Справа № 2-40/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

у складі головуючого-судді: Пахоменка О.Г.,

при секретарі: Шевченко А.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката

Трет`як В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог - Бердянська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання недійсним заповіту, довіреності та визнання права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2006р. ОСОБА_6 звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог - Бердянська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання недійсним заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_6 його батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, на житловий будинок АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 та визнання за ним, ОСОБА_6 права спадкування та власності на цей житловий будинок (т.2 а.с. 4).

09.01.2007р. позивач ОСОБА_6 подав до суду уточнений позов, в якому просив визнати недійсним вищезазначений заповіт, оформлений та посвідчений ОСОБА_8., нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 2-353; визнати за ним, ОСОБА_6 право спадкування та право власності на житловий будинок АДРЕСА_1; визнати недійсною довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_7, видану ОСОБА_5 на право здійснення будь-яких дій відносно автомобіля марки ВАЗ - 21053, випуску 1994 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформлену та посвідчену тим же нотаріусом, зареєстровану в реєстрі за № 2-354 (т.2 а.с. 86).

ІНФОРМАЦІЯ_8. первісний позивач ОСОБА_6 помер в м. Бердянську. 25.03.2009р. до Бердянського міськрайонного суду з уточненим позовом по цій же справі звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_9 - дружина та дочка первісного позивача ОСОБА_6, залучені судом по цій справі у якості його правонаступників, та просили визнати недійсним заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, оформлений та посвідчений ОСОБА_8., нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 2-353; визнати за позивачем, ОСОБА_1 право спадкування та право власності на цей же будинок, визнати недійсною довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_7, видану ОСОБА_5 на право здійснення будь-яких дій відносно автомобіля марки ВАЗ - 21053, випуску 1994 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформленої та посвідченої тим же нотаріусом, зареєстрованої в реєстрі за № 2-354 (т.3 а.с. 162, 168-171).

Підставами позовних вимог вказали, ОСОБА_7 на час складання та посвідчення заповіту і довіреності із-за тяжкої хвороби не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати, волевиявлення не відповідає дійсній волі спадкодавця, невідповідність довіреності та заповіту формі та посвідченню.

Підставою визнання права власності позивачами вказано спадкування за законом як за спадкоємцями першої черги.

Позивач ОСОБА_9 18.07.2012р. направила до суду заяву про залишення її позовних вимог без розгляду, яка 02.08.2012р. судом задоволена (т.7 а.с. 23, 49).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, які зазначені в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 (т.3 а.с. 168-171).

Також позивач ОСОБА_1 доповнила, що ОСОБА_7 ніколи не бажав заповідати належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 Мав намір залишити його рідному сину ОСОБА_6. На час складання та посвідчення заповіту ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_4 та довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_6 на ім'я ОСОБА_5, посвідчених ОСОБА_8, нотаріусом Бердянської державної міської нотаріальної контори в 16 годин 40 хвилин спадкодавець ОСОБА_7 мав тяжкі захворювання, так як страждав вираженим астенічним синдромом з адинамією та больовим синдромом на фоні церебрального атеросклерозу ІІ стадії, дисциркуляторної енцефалопатії ІІ стадії, ІХС, стенокардії напруги та спокою ф/к ІV, стенозуючого коронарокардіосклерозу, частої постійної екстрасистолії, пароксизмальної фібриляції передсердь за типом змішаної тахіаритмії з наростаючою лівошлунковою недостатністю, набряку легенів, цирозу печінки з ГЦМ ІІІ стадії, шлунково-кишкової кровотечі. Після спливу незначного часу з моменту посвідчення заповіту і довіреності, ІНФОРМАЦІЯ_6 о 23годині 10 хв. ОСОБА_7 помер. Як посилається ОСОБА_1, спадкодавець ОСОБА_7 маючи вище вказані захворювання на час посвідчення заповіту і довіреності, не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, волевиявлення вказане у правочинах не відповідало дійсній волі ОСОБА_7, тобто, заповіт і довіреність не відповідають вимогам ст. 225, ч.2 ст. 1257 ЦК України та просила визнати їх недійсними.

Позивач ОСОБА_1 також просила визнати заповіт та довіреність недійсними з підстав невідповідності їх формі та посвідченню, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тобто заповіт та довіреність вважає недійсними у відповідності до ч.1 ст. 1267, 1247, 1248 ЦК України, та посилається на наступне.

Відповідно до вимог ст. 1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемний.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. (ст. 1257 ЦК України, ст. 225 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 у своїх поясненнях заявила, що нотаріус ОСОБА_8., посвідчивши ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_7 заповіт на ім'я ОСОБА_4 та довіреність на ім'я ОСОБА_5, не здійснила їх державну реєстрацію. Окрім того, у заповіті вказано місце та час його посвідчення, але закон вимагає вказати час та місце складання заповіту. Текст заповіту складався у різних місцях: написаний текст власноручно нотаріусом ОСОБА_8. вчинено за адресою: АДРЕСА_2 (місце постійного проживання ОСОБА_7.), а виконаний технічними засобами - у приміщенні Бердянської державної міської нотаріальної контори. Волевиявлення ОСОБА_7, відображене у заповіті, не відповідає його дійсній волі, так як не його рукою записано, що заповіт ним особисто прочитано вголос. Оплата за вчинення нотаріальних дій була здійснена від імені ОСОБА_7 21.04.2006р. ОСОБА_4, тобто після їх вчинення. На ранок ІНФОРМАЦІЯ_6 в паспорті ОСОБА_7 були відсутні дані про його реєстрацію у АДРЕСА_2. Відмітка в паспорті була проставлена в результаті дій ОСОБА_4, яка до посвідчення заповіту та довіреності надала в паспортний стіл паспорт ОСОБА_7, домову книгу на домоволодіння АДРЕСА_2, де було проставлено штамп реєстрації ОСОБА_7 за вказаною адресою.

