Справа № 676/5815/14-к

Провадження № 1-кп/676/18/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. м. Кам'янець-Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Черепахіна В.О.

з участю секретаря Макогон В.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів Васильєвої Л.В.,

Мельника В.В.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4

потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_5

законного представника

потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_6

представника потерпілої -

цивільного позивача ОСОБА_5 Свіреди І.С.

законного представника обвинуваченого -

цивільного відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_9

захисників ОСОБА_10,

ОСОБА_11

обвинувачених - цивільних відповідачів ОСОБА_8,ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Кам'янець-Подільському кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого вантажником в фізичної особи - підприємця ОСОБА_13, неодруженого, раніше несудимого;

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, учня ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», неодруженого, раніше несудимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_12 27.12.2013 року близько 01 год 00 хв. на перехресті проспекту Грушевського та вулиці Гагенмейстера в м.Кам'янець-Подільському, за попередньою змовою між собою, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з корисливих мотивів, умисно відкрито заволоділи належним потерпілій ОСОБА_5 майном. При цьому, ОСОБА_8, діючи згідно попередніх домовленостей, спостерігав щоб не було сторонніх осіб, а ОСОБА_12 з метою відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, підбіг до неї ззаду та наніс кулаком удар в потилицю, заподіявши їй при цьому легке тілесне ушкодження у вигляді синця в середньому відділі потиличної ділянки на межі з тім'яною, внаслідок чого потерпіла впала на землю. Скориставшись цим, ОСОБА_12 рукою схопив за сумку, яку тримала в руці ОСОБА_5, та, намагаючись вирвати її з руки потерпілої, протягнув ОСОБА_5 близько 5-ти метрів по асфальтованому покриттю, внаслідок чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синців задньої поверхні лівого ліктьового суглобу, зовнішньої поверхні крила лівої здухвинної кістки, передніх поверхонь лівого і правого колінних суглобів, рани задньої поверхні лівого ліктьового суглобу. Після чого ОСОБА_12 вирвав з руки потерпілої жіночу сумку вартістю 400 грн., в якій знаходились: шкіряний гаманець коричневого кольору вартістю 400 грн. з грошовими коштами в сумі 1050 грн., візитні картки без вартості; пробник духів «Дольче Габана» без вартості; шкіряний гаманець червоного кольору вартістю 130 грн., в якому містилися чотири картки «ПриватБанк» НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_5 без вартості, студентський квиток виданий на ім'я ОСОБА_5 без вартості, карточка «Укрсіббанку» без вартості; парфуми «BALDININI Or Noir» вартістю 699 грн.; шкіряні жіночі рукавички чорного кольору вартістю 300 грн.; зарядний пристрій до мобільного телефону «Айфон 4С» вартістю 100 грн.; навушники до мобільного телефону «Айфон 4С» вартістю 250 грн. та два ключа від дверного замка вартістю по 10 грн. кожний, та разом з ОСОБА_8 зникли з місця вчинення грабежу, таким чином завдавши ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 3349 грн.

Також, 29.12.2013 року близько 21 год. 10 хв. поряд КПП Кам'янець - Подільського військового ліцею, що по вул. Огієнка в м. Кам'янець - Подільському, неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_12, за попередньою змовою між собою, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з корисливих мотивів, умисно повторно відкрито заволоділи належним потерпілій ОСОБА_3 майном. При цьому, ОСОБА_8, діючи згідно попередніх домовленостей, з метою відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3, підбіг до неї ззаду та наніс ногою удар по ногах потерпілої, внаслідок чого ОСОБА_3 впала на землю та випустила з рук жіночу сумку із цупкої тканини зеленого кольору вартістю 50 грн., в якій містився шкіряний гаманець коричневого кольору вартістю 80 грн. з грошовими коштами в сумі 35 грн., фотокарткою чоловіка без вартості, візитними картками без вартості, лікарськими рецептами без вартості, аркушем паперу із записаними номерами мобільних телефонів без вартості, пластиковою карткою - пенсійною програмою від аптеки «Здоров'я» без вартості, пластиковою карткою для знижок в магазині «Фуршет» без вартості та пенсійним посвідченням, виданим на ім'я потерпілої без вартості. У свою чергу, ОСОБА_12, діючи згідно попередніх домовленостей, підбіг до ОСОБА_3 та, схопивши належну потерпілій ОСОБА_3 сумку з наявними в ній речами та документами, разом із ОСОБА_8 зникли з місця вчинення грабежу, таким чином завдавши ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 165 грн.

