Справа № 1-122/09

ВИРОК

Іменем України

03 березня  2009 року            Печерський районний суд м. Києва в складі:          головуючого судді Мосьондза І.А.

при секретарі Табала Я.В.

з участю прокурорів Байдюка Д.А., Ведєрнікова Д.Ю., Філатової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу по обвинуваченню                                

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, освіта вища, непрацюючої, сімейний стан - вдова, на утриманні має неповнолітню дитину та мати пенсійного віку, проживаючої без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 раніше  не судимої,

в скоєнні злочину,  передбаченого ст. 166 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи матір¢ю неповнолітньогоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, протягом 2007-2008 років умисно, систематично, злісно не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за своїй сином  ОСОБА_2, порушуючи вимоги ст. 150 Сімейного кодексу України та принципи, проголошені Генеральною Асамблеєю ООН в Декларації прав дитини, а саме: не забезпечила неповнолітньому ОСОБА_2належні умови проживання, навчання та відпочинку, не займалася його вихованням, не піклувалася про стан його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, самоусунулась від виховання свого сина ОСОБА_2

З вини ОСОБА_1 її неповнолітній син ОСОБА_2 взагалі не відвідував загальноосвітню школу протягом двох останніх років (за період часу з 2007 по теперішній час неповнолітній ОСОБА_2 був присутній в школі 04.09.07, 23.10.07, 24.10.07), оскільки матір байдуже ставиться до відвідування сином школи та здобуття ним необхідних знань.

Внаслідок відсутності належного догляду з бокуОСОБА_1 а саме її байдужого ставлення, самоусунення від виконання нею своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_2 не засвоїв шкільну програму навчання, виявляє ознаки вираженої педагогічної занедбаності, у вигляді обмеженого кола знань, їх невідповідності отриманій освіті, вузького кола інтересів, несформованості учбово-пізнавальної активності при достатніх природних здібностях інтелекту. Крім цього, виражені ознаки мікросоціальної занедбаності у вигляді загальної невихованості в контактах, виключно розважливих форм діяльності, емоційно-вольової нестійкості. Дані особливості поведінки ОСОБА_2 є наслідком неправильного виховання, відсутності позитивного впливу на дитину в процесі його соціального розвитку, що обумовлений негативним впливом найближчого сімейного оточення (матері) на становлення особистості.

Вказані особливості психіки ОСОБА_2 утворились в результаті несприятливої ситуації в родині, а також невиконання матір`ю своїх обов`язків по догляду за дитиною, чим спричинено дитині тяжкі наслідки, оскільки зазначені негативні фактори накладають свій відбиток на характер               ОСОБА_2, його погляди та цінності, враховуючи й те, що саме в такому віці відбувається формування особистості людини.

Крім цього, з виниОСОБА_1 її неповнолітній син                ОСОБА_2, вчинив суспільно небезпечне діяння. Так, ОСОБА_2 09.11.2007 приблизно о 02 год. 30 хв., перебуваючи біля буд. № 10-А, по               бул. Дружби Народів в м. Києві, був затриманий працівниками міліції та доставлений в Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві, яке розташоване по вул. Московська, 30. 09.11.2007 о 03 год. 00 хв. у приміщенні Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві при поверхневому огляді працівниками міліції було виявлено та вилучено зелену сумочку, в який знаходилось п'ять поліетиленових пакетиків та один паперовий згорток з рослинною речовиною зеленого кольору, яку він зберігав без мети збуту. Згідно висновку хімічної експертизи № 2508 від 22.11.2007 у поданих на дослідження речовинах рослинного походження зеленого кольору міститься особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальна маса якого складає 16,18 г.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 вбачається склад злочину, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, однак, враховуючи те, що на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_2 не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність, суд застосував до малолітнього примусові заходи виховного характеру, передавши його на поруки його батьку            ОСОБА_3