Відповідач ОСОБА_3 у судові засідання з'являлася, проти позову заперечує, подала письмові заперечення (т.6 а.с.175-190; т.11 а.с. 103-127).

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, позов не визнає, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (т.4 а.с. 229).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмові заперечення, раніше була допитана судом, позовні вимоги не визнає, вважає позов таким, що не відповідає вимогам закону, просила справу розглянути за її відсутність з винесенням рішення, та в позові відмовити (т.4 а.с. 199; т.6 а.с. 205-210).

Представник третьої особи - Бердянської міської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, раніше неодноразово був допитаний у суді, надіслав заяви про розгляд справи у його відсутність. Позов не визнає (т.3 а.с. 183; т.8 а.с.86; т.11 а.с. 38).

Відповідач ОСОБА_4, будучи допитаною у судовому засіданні пояснила, що з дня свого народження і до 1985 року разом зі своїми батьками проживала в сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_7, якого завжди вважала своїм дідусем. ОСОБА_7 проявляв до неї турботу, приймав участь у вихованні, матеріально допомагав та любив, вважав її своєю онукою. Пізніше, проживаючи окремо від сім`ї ОСОБА_7, вони постійно спілкувалися як по телефону, так і приїжджаючи в гості. ОСОБА_7 продовжував турбуватися та матеріально підтримувати її сім`ю. У 1999 році вона зі своєю сім`єю переїхала на проживання у м. Бучу Київської області, але постійно підтримувала родинні відносини з ОСОБА_3 та ОСОБА_7

08 квітня 2006 року, розмовляючи з ОСОБА_7 по телефону, останній наполягав на тому, щоб вона, ОСОБА_4, терміново приїхала у м. Бердянськ, так як він дуже захворів та має до неї важливу справу. Не зважаючи на свою вагітність, вона вимушена була виїхати і прибула до м. Бердянська 11.04.2006р. В цей же вечір ОСОБА_7 заявив, що бажає щоб ОСОБА_4 зі своєю сім`єю проживала у м. Бердянську та він перепише на неї належний йому будинок по АДРЕСА_3

ОСОБА_7 і раніше робив їй таку пропозицію. Вона, ОСОБА_4, пропонувала ОСОБА_7 сповістити свого сина - ОСОБА_6 про те, що він захворів, але він категорично заборонив.

12.04.2006р. ОСОБА_7 наполіг на тому, щоб вона, ОСОБА_4 поїхала до нотаріуса, та привезла його до нього для складання заповіту на її ім'я. 12.04.2006р. вона не змогла викликати нотаріуса додому. ОСОБА_7 був цим невдоволений, продовжував наполягати щоб ОСОБА_4 виконала його прохання, привезла нотаріуса та передав їй ключі і документи від будинку. ОСОБА_7 висказав своє небажання щоб будинок перейшов до сина ОСОБА_6, так як був ним невдоволений.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 викликав по телефону ОСОБА_5, щоб він возив ОСОБА_4 на автомобілі до нотаріуса, в орган РАЦС, так як бажав зареєструвати шлюб з ОСОБА_3, заповідати належне йому домоволодіння ОСОБА_4, та у зв'язку з цим оформити довіреність на ОСОБА_5 відносно його автомобіля. Домовившись з нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори ОСОБА_8., з якою ні вона, ні її родичі ніколи не були знайомі, на прохання нотаріуса надала їй паспорт ОСОБА_7 В новому паспорті ОСОБА_7 був відсутній штамп про його реєстрацію за адресою його постійного проживання: АДРЕСА_2, не зважаючи на те, що фактично і згідно з домовою книгою ОСОБА_7 з 1981 року постійно був зареєстрований та проживав за цією адресою. Маючи на руках паспорт ОСОБА_7 і домову книгу на домоволодіння АДРЕСА_2, в якій стояв штамп про реєстрацію ОСОБА_7 за даною адресою, в паспортному столі був проставлений штамп в паспорт ОСОБА_7 На протязі дня ОСОБА_7 провідував сусід ОСОБА_25, якому ОСОБА_7 жалівся на погіршення здоров'я. Після того, як ОСОБА_25 пішов, приїхали подружжя ОСОБА_10, яким ОСОБА_7 дуже зрадів, спілкувався з ними. В цей же день, приблизно о 16 годин 30 хвилин ОСОБА_4 і ОСОБА_5 забрали нотаріуса з нотаріальної контори і привезли до ОСОБА_7 на АДРЕСА_2. Нотаріус усіх видалила з кімнати і перебувала з дідусем приблизно 25 хвилин. Після того, як нотаріус покинула подвір'я, ОСОБА_7 спілкувався з ОСОБА_4 і ОСОБА_10, згадував своє життя, був дуже задоволений, що склав на її, ОСОБА_4 ім'я заповіт. Перебуваючи в м. Бердянську і спілкуючись безпосередньо з ОСОБА_7 з 11.04.2006р., відповідач ОСОБА_4 суду пояснила, що у померлого дідуся ніяких дивностей не було, він правильно реагував на довкілля, пам'ятав та розповідав про важливі моменти свого життя, адекватно спілкувався з оточуючими та з лікарями, розповідав їм про своє самопочуття. У всій медичній документації ОСОБА_7 зафіксовано про його адекватність, відповідність між словами та поступками. Позивачка ОСОБА_1 з 2005 року не бувала по АДРЕСА_2, не спілкувалася з ОСОБА_7, не цікавилася його життям та здоров'ям, не доглядала його. ОСОБА_7 чітко розумів, що він робить і чітко висказав свою волю. Приблизно о 19 годині цього ж дня стан здоров'я ОСОБА_7 погіршився, вона та ОСОБА_3 наполягали на виклику «Швидкої допомоги», але ОСОБА_7 не бажав цього. Так як стан ОСОБА_7 значно погіршився, приблизно о 21 годині вони викликали бригаду «Швидкої допомоги», яка викликала бригаду кардіологів, які почали надавати йому медичну допомогу, але ОСОБА_7 в 23 годині 10 хвилин помер.