Крім того, неповнолітній ОСОБА_8 11.03.2014 року близько 12 год. 00 хв. на території двору ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», що розташований по проспекту Грушевського 2А в м.Кам'янець-Подільському, з метою незаконного заволодіння належним потерпілому ОСОБА_4 мобільним телефоном марки «Lenovo» A850 ІМЕІ:НОМЕР_4, попросив в останнього передати йому зазначений мобільний телефон. А коли ОСОБА_4, не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_8, передав йому мобільний телефон, ОСОБА_8 дістав з мобільного телефону сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» та повернув її ОСОБА_4, а сам мобільний телефон помістив собі у кишеню та пішов з місця вчинення кримінального правопорушення, таким чином умисно, повторно, відкрито заволодів належним потерпілому ОСОБА_4 зазначеним вище мобільним телефоном вартістю 1500 грн., чим завдав останньому майнової шкоди в указаному розмірі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 частково визнав вину у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 та дав суду показання, що дійсно 27 грудня 2013 року близько опівночі, зустрівши разом з ОСОБА_12 біля приміщення так званого «Карандаша», що по проспекту Грушевського, потерпілу ОСОБА_5, яка йшла перед ними в напрямку перехрестя проспекту Грушевського та вулиці Драй Хмари, ОСОБА_12 запропонував забрати в ОСОБА_5 сумку, на що він відмовився, однак погодився спостерігати за тим, щоб не було сторонніх осіб. Дійшовши за потерпілою слідом до перехрестя проспекту Грушевського та вул.Гагенмейстера, ОСОБА_12 сказав йому спостерігати чи не має сторонніх осіб, а сам побіг до ОСОБА_5 та забрав у неї сумку. Як саме ОСОБА_12 забирав у потерпілої сумку не бачив, оскільки був розвернутий до них спиною та спостерігав чи не має сторонніх осіб. Після чого він з ОСОБА_12 побігли до парку імені Войкова, де оглянувши сумку, виявили в ній грошові кошти в сумі 920 чи 950грн., які забрали з собою, а сумку з іншими речами, серед яких були також і парфуми, рукавички та ключі, викинули в парку. Вину по вказаному епізоду визнає частково, оскільки вважає, що також причетний до заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5 так як спостерігав чи не має сторонніх осіб в той час як ОСОБА_12 забирав у потерпілої сумку. При цьому, ОСОБА_8 заперечив ту обставину, що домовлявся з ОСОБА_12 про вчинення грабежу на потерпілу ОСОБА_5, ствердивши, що все виникло спонтанно. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди визнав частково.

По епізоду відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3 вину визнав повністю та дав суду показання, що 29 грудня 2013 року близько 20 години, знаходячись разом із ОСОБА_12 неподалік військового училища, побачили ОСОБА_3, в якої ОСОБА_12 запропонував забрати сумку, на що він погодився. При цьому ОСОБА_12 сказав, що забере в потерпілої сумку, а він сказав, що зіб'є потерпілу з ніг. Після цього він підбіг до ОСОБА_3 та штовхнув її ногою в область сідниць, від чого вона впала на землю та випустила з рук сумку. Тоді підбіг ОСОБА_12, схопив сумку потерпілої і вони побігли в парк імені Войкова, де оглянувши сумку, виявили в ній грошові кошти в сумі 35 грн., які забрали з собою, а сумку з іншими речами викинули там же в парку. При цьому, також заперечив ту обставину, що попередньо домовлявся з ОСОБА_12 про вчинення грабежу на потерпілу ОСОБА_3, ствердивши, що умисел на заволодіння майном останньої винник спонтанно.

По епізоду вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 вину не визнав та дав суду показання, що протягом ІНФОРМАЦІЯ_3, в тому числі у ввечері, знаходився постійно вдома разом із батьком та дружиною останнього і з квартири виходив лише на декілька хвилин в обідню пору за сигаретами. Де того дня знаходився ОСОБА_12 йому не відомо.

