У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Василевича В.С.
суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.
при секретарі Демчук Ю.Ю.
з участю позивачки ОСОБА_1, її представника
ОСОБА_2, представника Управління освіти, молоді
та спорту Острозької РДА Коломиса О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Острозької районної державної адміністрації про поновлення на роботі за суміщенням посад, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 15 січня 2015 року у задоволенні позову в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, неправильну оцінку доказів.
Вказує, що при вирішенні спору не були враховані положення ч.3 ст.32 КЗпП України про обов'язок працедавця повідомити працівника за два місяці про зміну істотних умов праці. Про звільнення із посади вчителя вона була повідомлена відповідачем через 14 місяців.
Виконання нею трудових обов'язків вчителя відбувалось за суміщенням, а не сумісництвом, тому при ухваленні рішення суд необгрунтовано послався на Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказами Міністерства юстиції, Міністерства праці та Міністерства фінансів від 26 червня 1993 року.
При вирішенні спору суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що управління освіти, молоді та спорту і Розвазької ЗОШ -дві окремі юридичні особи і тому неможливе суміщення посад в обох установах, хоча визнав, що навантаження у школі визначається керівником закладу та затверджується відповідним органом державного управління, тобто останній є роботодавцем.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову.
В судовому засіданні позивачка та її представник апеляційну скаргу підтримали, привівши наведені у ній доводи.
Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, пояснивши, що оспорюваний позивачкою наказ №538-к від 6.11.2014 року «Про внесення змін до наказу відділу освіти Острозької РДА від 24.09.2013 року №564-к» був виданий після ухвалення 24.10.2014 року апеляційним судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі. На час видання зазначеного наказу на посаді вчителя хімії Розвазької ЗОШ вона не працювала і виконавчий лист про поновлення її на роботі на підставі рішення місцевого суду не видавася.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, та як це встановлено судом першої інстанції, позивачка з 1997 року працювала вчителем хімії та біології Гремяцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, а з 1999 року - вчителем хімії Розвазької ЗОШ І-ІІІ ступенів за сумісництвом.
Наказом №250/к від 28 вересня 2001 року її переведено за п.5 ст.36 КЗпП України на посаду методиста Острозького районного відділу освіти, реорганізованого в подальшому в управління освіти, молоді та спорту Острозької РДА (а.с.-10). З наведеного слідує, що з нею був припинений трудовий договір з Гремяцьким ЗНЗ І-ІІІ ступенів та укладений новий.
Перебуваючи на посаді методиста, вона 18.09.2002 року отримала дозвіл на читання годин хімії та біології (у п'ятницю) в Розвазькому ЗНЗ І-ІІІ ст. (а.с.-15).
2 вересня 2013 року позивачка звернулась до управління освіти, молоді та спорту Острозької РДА із заявою про надання дозволу на читання годин хімії у цій же школі на таких же умовах (а.с-18). З наявної на заяві резолюції їй у цьому було відмовлено (а.с.-18). Згідно наказу відділу освіти Острозької РДА від 24 вересня 2013 року на посаду вчителя хімії Розвазької ЗОШ І-ІІІ ст. з 8-годинним тижневим навантаженням за сумісництвом призначено ОСОБА_5 (а.с.-19).
Відмову у наданні для викладання годин хімії у Розвазькій ЗОШ І-ІІІ ст. позивачка оспорила в Острозькому районному суді, рішенням якого від 2 вересня 2014 року її поновлено на роботі із стягненням заробітку за час вимушеного прогулу. Проте це рішення апеляційним судом Рівненської області скасовано з ухваленням 28 жовтня 2014 року нового про відмову у позові.
З пояснень позивачки та представників сторін у засіданні апеляційного суду слідує, що рішення суду першої інстанції про поновлення позивачки на роботі реально не виконувалось, наказ з цього приводу відповідачем не видавався.
Представник відповідача пояснив, що після ухвалення апеляційним судом рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки з урахуванням консультативних юридичних порад було видано наказ №538-к від 6.11.2014 року «Про внесення змін до наказу відділу освіти Острозької РДА від 24 вересня 2013 року».
Саме п.2 цього наказу, яким звільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків вчителя хімії Розвазької ЗОШ І-ІІІ ст. остання оспорила в суді, поставивши одночасно питання про поновлення її на цій посаді вчителя.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що позивачка може виконувати обов'язки вчителя у загальноосвітньому навчальному закладі, але за наявності дозволу керівника установи, в якій вона працює. Дозволу відділу освіти Острозької РДА вона не отримала. Такий висновок суду є правильним
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог ч.3 ст.32 КЗпП України в тій частині, що вона не була попереджена за два місяці про зміну істотних умов праці не заслуговують на увагу. За змістом зазначеної норми закону суміщення професій відноситься до істотних умов праці. В даному ж випадку не йдеться про суміщення.
Так, за змістом ст.105 КЗпП України суміщенням професій (посад) є виконання на тому ж підприємстві, установі, організації поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконання додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи з відповідною доплатою.
Відповідачка ж виконувала додаткові трудові обов'язки поза межами установи, з якою нею був укладений трудовий договір.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про загальну середню освіту» загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою. З наведеного слідує, що трудові відносини позивачки з відповідачем не є суміщенням посад.
Правові відносини між сторонами регулюються іншим нормативним актом, а саме Постановою КМ України від 3 квітня 1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних установ, підприємств та організацій» та Додатком до Положення, затвердженого цією ж постановою.
За змістом зазначених вище нормативних актів позивачка не являється працівником за суміщенням (професій) посад. З цього приводу судами першої та апеляційної інстанцій у рішеннях приведені відповідні мотиви.
Окрім того, вимога про поновлення на роботі у Розвазькій ЗОШ І-ІІІ ст. нею заявлялась і в іншій справі, у якій апеляційним судом Рівненської області 28 жовтня 2014 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні її вимог (а.с.25-26). Саме у зв'язку з виданням наказу від 24 вересня 2013 року №564-к заявлено позов у даній справі, тобто позов частково заявлено з інших підстав, але суть спору не змінилась. Позивачка вважає, що позбавлення її права на викладання годин хімії у Розвазькій ЗОШ І-ІІІ ст. є порушенням її трудових прав, але суд обґрунтовано у задоволенні її вимог відмовив.
Пунктом 12 Додатку до Положення №43 допускається виконання робіт, зазначених у п.2-7 у робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації. Такого дозволу позивачці не було надано.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.307, ст.ст.331-315 ЦПК України, колегія суддів.-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 15 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності
Головуючий В.С.Вассилевич
Судді Н.В.Бондаренко
С.С.Шимків