ОСОБА_4 точно не пам'ятає коли і в якому банку вона сплачувала кошти за посвідчення нотаріусом заповіту та довіреності. Про смерть ОСОБА_7 вона та ОСОБА_3 намагалися повідомити сина ОСОБА_6, але так як їм було відомо, що ОСОБА_6 не проживає з дружиною ОСОБА_1, деякий час проживав на дачі, деякий час жив в гуртожитку, вони дзвонили на прохідну заводу де працював ОСОБА_6, посилали ОСОБА_5 в гуртожиток за місцем фактичного проживання сина ОСОБА_11

Відповідач ОСОБА_4 пояснила суду, що вона приймала безпосередню участь у похованні ОСОБА_7, заповіт вважає дійсним та просить відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокат Трет`як В.К. позовні вимоги не визнали, направили до суду письмові заперечення (т.11 а.с. 103-127), просили у задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснили, що ОСОБА_3 з 1977 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_7, який з 1981 року постійно був зареєстрований та проживав у належному їй на праві власності житловому будинку АДРЕСА_2. Тривалий час, до 1985 року, з ними проживала сім`я дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_12

ОСОБА_7 з часу народження ОСОБА_4 приймав участь у її вихованні та матеріальному утриманні, вважав її своєю онукою. ОСОБА_4 вважала його своїм дідусем. До своєї смерті ОСОБА_7 неодноразово заявляв про своє бажання залишити належний йому житловий будинок АДРЕСА_3 ОСОБА_4 На початку квітня місяця 2006 року стан здоров'я ОСОБА_7 погіршився, але від госпіталізації він відмовлявся. З 02.04.2006р. ОСОБА_7 постійно оглядали лікарі, призначали лікування, яке він постійно отримував. Стан здоров'я ОСОБА_7 то покращувався, то поліпшувався. Незадовго до смерті, ІНФОРМАЦІЯ_7 у телефонній розмові з ОСОБА_4, яка станом на квітень місяць 2006 року постійно проживала в м. Ірпінь Київської області, наполягав щоб вона приїхала до м. Бердянська по важливій справі. 11.04.2006р. ОСОБА_4 прибула до м. Бердянська, а 12.04.2006р. ОСОБА_7 попросив її привести йому нотаріуса за місцем проживання для складання заповіту на її ім'я відносно житлового будинку АДРЕСА_3, а на ОСОБА_5 довіреність на автомобіль. З причин того, що 12.04.2006р. ОСОБА_4 не змогла привезти до нього нотаріуса, ІНФОРМАЦІЯ_6 зранку ОСОБА_7 дуже став наполягати, щоб ОСОБА_4 викликала для нього нотаріуса додому. Він же самостійно по телефону викликав ОСОБА_5, щоб останній возив ОСОБА_4 на автомобілі, так як вона була вагітною. В цей же день ОСОБА_7 дзвонив своєму боржнику ОСОБА_13, попросив повернути борг (грошові кошти в сумі приблизно 9000 грн.), по приїзду ОСОБА_13 на АДРЕСА_2, спілкувався з нею, борг отримав і розпорядився одержаною сумою, частину коштів передав ОСОБА_3 частину поклав собі в гаманець.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 звернулися до Бердянської державної нотаріальної контори для виклику нотаріуса додому, маючи з собою паспорт ОСОБА_7

Зі слів ОСОБА_4 відповідачці ОСОБА_3 стало відомо, що нотаріус ОСОБА_8. перевіряючи документи встановила відсутність в паспорті ОСОБА_7 штампа про його реєстрацію за місцем його проживання. Так як ОСОБА_7 з 1981 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_4 взяла вдома будинкову книгу, паспорт ОСОБА_7 і надала їх в паспортному столі, де був проставлений штамп про його реєстрацію за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_6 після обіду провідати хворого ОСОБА_7 приїхали подружжя ОСОБА_10. Вони спілкувалися з ним, ОСОБА_7 розповідав їм про стан свого здоров'я. Приблизно о 16 годині ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 поїхали за нотаріусом і через деякий час привезли нотаріуса ОСОБА_8. на адресу: АДРЕСА_2. На час приїзду нотаріуса ОСОБА_7 спілкувався з подружжям ОСОБА_10. Нотаріус запропонувала усім присутнім покинути кімнату, де перебував ОСОБА_7, усі вийшли. Через деякий час нотаріус вийшла з кімнати ОСОБА_7 та покинула подвір'я. До ОСОБА_7 знову зайшли подружжя ОСОБА_10. ОСОБА_7 був дуже задоволений тим, що склав заповіт на користь ОСОБА_4 та заповідав їй належний йому житловий будинок. Як пояснила відповідач ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_7, з яким вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі, був інвалідом П групи загального захворювання, вона постійно турбувалася за ним, викликала до нього лікарів, але ОСОБА_7 ніколи не хворів на психічні розлади, не перебував на обліку у психіатричному диспансері, займав відповідальні посади, усвідомлював значення своїх дій та керував ними, мав свою особисту думку і волю на те, щоб заповідати належний йому житловий будинок ОСОБА_4 Залишати після своєї смерті житловий будинок сину ОСОБА_6 не бажав з причин тривалої хвороби останнього, так як невідомо було хто першим помре: батько чи син.

ОСОБА_7 не бажав, щоб будинок залишився невістці ОСОБА_1, так як не спілкувався з нею та мав з нею неприязні відносини. Вважає, що волевиявлення ОСОБА_7 чітко записано та знайшло відображення у заповіті.