По епізоду відкритого заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_16 вину не визнав та дав суду показання, що наміру на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4 в нього не було, а, знаходячись разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на території ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», на пропозицію останнього вирішили таким чином пожартувати з ОСОБА_4. При цьому, він попросив у ОСОБА_4 дати йому подивитися мобільний телефон, на що потерпілий погодився, та передав йому телефон. Тоді ОСОБА_18 сказав ОСОБА_4 відійти з ними за межі території навчального закладу, при цьому телефон залишався в нього (ОСОБА_8) в руках. Вийшовши за територію навчального закладу, він передав телефон ОСОБА_18, який витягнувши з телефону картку оператора мобільного зв'язку, сказав ОСОБА_4, що телефон забирає в рахунок відшкодування завданої йому останнім моральної шкоди і щоб ОСОБА_4 забрав документи на телефон з ломбарду. Після чого ОСОБА_4 відразу ж пішов на територію навчального закладу, а вони втрьох поїхали в центр міста, де ОСОБА_18 запропонував оцінити телефон ОСОБА_4 в ломбарді, на що він заперечив. Однак, ОСОБА_18 на цьому наполіг і вони пішли в ломбард «Скарбницю», де останній оцінив телефон потерпілого. В цей час до нього зателефонував майстер і сказав терміново прибути йому з ОСОБА_18 в навчальний заклад. Повернувшись до навчального закладу, на пропозицію ОСОБА_18 заховали мобільний телефон ОСОБА_4 за межами навчального закладу. Після чого майстер виробничого навчання відвів їх до заступника директора, де почали виясняти за телефон ОСОБА_4 Спочатку вони заперечували, що брали в потерпілого телефон, але коли викликали працівників міліції, то він признався та показав місце, де заховали з ОСОБА_18 телефон, але телефону в тому місці вже не виявили. Хто забрав телефон зі схованки не знає. Потерпілому ОСОБА_4 добровільно відшкодував половину вартості мобільного телефону в сумі 750грн.

Обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні частково визнав вину у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 та дав суду показання, що дійсно 27 грудня 2013 року близько опівночі зустріли разом з ОСОБА_8 біля приміщення так званого «Карандаша», що по проспекту Грушевського, потерпілу ОСОБА_5, яка йшла перед ними. Пройшовши слідом за ОСОБА_5 до перехрестя проспекту Грушевського та вул.Гагенмейстера, ОСОБА_8 сказав йому фразу: «Забереш сумку», та, підбігши до потерпілої, наніс їй удар ногою в спину, від чого ОСОБА_5 впала на землю. Після чого ОСОБА_8 відбіг від ОСОБА_5 на декілька метрів. В цей час він підбіг до потерпілої та двома ривками вирвав в неї сумку, яку вона утримувала руками. Вирвавши в ОСОБА_5 сумку, вони з ОСОБА_8 побігли до парку імені Войкова, де оглянувши сумку, виявили в ній грошові кошти в сумі приблизно 1000грн., які забрали з собою, а сумку з іншими речами, серед яких були також і парфуми, візитниця та ключі, викинули в парку. Вину по вказаному епізоду визнає частково, оскільки забрав в потерпілої сумку. При цьому, ОСОБА_12 заперечив ту обставину, що домовлявся з ОСОБА_8 про вчинення грабежу на потерпілу ОСОБА_5, ствердивши, що все виникло спонтанно, а також категорично заперечив ту, обставину, що наносив потерпілій ОСОБА_5 будь-які удари. Цивільний позов ОСОБА_5 визнав частково, визнавши повністю позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди та частково визнавши позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.

По епізоду відкритого заволодіння майном потерпілої ОСОБА_3 вину визнав повністю та дав суду показання, що 29 грудня 2013 року близько 20 години, знаходячись разом із ОСОБА_8 неподалік військового училища, побачили ОСОБА_3, до якої почав бігти ОСОБА_8, а він відразу ж почав бігти слідом за ним. При цьому, віз здогадався, з якою метою ОСОБА_8 почав бігти до ОСОБА_3, тобто зрозумів про намір ОСОБА_8 забрати в неї сумку аналогічним способом як і в ОСОБА_5. Підбігши до потерпілої, ОСОБА_8 штовхнув ногою ОСОБА_3 в спину, від чого вона впала на землю та випустила з рук сумку. Тоді він (ОСОБА_12) схопив сумку потерпілої і вони з ОСОБА_8 побігли в парк імені Войкова, де оглянувши сумку, виявили в ній грошові кошти в сумі 35 грн., які забрали з собою, а сумку з іншими речами викинули там же в парку. При цьому, також заперечив ту обставину, що попередньо домовлявся з ОСОБА_8 про вчинення грабежу на потерпілу ОСОБА_3, ствердивши, що умисел на заволодіння майном останньої винник спонтанно.