Крім цього, з виниОСОБА_1 її неповнолітній син ОСОБА_2, вчинив діяння у якому формально наявні ознаки злочину, передбаченого ст. 185 КК України. Так, неповнолітній ОСОБА_2 в ніч 30 на 31 жовтня 2008 року, перебуваючи на території Печерського району м. Києва, за допомогою викрутки викрав емблеми з 13 автомобілів, а саме: з автомобіля “KIA”, держ. номер «НОМЕР_1», який належить гр-ну ОСОБА_4; з автомобіля «Хюндай», держ. номер «НОМЕР_2», який належить гр-ці ОСОБА_5; з автомобіля «Нисан Альмера», держ. номер «НОМЕР_3», який належить гр-ну ОСОБА_6 з автомобіля «Порше-Каєн», держ. номер «НОМЕР_4», який належить гр-ну ОСОБА_7; з автомобіля «Форд-Мустанг», держ. номер «НОМЕР_5», який належить гр-ну ОСОБА_8; з автомобіля «БМВ», держ. номер «НОМЕР_6», який належить гр-ну ОСОБА_9; з автомобіля «Інфініті», держ. номер «НОМЕР_7», який належить гр-ну ОСОБА_10.; з автомобіля «Нісан Альмера», держ. номер «НОМЕР_8», який належить гр-ці ОСОБА_11.; з автомобіля «Пежо 307», держ. номер «НОМЕР_9», який належить гр-ці ОСОБА_12;  з автомобіля «Нісан», держ. номер «НОМЕР_10», який належить гр-ці ОСОБА_13 з автомобіля «Нісан Тіда», держ. номер «НОМЕР_11», який належить гр-ці ОСОБА_14.; з автомобіля «Судзукі», держ. номер «НОМЕР_12», який належить гр-ну ОСОБА_15; з автомобіля «Тойота», держ. номер «НОМЕР_13», який належить гр-ну ОСОБА_16Враховуючи викладене, в діях неповнолітнього ОСОБА_2 формально вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, однак суми нанесених крадіжкою збитків у кожному конкретному випадку недостатньо для порушення кримінальної справи, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 51 КУпАП.

Згідно ст. 12 КУпАП на момент вчинення крадіжки неповнолітній ОСОБА_2 не досягнув віку, з якого настає адміністративна відповідальність, але відповідно до ч.3 ст. 184 КУпАП, відповідальність за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення покладається на батьків, за невиконання ними своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей.  

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнала повністю і показала, що обставини щодо невиконання нею своїх обов'язків по догляду за дитиною відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному висновку. Щиро розкаюється  у скоєному, просить суд її суворо не карати.

Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України судом за згодою учасників судового розгляду визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу і які ніким не оспорюються.

Тому, суд обмежився проведенням судового слідства допитом підсудної та дослідженням тих матеріалів кримінальної справи, що характеризують її особу.

Суд приходить до висновку про доведеність вини підсудної    ОСОБА_1 у злісному невиконанні нею як матір¢ю встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, в зв'язку з чим її дії кваліфікує за ст. 166 КК України.

Призначаючи підсудній ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер та ступінь  тяжкості скоєного нею злочину, особу підсудної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.

По місцю проживання підсудна  характеризуються негативно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, на її утриманні знаходяться неповнолітній син, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та мати пенсійного віку, вчинений нею злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покаранняОСОБА_1 є її щире каяття.

Обставин, передбачених ст.67 КК України, які б обтяжували покаранняОСОБА_1 судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити  покарання в межах санкції ст.166  КК України у вигляді позбавленням волі, оскільки інші, менш суворі види покарань, передбачені санкцією ст. 166 КК України, будуть недостатніми для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини, за яких його вчинено, особу винної, суд вважає за можливе виправлення засудженої без відбування покарання, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця роботи та проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 80 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст..323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною за ст. 166 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один)  рік.

Відповідно до положень ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця роботи та проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком  законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд.

Речові докази по справі - матеріали перевірки (т.1 а.с. 89-231) - зберігати  при кримінальній справі.

Вирок може бути оскаржений та на нього прокурором може бути внесено апеляційне подання до апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва на протязі 15 днів, починаючи з моменту його оголошення.

Суддя