В день складання та посвідчення заповіту і довіреності ОСОБА_7 оглядали лікарі різного профілю, спілкувалися з ним та у своїй медичній документації відзначили його адекватність. Наркотичних засобів ОСОБА_7 не приймав.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник Трет`як В.К. заперечують проти того, що нотаріусом ОСОБА_8. були допущені такі порушення форми та посвідчення заповіту, які були б підставами недійсності заповіту, наполягають на тому, що сплата за вчинення нотаріальних дій, як посвідчення заповіту, так і довіреності була здійснена від імені ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 з 15 годин до 15 годин 56 хвилин, про що свідчать банківські документи та запис в Реєстрі нотаріальних дій. Посилання сторони позивачки на той факт, що вимога закону про державну реєстрацію заповіту в Спадковому реєстрі, недотримання якої на думку позивачки є порушенням форми заповіту, прийнята та набрала чинності тільки у вересні 2010 році, тому не може бути підставою для визнання цього заповіту недійсним (нікчемним).

Відповідачі, заперечуючи проти позову, також посилаються на висновки посмертної судової психіатричної експертизи, яка не встановила абсолютну неспроможність ОСОБА_7 в момент складання та посвідчення заповіту не розуміти значення своїх дій та керувати ними. Порушення ст.ст. 1247 та 1248 ЦК України щодо форми та посвідчення заповіту, які могли б поставати під сумнів заповіт ОСОБА_7, відсутні. Волевиявлення ОСОБА_7, вказане в заповіті, відповідає його дійсній волі. Просили у позові відмовити.

Представник третьої особи Бердянської міської державної нотаріальної контори, будучи допитаним, позов ОСОБА_1 не визнала, суду пояснила, що згідно запису в Журналі викликів нотаріуса ІНФОРМАЦІЯ_6 зафіксовано факт виклику нотаріуса громадянкою ОСОБА_4 на адресу м. Бердянськ АДРЕСА_2 для посвідчення правочинів з причин стану здоров'я ОСОБА_7 З Реєстру нотаріальних дій за 2006 рік вбачається, що нотаріусом Бердянської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_6 був здійснений виїзд за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, де були посвідчені два правочини: заповіт ОСОБА_7, про що свідчить запис в Реєстрі нотаріальних дій за №2-353 від ІНФОРМАЦІЯ_6 та довіреність ОСОБА_7, про що свідчить запис в Реєстрі за № 354 від ІНФОРМАЦІЯ_6 Згідно з текстом заповіту ОСОБА_7, один екземпляр якого зберігається в нотаріальній конторі, ОСОБА_7 висловив свою волю, про що відображено у правочині, згідно з волевиявленням якого належний йому житловий будинок АДРЕСА_3 він заповідав ОСОБА_4 Форма та посвідчення заповіту повністю відповідають вимогам діючого на той час законодавства: заповіт має письмову форму, складений нотаріусом та посвідчений нотаріусом за місцем проживання заповідача. Як вбачається з тексту заповіту, ОСОБА_7 самостійно прочитав заповіт вголос, про що є відмітка нотаріуса. Причини посвідчення заповіту на дому також вказані, дієздатність заповідача нотаріусом перевірена, дії нотаріуса по складанню та посвідченню заповіту в судовому порядку не оскаржувалися, кримінальне провадження по справі закрито з причин відсутності подій протиправних дій як зі сторони нотаріуса ОСОБА_8., так і зі сторони інших осіб, на які вказували у своїх заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_6 До ОСОБА_8. дисциплінарна відповідальність також не застосовувалася.

Відносно посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_6 довіреності ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_5 на право вчиняти любі дії відносно належного йому автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер НОМЕР_1, представник третьої особи пояснила, що не вбачає жодних підстав для визнання її недійсною.