По епізоду вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 вину не визнав та дав суду показання, що в той момент, коли на ОСОБА_2 було вчинено розбійний напад, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19 год. 00 хв. до 22-23 год., знаходився вдома, де разом із батьками, братами та знайомою їх сім'ї ОСОБА_19 святкували день народження його молодшого брата ОСОБА_34, а тому він не міг о 20 год. вчинити розбійний напад на потерпілу ОСОБА_2. Де того дня знаходився ОСОБА_8 йому не відомо і взагалі того дня з ним не зустрічався.

Крім часткового визнання своєї винності, винуватість обвинувачених у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а ОСОБА_8, крім того, у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 підтверджується сукупністю досліджених судом доказами в судовому засіданні.

Так, по епізоду відкритого викрадення належного потерпілій ОСОБА_5 майна винність ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні підтвердивши факт відкритого викрадення обвинуваченими належного їй майно, дала показання, що після того, як вона 27 грудня 2013 року близько 01 год. перейшла перехрестя проспекту Грушевського та вул.Гагенмейстера, відчула сильний удар ззаду в голову, від чого впала на асфальтобетонне покриття. При цьому, сумку продовжувала тримати в руці. Після чого ОСОБА_12 вирвав в неї з рук сумку, в якій знаходилися гаманець з грошовими коштами в сумі 1050грн., візитні картки, чотири картки «ПриватБанку», посвідчення водія, шкіряні рукавиці, зарядний пристрій та навушники до мобільного телефону «Айфон 4С», парфуми, пробник парфумів, зв'язка ключів, та разом з ОСОБА_8, який стояв поруч та дивився чи не має сторонніх осіб, втекли. Протиправними діями обвинувачених їй завдана майнова шкода в розмірі 3349грн., що складається із суми 1050грн. викрадених коштів та вартості викраденого майна, а також моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 50000грн., які просила стягнути разом із понесеними нею витратами на правову допомогу з обвинувачених в солідарному порядку. В судовому засіданні, у зв'язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченими потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди, представник останньої зменшив позовні вимоги та просив стягнути з обвинувачених на користь ОСОБА_5 50000грн. на відшкодування моральної шкоди, а також понесені його довірителем процесуальні витрати на правову допомогу.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.12. 2013 року (а.м.к.п.7 т.2), згідно якого потерпіла ОСОБА_5 повідомила про відкрите викрадення в неї 27 грудня 2013 року близько 01год. 00 хв. на перехресті проспекту Грушевського та вул.Гагенмейстера в м.Кам'янець-Подільському невстановленими особами із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, жіночої сумочки з документами та грошовими коштами.

Даними протоколів пред'явлення особи для впізнання від 25.03.2014 року та 03.04.2014 року) та доданих до них фото-таблиць (а.м.к.п.58-61, 76-77 т.2), згідно яких потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_12 та ОСОБА_8 за рисами обличчя, зачіскою, кольору волосся та ростом як осіб, які 27.12.2013 року близько 01 год. 00 хв. поряд з перехрестям проспекту Грушевського та вул.Гагенмейстера, відкрито викрали в неї сумку. При цьому, ОСОБА_5 упізнала ОСОБА_12 як особу, яка підбігла до неї ззаду, нанесла їй удар у голову та вирвала сумку, а ОСОБА_8 як особу, яка під час пограбування знаходилася поруч, та після того як інший хлопець вирвав в неї сумку, то удвох побігли по вул.Гагенмейстера.

Зазначеними даними протоколів пред'явлення особи для впізнання, показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні категорично ствердила, що саме ОСОБА_12 наніс їй удар ззаду в голову та після цього вирвав з рук сумку, а ОСОБА_8 лише спостерігав за тим щоб не було сторонніх осіб, а також показаннями останнього, який в судовому засіданні також ствердив, що саме ОСОБА_12 забрав у потерпілої ОСОБА_5 сумку, а він лише спостерігав поруч щоб не було сторонніх осіб, які узгоджуються в деталях в цій частині з показаннями потерпілої, спростовується твердження обвинуваченого ОСОБА_12, що удар ОСОБА_5 наніс не він, а ОСОБА_8.

