджених у судовому засіданні.

Відповідно даним протоколу огляду місця події від 23.06.2012р. та схеми до нього, а також фототаблиці на проїжджій частині вул.Макарова (район середньої Коси) в районі літнього кафе "ПП Субота" біля бази відпочинку "Солнечная" у м.Бердянську Запорізької області (прив'язка до опори ЛЕП № 44/ф1) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_3 та "ВАЗ- 21093" р/н НОМЕР_2 (т.2 а.к.п.17-20, т.1 а.к.п.131).

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 23.06.2012р., близько 10 години по вул.Макарова з Коси у бік міста він на своєму автомобілі НОМЕР_4 рухався за вантажним мікроавтобусом, попереду якого в тому ж напрямі рухався автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 Враховуючи те, що зустрічного транспорту не було, він вирішив здійснити обгін мікроавтобуса. Включивши лівий покажчик повороту, збільшив швидкість руху і виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався прямо. Коли став наближатися до автомобілю під керуванням обвинуваченого, той раптово включив лівий покажчик повороту і різко почав змінювати напрямок рух, повертаючи вліво з метою заїхати на автостоянку, при цьому виїхав на його смугу руху. Побачивши це, він застосував екстрене гальмування і прийняв лівіше, але зіткнення уникнути не вдалося, керований ним автомобіль правою передньою стороною зіткнувся з передньою лівою частиною автомобіля під керуванням обвинуваченого, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Під час вказаної ДТП він скоріше користувався ременем безпеки і салон його автомобілю не зазнав будь-яких пошкоджень. Такі ж показання він давав і раніше - під час досудового розслідування та під час першого судового слухання цієї справи.

Покази потерпілого ОСОБА_5 про те, що він застосував екстрене гальмування, побачивши, як автомобіль під керуванням обвинуваченого різко почав змінювати напрямок руху, повертаючи вліво, підтверджуються висновком комплексної судової медично-автотехнічної експертизи № 66/к-268/14 від 10.07.2014р. (т.1, а.к.п.112).

Згідно медичній довідці №398 23.06.2012р. до травматологічного пункту Бердянської міської лікарні був доставлений потерпілий ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями (т.2 а.к.п.34).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №634 від 07.09.2012р. у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: синці на обличчі, садни на обличчі, крововилив під кон'юктивальну оболонку лівого ока, осколковий перелом передньої і латеральної стінок лівої верхньощелепної пазухи, латеральної стінки лівої глазниці і акулового відростку лівої верхньощелепної кістки, травма супроводжувалася гемосінусом (наявністю крові в пазусі), компресійно-осколковий перелом тіла 2-го поперекового хребця, які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, які не є небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, понад 3-х тижнів (більш як 21 день); садни у поперековій частині, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Вищеописані ушкодження утворилися від дії тупого предмета (тупих предметів), можливо об виступаючі частини усередині салону автомобіля, можливо в умовах дорожньо-транспортної події, в строк, який зазначений в постанові (т.2 а.к.п.64-66).

Відповідно до висновку комплексної судової медично-автотехнічної експертизи № 66/к-268/14 від 10.07.2014р. ушкодження - компресійно-осколковий перелом тіла 2-го поперекового хребця, з судово-медичної точки зору відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, проте викликають тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 день.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 667/13 від 15.10.2013р. в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Дії водія ОСОБА_4 не відповідають вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. При виконанні вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події (т.3, а.к.п.14-20).

З матеріалів провадження вбачається, що суд, об'єктивно з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши відповідно до положень ст.94 КПК України досліджені докази, та навівши належні і достатні мотиви, на підставі яких він не взяв до уваги доводи сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину і правильно кваліфікував його дії за ст.286 ч.1 КК України.

Так, суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи сторони захисту про те, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки не підписаний всіма учасниками.

Відповідно до Перехідних положень КПК України (2012р.) допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

З матеріалів провадження вбачається, що огляд місця події було проведено 23.06.2012р., тобто до набрання чинності КПК України (2012р.).

Відповідно до положень ст.65 КПК України (1960р.) доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Як в апеляційній скарзі, так і під час судового розгляду в апеляційній інстанції стороною захисту не були наведені дані, які б свідчили про те, що зазначений доказ був отриманий не в порядку, встановленому КПК України (1960р.), або інші обставини, за наявності яких докази можуть бути визнані недопустимими.

В той же час з матеріалів провадження вбачається, що огляд місця події було проведено слідчим у порядку, встановленому КПК України (1960р.), та відповідно до вимог ст.190 КПК України (1960р.), та про що було складено протокол, який підписаний слідчим і понятими, які брали участь у проведенні процесуальної дії, а також працівником ДАІ, який був присутній при огляді місця події. Огляд місця події було проведено до порушення кримінальної справи, що відповідає положенням ч.3 ст.190 КПК України (1960р.).

Для проведення певних слідчих дій залучаються учасники кримінального провадження (справи). Однак учасники кримінального провадження (справи) набувають відповідного правового статусу не з моменту вчинення злочину, а вже після порушення кримінальної справи та початку досудового розслідування, та з моменту, визначеного відповідно до положень ст.ст.43-1, 43, 44, 49 КПК України (1960р.).

Оскільки огляд місця події було проведено до порушення кримінальної справи, то на той момент обвинувачений ОСОБА_4 не набув відповідного правового статусу.

Під час досудового розслідування набувши статусу підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_4 не подавав слідчому будь-яких клопотань щодо фактичних даних ДТП, зафіксованих у протоколі місця події. Крім того, складена за його участю схема ДТП підписана ним без зауважень.

Також обґрунтовано суд не взяв до уваги доводи сторони захисту про те, що не використання потерпілим ОСОБА_5 ременю безпеки під час зіткнення автомобілів є причиною заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки вони суперечать показам потерпілого ОСОБА_5 Крім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції стороною захисту, виходячи з принципу змагальності, закріпленого у ст.22 КПК України, не були надані суду будь-які докази на спростування фактичних обставин справи, на які посилалася сторона обвинувачення, та які зазначені в обвинувальному акті.

При цьому суд також врахував, що у висновку комплексної судової медично-автотехнічної експертизи № 66/к-268/14 від 10.07.2014р. щодо застосування ременя безпеки зазначено тільки те, що засоби пасивної безпеки покликані лише зменшити ризик отримання та тяжкість тілесних ушкоджень. А добре підігнаний та правильно зафіксований ремінь безпеки міг би лише знизити ризик отримання тілесних ушкоджень, але при цьому неможливість їх виникнення за умови застосування ременя безпеки експертами не підтверджена.

Крім того, невідповідність вимогам ПДР дій одного водія, не є підставою звільнення від відповідальності іншого водія, дії якого не відповідають вимогам ПДР та знаходяться у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Невідповідність дій потерпілого ОСОБА_5 вимогам ПДР була врахована судом як при призначенні покарання обвинуваченому, так й при вирішенні цивільного позову, тому доводи сторони захисту в цій частині теж є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання, та обґрунтовано обрав найменш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин.

За таких обставин призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого, ґрунтується на доказах, належним чином досліджених і оцінених судом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 грудня 2014 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Н.С. Прямілова Г.П. ІмбероваО.С. Шаповал