У спадковому реєстрі заповіт зареєстровано 14.04.2006р. З якої причини довіреність не внесена в Єдиний реєстр їй не відомо, можливо з причин того, що вранці 14.04.2006р. стало відомо про смерть заповідувача ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8., нотаріус Бердянської міської державної нотаріальної контори, пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 вона посвідчувала заповіт та довіреність ОСОБА_7 на дому, перший - на користь ОСОБА_4, другий - на ім'я ОСОБА_5 із-за стану здоров'я ОСОБА_7 До ІНФОРМАЦІЯ_6 не була знайомою ні з ОСОБА_4, ні з ОСОБА_5, ні з членами їх родин, ні з їх родичами та знайомими. Згодилася виїхати за місцем проживання заповідача, так як ОСОБА_4 дуже просила, казала, що дідусь буде засмученим, якщо вона не привезе до нього нотаріуса. ОСОБА_4 була вагітною і вона не змогла їй відмовити. У розмові з ОСОБА_4 вияснила, що ОСОБА_7 правильно сприймає оточуючих та обстановку, ніяких порушень психічної діяльності не має, бажає посвідчити заповіт та довіреність. Перевіривши документи, які їй надала ОСОБА_15, побачила відсутність в паспорті ОСОБА_7 штампа про реєстрацію, запропонувала вирішити це питання, так як зі слів ОСОБА_4 ОСОБА_7 постійно зареєстрований за місцем свого фактичного проживання по АДРЕСА_2. З причин зайнятості в нотаріальній конторі запропонувала ОСОБА_4 заїхати за нею після 16 годин. В призначений час приблизно в 16 годин 20 хвилин відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі приїхали до нотаріальної контори, вона взяла з собою усі необхідні документи і виїхала до ОСОБА_11 за місцем його проживання для вчинення нотаріальних дій. Приїхавши за адресою: АДРЕСА_2, її провели в кімнату де знаходився ОСОБА_11 У нього були ОСОБА_3 та відвідувачі, вона усіх видалила з кімнати для забезпечення таємниці нотаріальних дій, залишившись наодинці з ОСОБА_7 Під час спілкування з нею, ОСОБА_7 сидів на дивані. У розмові з ним встановила його дієздатність, так як заповідач нормально спілкувався з нею, логічно висловлював свої думки та побажання. Нотаріус визначила його волевиявлення на складання заповіту та довіреності, встановила наявність у заповідача сина та причини з яких ОСОБА_7 не бажав заповідати належний йому на праві власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, своєму сину. Після чого склала в 2-х екземплярах заповіт, який ОСОБА_7 особисто вголос їх зачитав, з записами був повністю згоден. Усі необхідні підписи у заповіті ОСОБА_7 поставив особисто у її присутності. Нотаріус внесла заповіт в Реєстр нотаріальних дій, де також ОСОБА_7 поставив свій особистий підпис. Після цього склала та посвідчила довіреність ОСОБА_7 ОСОБА_5 на право вчиняти любі дії відносно належного йому автомобіля ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1. Посвідчену довіреність також внесла в Реєстр нотаріальних дій, у якому ОСОБА_7 розписався особисто та у її присутності (т.4 а.с. 83; т.10 а.с. 209), після чого покинула подвір'я по АДРЕСА_2. Реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі не була вчинена ІНФОРМАЦІЯ_6, а внесено 14.04.2006р. з причин того, що закінчився робочий день, але це не тягне недійсність заповіту, так як вимога про державну реєстрацію у Спадковому реєстрі щодо форми заповіту стала обов'язковою з 2010 року. Свідок ОСОБА_8 також пояснила, що із-за давності вчинення правочинів та великого обсягу роботи кожного дня, вона точно не пам'ятає, коли була здійснена оплата за посвідчення правочинів, а також не пам'ятає з яких причин довіреність не була внесена в Єдиний реєстр. Але довіреність втратила чинність у зв'язку зі смертю ОСОБА_7, про яку їй стало відомо мабуть 14.04.2006р. Її, ОСОБА_8., у зв'язку з посвідченням заповіту і довіреності ОСОБА_7, не притягували ні до дисциплінарної, ні до кримінальної відповідальності, ніхто з позивачів не оскаржував її дії у судовому порядку. Те, що текст заповіту частково виконано загально технічними засобами, а частково нею від руки, не є таким, що тягне недійсність чи нікчемність заповіту. Заповіт повністю відповідає вимогам про форму та посвідчення, які діяли станом на ІНФОРМАЦІЯ_6, а також волевиявленню ОСОБА_7 На даний час вона працює завідуючою Бердянської державної міської нотаріальної контори.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що його сім`я тривалий час перебувала у дружніх відносинах з ОСОБА_7, який завжди відносився до ОСОБА_4 як до рідної онуки, матеріально допомагав їй. ОСОБА_10 на своєму автомобілі возив ОСОБА_7 на весілля ОСОБА_4 у Київську область. ІНФОРМАЦІЯ_6 йому стало відомо від своєї дружини, що ОСОБА_7 захворів. Вирішили провідати його і з цією метою в цей день приблизно о 16 годин 30 хвилин приїхали до ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, зайшли в кімнату, спілкувалися з ОСОБА_7, він розповідав про своє здоров'я, відповідав на їх запитання та сам їх задавав. Казав, що бажає скласти заповіт на ім'я ОСОБА_4 на належний йому житловий будинок і чекає нотаріуса. Його думки та мова були виразними та зрозумілими, повністю відповідали тому, що відбувається. ОСОБА_7 повністю розумів, що відбувається з ним та навколо нього. Через незначний час в будинок зайшли ОСОБА_4, ОСОБА_5 і жінка-нотаріус. Остання попросила усіх вийти з кімнати. Приблизно через 20 хвилин нотаріус вийшла і ОСОБА_5 відвіз її, а вони з дружиною знову зайшли до ОСОБА_7, який був задоволений що встиг скласти заповіт і заповідав будинок ОСОБА_4, вони продовжили спілкування. ОСОБА_7 згадував минуле, розповідав випадки зі свого життя, поводився як завжди.

Аналогічні покази дала свідок ОСОБА_16, дружина ОСОБА_10, яка пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_6 вона особисто дзвонила по телефону в м. Бердянськ до ОСОБА_3 Від неї взнала, що ОСОБА_7 хворіє і запропонувала чоловіку поїхати провідати його. Після того, як чоловік звільнився від робочих обов'язків, вони на своєму автомобілі поїхали до ОСОБА_7, де разом з чоловіком спілкувалася з ОСОБА_7 як до приїзду нотаріуса, так і після того, як нотаріус поїхав. ОСОБА_7 поводився як завжди, задавав питання і відповідав на їхні запитання, мова його була зрозумілою, відповідала тому, що відбувалося навкруги. Ніякої неузгодженості між словами і поступками у ОСОБА_7 не було. ОСОБА_7 був дуже задоволений тим, що встиг заповідати будинок ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_1, будучи допитаною за її заявою як свідок, дала такі ж покази, які давала суду у якості позивачки, доповнивши їх тим, що на її думку ОСОБА_7 не міг заповідати належний йому житловий будинок сторонній особі ОСОБА_4 та довіреність ОСОБА_5 У неї та її чоловіка були сумніви, що ОСОБА_7 розписувався як у заповіті, так у довіреності, та в Реєстрі нотаріальних дій. Наполягає на тому, що ОСОБА_7 на час складання і посвідчення заповіту та довіреності не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати з причин наявності тяжкого стану здоров'я, так як через незначний проміжок з часу посвідчення правочинів помер - в 23 години 10 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_6 Її чоловік ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_8. в м. Бердянську, про що вона отримала свідоцтво про смерть (т.3 а.с.130). 10.07.2008р. вона подала заяву про прийняття спадщини після його смерті до Бердянської державної нотаріальної контори, дочка померлого ОСОБА_9 подала заяву про відмову від спадщини на її користь.