Заподіяння ОСОБА_12 ОСОБА_5 під час вчинення грабежу легкого тілесного ушкодження у вигляді синця в середньому відділі потиличної ділянки на межі з тім'яною та легких тілесних ушкоджень у вигляді синців задньої поверхні лівого ліктьового суглобу, зовнішньої поверхні крила лівої здухвинної кістки, передніх поверхонь лівого і правого колінних суглобів та рани задньої поверхні лівого ліктьового суглобу об'єктивно підтверджується висновками експертів №1579 від 13.01.2015 року ( а.м.к.п.230-231 т.1) та №11 від 13.03.2015 року ( а.м.к.п. т.1). При цьому, останнім висновком підтверджено також і ті обставини, що зазначені тілесні ушкодження могли утворитися в строк та за інкримінованих обвинуваченим обставин.

Довідками фізичних осіб - підприємців ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (а.м.к.п. 103-109 т.2) підтверджено ті обставини, що вартість відкрито викрадених обвинуваченими у потерпілої ОСОБА_5 бувших у використанні речей станом на день вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 27.12.2013 року, становила: ключа до дверного врізного замка - 10 грн., жіночих шкіряних рукавичок - 300 грн., зарядного пристрою до мобільного телефону «Айфон 4С» - 100 грн., навушників до мобільного телефону «Айфон 4С» - 250 грн., жіночої шкіряної сумки - 400 грн., жіночого шкіряного гаманця - 400 грн. та шкіряної візитниці - 130 грн.

Роздруківкою з Інтернет - магазину (а.м.к.п.90-91) підтверджено ту обставину, що вартість відкрито викрадених обвинуваченими в потерпілої ОСОБА_5 парфумів «BALDININI Or Noir» становить 699 грн.

По епізоду відкритого викрадення належного потерпілій ОСОБА_3 майна винність ОСОБА_8 та ОСОБА_12 підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні підтвердивши факт відкритого викрадення обвинуваченими належного їй майно, дала показання, що після того, як вона 29 грудня 2013 року близько 21 год. перейшла перехрестя вулиць - Огієнка - Сіцинського, відчула сильний удар у спину, від чого впала на асфальтобетонне покриття. При цьому випустила з рук сумку, в якій знаходилося шкіряний гаманець з грошовими коштами в сумі приблизно 30 грн., медичні довідки, пенсійне посвідчення, пластикові картки пенсійної програми від аптеки «Здоров'я» та для знижок магазину «Фуршет». Після чого один із молодих хлопців схопив її сумку та із ще одним молодим хлопцем втекли. Також потерпіла повідомила, що завдані збитки її відшкодовані, будь-яких претензій до обвинувачених не має, просила суворо їх не карати та не позбавляти волі.

Даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.12.2013 року (а.м.к.п.126 т.2), згідно якого потерпіла ОСОБА_3 повідомила про відкрите викрадення в неї 28 грудня 2013 року близько 21год. 10 хв. на перехресті вулиць - Огієнка - Сіцинського в м.Кам'янець-Подільському двома невідомими їй молодими чоловіками жіночої сумки з грошовими коштами в сумі 35 грн..

Даними протоколу огляду місця події від 25.03.2014 року та доданих до нього схеми і фото - таблиць (а.м.к.п.134 - 139), згідно яких в ході огляду місця події, яким є паркова зона навпроти житлового будинку №59, що розташований по вул.Шевченка в м.Кам'янець-Подільському, виявлено та вилучено належні потерпілій ОСОБА_3 жіночу сумку та гаманець, які в неї відкрито викрали обвинувачені та в подальшому залишили на місці їх виявлення.

Даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 26.03.2014 року (а.м.к.п.152-153 т.2), згідно яких потерпіла ОСОБА_3 впізнала за зовнішнім виглядом, формою, замками та емблемою на боковій поверхні належну їй жіночу сумку, яку в неї відкрито викрали обвинувачені.

Довідками фізичної особи - підприємця ОСОБА_21 (а.м.к.п. 161-162 т.2) підтверджено ті обставини, що вартість відкрито викрадених обвинуваченими у потерпілої ОСОБА_3 бувших у використанні речей станом на день вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 29.12.2013 року, становила: жіночої сумки з матерії - 50 грн. та жіночого шкіряного гаманця - 80 грн.

Крім того, винність ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у вчиненому кримінальному правопорушенні по вказаному епізоду підтверджується даними, здобутими в ході огляду речових доказів - викрадених у потерпілої ОСОБА_3 під час вчинення грабежу жіночої сумочки та гаманця із фіскальним та товарним чеками, візитними картками, лікарськими рецептами, фотокарткою, аркушем паперу із записаними номерами мобільних телефонів, та пластиковими картками пенсійної програми від аптеки «Здоров'я» та для знижок магазину «Фуршет» (а.м.к.п.140 т.2).