Свідок ОСОБА_18, дільничний лікар - терапевт пояснила, що ОСОБА_3 працює медичною сестрою в Бердянській поліклініці, вони мають чисто робочі відносини. Вперше виїхала додому до ОСОБА_7 03.04.2006р. Його стан був тяжким, так як у нього була серцева недостатність, цироз печінки, ожиріння. Пропонувала хворому госпіталізацію, але він категорично відмовився з причин чого був організований стаціонар на дому. Вона призначила лікування та обстеження ОСОБА_7, при його відвідуванні 12.04.2006р. запідозрила кровотечу шлунку, призначила йому капсули та ін'єкції трамадолу. Хворий був при свідомості, повністю адекватним, правильно реагував на довкілля та на питання, які вона задавала. Мова була чіткою, думки правильними, не спутаними. ІНФОРМАЦІЯ_6 також оглядала ОСОБА_7 в період приблизно з 15 до 16 години. Вдома була ОСОБА_3, інших осіб не пам'ятає. Стан ОСОБА_7 був дуже тяжким, зростали явища серцево-судинної недостатності, стали більш частішими приступи серцевої астми, а також була шлунково-кишкова кровотеча. Наполягала на його госпіталізації, але ОСОБА_7 знову категорично відмовився . Вона попередила про наслідки відмови. Оглядала ОСОБА_7 приблизно 30 хвилин, в цей час вони спілкувалися, вона задавала йому питання, ОСОБА_7 відповідав, а також сам задавав їй питання. ОСОБА_7 перебував у свідомості, був повністю адекватним, правильно реагував на обстановку. Мова була чіткою, думки правильними, не спутаними.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що він є лікарем невропатологом, працює в Бердянській поліклініці. 12.04.2006р. оглядав на дому ОСОБА_7, його впізнав, так як тривалий час здійснює огляд ветеранів Великої Вітчизняної війни, яким був ОСОБА_7 Хворий скаржився на головні болі, поганий сон, погіршення пам'яті. На всі питання ОСОБА_7 відповідав по суті, виконував ті дії, які він просив виконати, галюцинації були відсутні, був повністю адекватним. Була відсутня необхідність у огляді його лікарем психіатром. Погіршення пам'яті у хворого було пов'язане з віком. Також оглядав хворого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 На час огляду хворий був у свідомості, спілкувався з ним, порушень мозкового кровообігу не було. У ОСОБА_7 була виражена загальна слабкість, стомлюваність на фоні тяжкого соматичного стану.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що працює завідуючим хірургічним відділенням Бердянської поліклініки. 12.04.2006р. на прохання медсестри ОСОБА_21 оглядав на дому хворого ОСОБА_7, його стан був середньої тяжкості. У хворого була клініка шлунково-кишкової кровотечі, при цьому хворий був адекватним, розповідав про свій стан, про болі у животі, чорний «стул», те, що він хворіє двоє суток, запропонував хворому госпіталізацію, але він відмовився.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Трет`як В.К., допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі , мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 заповідав належний йому на праві приватної власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 відповідачу ОСОБА_4 Заповіт складений та посвідчений о 16 годині 40 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_6 нотаріусом Бердянської державної міської нотаріальної контори ОСОБА_8., згідно з яким належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_3, заповідав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2 а.с. 76). В цей же день зареєстровано в реєстрі за №2-353, стягнуто державного мита 85 коп. (т.2 а.с. 78-83). За цією ж датою нотаріусом ОСОБА_8. складено та посвідчено довіреність ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_5 на право здійснення любих дії відносно належного йому автомобіля ВАЗ 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1, довіреність зареєстрована в реєстрі за №2-354.(т.1 а.с. 80; т.2 а.с.83).

Відповідно до актового запису про смерть № 606 від 15.04.2006р. та карти виїзду швидкої медичної допомоги № 89 від ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (біологічна смерть настала о 23-10 годин) у м. Бердянську Запорізької області, причина смерті - ішемічна хвороба серця (т.2 а.с. 11-14; т.5 а.с.12). Реєстрація його смерті була здійснена відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 606 від 15.04.2006р., що підтверджується свідоцтвом про смерть. (т.1 а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та автомобіля ВАЗ 21053, випуску 1994 року, реєстраційний номер НОМЕР_1. На спадщину претендували два спадкоємці: спадкоємець першої черги за законом син ОСОБА_17, спадкоємець за заповітом ОСОБА_4, які своєчасно звернулися з заявами до Бердянської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини: за заповітом звернулася ОСОБА_4, син померлого ОСОБА_17 звернувся з заявою про прийняття спадщини та за законом, заведена спадкова справа № 346 за 2006 рік., свідоцтво про право на спадщину не видавалося.(т.1 а.с. 46).

ІНФОРМАЦІЯ_9. в м. Бердянську помер ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина за законом. Спадкоємцями першої черги після його смерті стали переживши дружина ОСОБА_1, яка звернулася з заявою до Бердянської міської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини; рідна дочка ОСОБА_1. звернулася з заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини на користь матері ОСОБА_1, син ОСОБА_22 звернувся до Бердянської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але під час слухання справи відмовився від своїх прав на спадщину (т.3 а.с. 130, 135-137).

ОСОБА_1, як правонаступник прав та обов'язків померлого чоловіка ОСОБА_6, підтримала заявлений ним позов, та подала до суду уточнюючу позовну заяву від 28.03.2009р. та просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_23, складений та посвідчений ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8., нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 2-353, визнати за нею право спадкування та право власності на житловий будинок АДРЕСА_3, визнати недійсною довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7, видану ОСОБА_5 на право здійснення будь-яких дій відносно автомобіля марки ВАЗ - 21053, випуску 1994 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформлену та посвідчену тим же нотаріусом, зареєстровану в реєстрі за № 2-354 ( т.2 а.с. 86; т.3 а.с. 168-171).

Суд не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 з наступних підстав.

У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт, що ОСОБА_7 на час складання та посвідчення заповіту і довіреності не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати і що волевиявлення не відповідало дійсній волі ОСОБА_7

Сторона позивача не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_7 в момент складання і посвідчення спірних заповіту та довіреності ІНФОРМАЦІЯ_6 не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Так, відповідно до пояснень свідків та дослідженої судом медичної документації, ОСОБА_7 хворів, був інвалідом П групи, на час складання заповіту мав наступні захворювання: виражений астенічний синдромом з адинамією та больовим синдромом на фоні церебрального атеросклерозу ІІ стадії, дисциркуляторну енцефалопатію ІІ стадії, ІХС, стенокардію напруги та спокою ф/к ІV, стенозуючий коронарокардіосклероз, часту постійну екстрасистолію, пароксизмальну фібриляції передсердь за типом змішаної тахіаритмії з наростаючою лівошлунковою недостатністю, набряк легенів, цироз печінки з ГЦМ ІІІ стадії, шлунково-кишкову кровотечу, але адекватно реагував на навколишню обстановку, спілкувався зі знайомими, друзями та лікарями, сам задавав питання та адекватно відповідав на поставлені йому питання. Ніяких відхилень від нормальної поведінки не було встановлено, про що пояснили свідки та вказано у медичній документації.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 судом була витребувана вся медична документація на померлого ОСОБА_7 (з поліклінічного відділення КУ «Бердянська міська лікарня», КУ «Мелітопольська станція швидкої медичної допомоги» підстанція м. Бердянська, з Бердянської МСЕК), а за клопотанням відповідача ОСОБА_3 витребувані відомості з психоневрологічного диспансеру. Згідно даних медичної документації ОСОБА_7 на обліку у психіатра ніколи не перебував, психічними хворобами не страждав, розладу психіки не мав, під час погіршення стану здоров'я у квітні місяці 2006 року необхідності в консультації лікарів-психіатрів не вимагалося (т.6 а.с. 98; т.7 а.с. 233, 244; т.8 а.с. 105; т.11 а.с. 13, 14).

Для визначення психічного стану ОСОБА_7 на час складання та посвідчення заповіту і довіреності ІНФОРМАЦІЯ_6 за клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 22.04.2014р. була призначена посмертна судова психіатрична експертиза.

Відповідно до ч.6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюються судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, та ґрунтується на всебічному, повному, об*активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду напер встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв8язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради від 11.07.2014р. № 410 (т.11 а.с. 15-32), ОСОБА_7 на момент укладання заповіту та довіреності ІНФОРМАЦІЯ_6 на хронічне психічне захворювання не страждав, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки психічного розладу у вигляді вираженого астенічного синдрому з адинамією та больовим синдромом на фоні церебрального атеросклерозу ІІ стадії, дисциркуляторної енцефалопатії ІІ стадії, ІХС, стенокардії напруги та спокою ф/к ІV, стенозуючого коронарокардіосклерозу, частої постійної екстрасистолії, пароксизмальної фібриляції передсердь за типом змішаної тахіаритмії з наростаючою лівошлунковою недостатністю, набряку легенів, цирозу печінки із ГЦМ ІІІ стадії, шлунково-кишковї кровотечу.

Ступінь психічних розладів був таким, що істотно завдавав впливу (обмежував) на його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту та довіреності.

Експертний висновок вказує лише на вплив (обмеження) здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Але не вказує на повну втрату ОСОБА_7 здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Як зазначив Верховний Суд України у Постанові від 29.02.2012р. у цивільній справі №6-9-цс12, для визнання правочину недійсним з підстав передбачених ч.1 ст. 225 ЦК України, необхідно встановити абсолютну неспроможність особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При наявності у спадкодавця на момент вчинення правочину порушень психічної діяльності, які істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, суди зобов'язані враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень.

Такі рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 з 1978 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_3, проявляв турботу до ОСОБА_4, яку вважав своєю онукою. Раніше, до ІНФОРМАЦІЯ_6 висловлював свої наміри передати будинок ОСОБА_4, а не сину ОСОБА_6, з причин хвороби останнього. На початку квітня місяця 2006 року в телефонній розмові з ОСОБА_4 просив негайно приїхати до м. Бердянська, а по її приїзду заявив, що бажає скласти на її ім'я заповіт відносно належного йому житлового будинку. Наполягав щоб вона знайшла нотаріуса, який зможе посвідчити заповіт на дому. ІНФОРМАЦІЯ_6 нотаріусом ОСОБА_8. був посвідчений заповіт ОСОБА_7, згідно з яким належний йому житловий будинок по АДРЕСА_3 заповідав ОСОБА_4 та за цією ж датою посвідчено довіреність ОСОБА_7 ОСОБА_5 на вчинення любих дій відносно належного йому автомобіля ВАЗ 21053, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У судовому засіданні не знайшов підтвердження і факт того, що волевиявлення ОСОБА_7, вказане у спірних правочинах, не відповідає дійсній волі спадкодавця.

На думку суду, позивач ОСОБА_6, як і його правонаступник ОСОБА_1, заявили про взаємовиключні підстави визнання недійсності правочинів.

З однієї сторони ОСОБА_1 наполягає на тому, що на час посвідчення заповіту ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, посилаючись на ст. 225 ЦК України, частина 1 якої регламентує наступне: правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З іншого боку позивач наполягає на тому, що волевиявлення ОСОБА_24 вказане у правочинах, не відповідає його волі, посилаючись ч.1 ст. 1257 ЦК України, яка регламентує наступне: за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Але наявні у справі докази чітко та однозначно свідчать про те, що ОСОБА_7, складаючи оспорюванні правочини, розумно та усвідомлено розпорядився належним йому майном у відповідності до своїх переконань, тобто, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Згідно Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 07.11.2008р. складене суддями Верховного Суду України, до правочинів, які не відповідають волі та волевиявленню особи відносяться правочини вчинені:під впливом помилки (ст. 229 ЦК України), під впливом обману (ст. 230 ЦК України), під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), під впливом зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України), під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України).

Але ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_1 не заявляли позов ні з однієї з вказаних підстав, у судовому засіданні не уточнили підстави свого позову, та не обґрунтували його доказами.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження позовні вимоги ОСОБА_1 і в частині визнання заповіту недійсним з причин його невідповідності формі та посвідченню.

Стороною позивача не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження передбачених законом вимог щодо форми та посвідчення, які були б підставою для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на те права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемний.

В пп.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визначення правочинів недійсними» зазначено, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Відповідно до п.5 цієї ж Постанови суди розглядають справи за позовами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Але такий позов стороною позивача не заявлено.