По епізоду відкритого викрадення належного потерпілому ОСОБА_4 мобільного телефону винність ОСОБА_8 підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні підтвердивши факт відкритого викрадення обвинуваченим ОСОБА_8 належного йому мобільного телефону, дав показання, що коли він 11.03.2014 року близько 12 год. 00 хв. на території двору ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» разом із ОСОБА_25 сиділи на лавці, до них підійшли ОСОБА_18 та ОСОБА_8. При цьому ОСОБА_8 попросив дати йому подивитися мобільний телефон, на що він погодився та передав ОСОБА_8 свій мобільний телефон марки «Lenovo» A850. Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_18 відізвали його за приміщення навчального корпусу, де ОСОБА_8 почав звинувачувати його, що він вчиняє наклеп на його брата, в зв'язку з чим завдав йому моральну шкоду, а тому в якості компенсації за завдану моральну шкоду він забирає мобільний телефон та здасть його в ломбард, а він зі стипендії його викупить. При цьому, ОСОБА_8 витягнув з мобільного телефону карту оператора мобільного зв'язку та передав йому. Після чого ОСОБА_8 разом із ОСОБА_18 та ще з одним незнайомим йому хлопцем залишили територію двору навчального закладу, а він пішов та разом із ОСОБА_25 повідомили про даний факт класного керівника ОСОБА_26

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні підтвердив ту обставину, що в той час, коли він разом із ОСОБА_4 в середині березня 2014 року близько 12 год. 00хв сиділи на лавці в дворі свого навчального закладу ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» та розглядали мобільний телефон ОСОБА_4, який він (ОСОБА_25) тримав у руках, його підізвав ОСОБА_8, який разом із ОСОБА_18 та з незнайомим йому хлопцем сиділи на лавці навпроти них, і запитав кому належить мобільний телефон, на що він відповів, що ОСОБА_4 Після цього до них підійшли ОСОБА_8 і ОСОБА_18 та відізвали ОСОБА_4 за приміщення навчального корпусу. Через деякий час його підізвав ОСОБА_8 та сказав забрати з ломбарду мобільний телефон ОСОБА_4 зі стипендії останнього. При цьому мобільний телефон ОСОБА_4 знаходився в руках ОСОБА_8 Тоді він пішов до майстерні, а ОСОБА_4 залишився біля ОСОБА_8 та ОСОБА_18 Пізніше ОСОБА_4 розповів класному керівнику ОСОБА_26 про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_18 забрали в нього мобільний телефон. А класний керівник повідомив про даний факт майстра ОСОБА_8 та ОСОБА_18, а також заступника директора, до якого викликали останніх, однак вони категорично заперечили ту обставину, що забирали в ОСОБА_4 мобільний телефон, а тому були викликані працівники міліції.

Свідок ОСОБА_26 - класний керівник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що ОСОБА_4 з ОСОБА_25 повідомили йому, що ОСОБА_8 та ОСОБА_18 взяли в ОСОБА_4 мобільний телефон подивитися і не повернути. Після чого про даний факт він повідомив заступника директора з виховної роботи ОСОБА_27

Свідок ОСОБА_28 - майстер виробничого навчання потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що в березні 2014 року після обіду до нього зателефонував ОСОБА_26 та повідомив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_18 забрали у ОСОБА_4 мобільний телефон. Після чого він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_25 направилися до заступника директора, якому повідомили про даний факт та викликали ОСОБА_8 і ОСОБА_18, а також їх майстра виробничого навчання ОСОБА_29. Пор прибуттю, ОСОБА_8 та ОСОБА_18 категорично заперечували ту обставину, що забирали у ОСОБА_4 мобільний телефон, а тому були викликані працівники міліції.