Суд не вбачає підстав для визнання заповіту недійсним з причин порушення закону щодо форми та посвідчення, як на те вказує позивач, та вважає, що нотаріусом ОСОБА_8. при посвідчені заповіту ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, ст.ст. 1257, 1247 та 1248 ЦК України.

Ст. 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та регламентує наступне:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний об'єм цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ст. 1247 ЦК України регламентує наступне:

1. Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання.

2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 ст. 207 цього Кодексу.

3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частина 4 ст. 1247 ЦК України про обов'язковість державної реєстрації заповітів у Спадковому реєстрі доповнена Законом № 2527-VІ від 21.09.2010р., тобто, після посвідчення заповіту ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно вимог ст. 52 Закону України «Про нотаріат» усі нотаріальні дії, здійснені нотаріусами реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Судом був витребуваний та досліджений Реєстр нотаріальних дій з Бердянської міської державної нотаріальної контори та встановлено, що заповіт як і довіреність зареєстровані у реєстрі за № 2-353 (реєстрація заповіту) , №2-354 (реєстрація довіреності), записи здійснені ІНФОРМАЦІЯ_6 в день посвідчення правочинів.

Передбачена законодавством України оплата здійснена у відповідності до ст. 42 Закону України «Про нотаріат» до посвідчення правочинів, що підтверджується Реєстром нотаріальних дій та платіжними документами від ІНФОРМАЦІЯ_6 Так згідно заяви про переказ готівкою, здійсненою в «Правексбанку» через касу №851, що підтверджується підписом касира та печаткою банку (т.2 а.с. 78) ІНФОРМАЦІЯ_6 о 15 годині 50 хвилин від імені ОСОБА_7 на рахунок місцевого бюджету внесено 0,85 грн. На платіжному документі є напис: погашено р.2-353, що співпадає з номером запису заповіту в реєстрі.

Згідно заяви від ІНФОРМАЦІЯ_6 про переказ готівкою від імені ОСОБА_7 о 15год. 56хв. сплачена сума 25 грн. 50 коп., через касу №851, що також підтверджено печаткою банку та підписом касира (т.2 а.с. 79).

В матеріалах справи містяться інші заявки про переказ готівкою ІНФОРМАЦІЯ_6 від ОСОБА_7 на суму 64,80 грн.; 49,90 грн.; 6,40 грн. з 15год. 51хв. до 15год. 54хв., що свідчить про здійснення оплати за посвідчення нотаріальних дій до їх фактичного посвідчення (т.2 а.с. 81).

У відповідності до вимог ч.2 ст. 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Як вбачається з тексту заповіту нотаріус ОСОБА_8. на прохання ОСОБА_7 власноручно записала заповіт з його слів та зазначила, що заповідач прочитав заповіт вголос. На підтвердження своєї волі та прохання записати заповіт нотаріусом ОСОБА_7 підписав його. Факт підписання заповіту особисто ОСОБА_7 стороною позивача не оспорюється.

Згідно Висновку Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого щодо форми заповіту (т.2 а.с. 186) дійсність волевиявлення заповідача не залежить від того, чи сам заповідач вчинив запис, чи він прочитав його вголос.

Судом не встановлено жодних порушень щодо посвідчення, форми спірних правочинів та їх невідповідності вимогам ст. 203 ЦК України, ст.ст. 1257, 1247, 1248 ЦК України, які стали б підставою для визнання заповіту та довіреності недійсними.

У судовому засіданні також не знайшло підтвердження нікчемності правочинів. Стороною позивача не оскаржувалися дії нотаріуса ОСОБА_8. по посвідченню як заповіту, так і довіреності відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат». Кримінальне провадження закрите з причин відсутності події правопорушення як зі сторони нотаріуса, так і інших осіб, на які вказувала позивач ОСОБА_1 (т.4 а.с. 81-85; т.5 а.с. 173-177; т.8 а.с. 138-146).

У судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_6 мав право на обов'язкову частку спадщини після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6

Судом встановлено, що ОСОБА_6, будучи рідним сином померлого, станом на ІНФОРМАЦІЯ_6 був інвалідом Ш групи загального захворювання. (т.1 а.с. 53,62).

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них, у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

З причин того, що ОСОБА_6 на час смерті батька мав Ш групу інвалідності (т.1 а.с. 53, 62), то не був непрацездатним і не придбав право на обов'язкову частку у спадщині.

Аналізуючи заявлені позови та позицію позивача у судовому засіданні, суд вбачає в них протиріччя.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач ОСОБА_6, правонаступником прав якого є ОСОБА_1, посилається на вимоги ст. 1241 (право на обов'язкову частину у спадщині за заповітом) та ст. 1261 ЦК України (перша черга спадкування за законом). Тобто, позивач визнає відкриття спадщини як за законом, так і за заповітом, що є взаємовиключним.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження і позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_6

Суд визнає, що спадщина після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6, відкрилася за заповітом, спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_4, заповіт по формі та посвідченню відповідає вимогам закону та волі покійного ОСОБА_7, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову.

ОСОБА_1, яка є правонаступником прав та обов'язків померлого чоловіка ОСОБА_6, свої вимоги не обґрунтувала та не надала жодного належного та допустимого доказу на їх підтвердження.

Так ст. 131 ЦПК України регламентує наступне: сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилося - до початку розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 за час тривалого слухання справи у визначений законом строк не надала суду жодного доказу на підтвердження позову в частині визнання за нею права власності на домоволодіння, тобто, про склад спадкового майна.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_3 здано в експлуатацію ОСОБА_7 у 1994 році. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_10. До своєї смерті в будинок не вселявся, проводив будівельні та ремонтні роботи, з причин чого судом не встановлено склад спадкового майна не (т.1 а.с. 8-14).

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не основані на законі, не обґрунтовані, не підтверджені доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 203, 1247, 1247, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 62-64, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними заповіту та довіреності ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_6, посвідчених нотаріусом Бердянської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_8., та визнання за нею, ОСОБА_1, права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_3, відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : О.Г. Пахоменко