Свідок ОСОБА_29 - майстер виробничого навчання ОСОБА_8 та ОСОБА_18 в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що в середині березня 2014 року після обіду ОСОБА_28 йому повідомив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_18 забрали у ОСОБА_4 мобільний телефон. Після чого він негайно викликав по телефону ОСОБА_8 та ОСОБА_18, яких зачекав у головному корпусі та разом із ними направилися до заступника директора, де ОСОБА_8 та ОСОБА_18 категорично заперечували ту обставину, що забирали у ОСОБА_4 мобільний телефон, а тому були викликані працівники міліції.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні підтвердив ту обставину, що був очевидцем того як ОСОБА_8 та ОСОБА_18 відводили за приміщенняДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» ОСОБА_16, а приблизно через 7-10 хвилин повернутися і він з ОСОБА_8 та ОСОБА_18 поїхали в центр міста, де розійшлися. Також свідок підтвердив ту обставину, що бачив у руках ОСОБА_18 мобільний телефон марки «Lenovo», який перед цим він бачив у ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні не заперечив тієї обставини, що разом із ОСОБА_8 в березні 2014 року в обідню пору на території двору ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» з метою пожартувати взяли у ОСОБА_4 мобільний телефон, який хотіли повернути, але ОСОБА_4 відразу ж побіг про це розповідати викладачам. Також свідок підтвердив ту обставину, що разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_17 від разу ж після цього поїхали в центр міста, де разом із ОСОБА_8 заходили в ломбард з метою подивитися на речі, які реалізуються. При цьому наміру закладати в заставу мобільний телефон ОСОБА_4 в них не було. В цей час до них зателефонував майстер виробничого навчання та викликав їх у навчальний заклад. Прибувши до навчального закладу, де вже були працівники міліції, злякалися та заховали мобільний телефон ОСОБА_4 в дворі навчального закладу, але пізніше його в цьому місці вже не виявили. Де подівся зі схованки мобільний телефон йому не відомо.

Даними протоколів прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.03.2014 року (а.м.к.п.220-221 т.2), згідно яких ОСОБА_28 та потерпілий ОСОБА_4 повідомили про відкрите викрадення в останнього 11.03.2014 року близько 12 год. 20 хв. на території ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», що по проспекту Грушевського,2А в м.Кам'янець-Подільському, ОСОБА_8 належним ОСОБА_4 мобільного телефону марки «Lenovo» моделі А850 ІМЕІ: НОМЕР_4.

Даними протоколу огляду місця події від 11.03.2014 року (а.м.к.п.229-230), згідно яких встановлено, що оглядом місця події - грабежу є територія ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», що по проспекту Грушевського,2А в м.Кам'янець-Подільському.

Довідкою фізичної особи - підприємця ОСОБА_31 (а.м.к.п. 16 т.3) підтверджено ту обставину, що вартість відкрито викраденого обвинуваченим ОСОБА_8 у потерпілого ОСОБА_4 бувшого у використанні мобільного телефону марки «Lenovo» моделі А850 станом на день вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 11.03.2014 року, становила - 1500 грн.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_8 вини у відкритому заволодінні мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4 суд розцінює як намагання ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене суспільно-небезпечне діяння, оскільки його винність у вчиненому кримінальному правопорушенні об'єктивно підтверджується сукупністю зазначених вище доказів, які між собою узгоджуються. При цьому, з показань потерпілого ОСОБА_4, самого обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_25 у судовому засіданні встановлено ту обставину, що потерпілий ОСОБА_4 саме на прохання ОСОБА_8 передав останньому свій мобільний телефон. При цьому з показань потерпілого та свідка ОСОБА_25, які є послідовними та узгоджуються між собою, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість, встановлено ту обставину, що саме ОСОБА_8 говорив, щоб ОСОБА_4 забрав свій мобільний телефон з ломбарду. Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_18 про те, що вони взяли в ОСОБА_4 мобільний телефон з метою пожартувати, є надуманими, будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені, а навпаки спростовуються поведінкою ОСОБА_8 та ОСОБА_18 під час заволодіння мобільним телефоном. Зокрема, тією обставиною, що вони відкликали потерпілого в безлюдне місце - за приміщення навчального корпусу, висловлюванням при цьому ОСОБА_8 до потерпілого надуманих претензій щодо завдання йому моральної шкоди якби за вчинення потерпілим наклепу щодо брата ОСОБА_8 та передачі мобільного телефону в якості її компенсації. Також про умисел ОСОБА_8 на заволодіння мобільним телефоном потерпілого свідчить ті обставини, що саме ОСОБА_8 витягнув з мобільного телефону картку оператора мобільного зв'язку та повернув її потерпілому, а також те, що ОСОБА_8 разом з ОСОБА_18 відразу ж після заволодіння в потерпілого мобільним телефоном поїхали в цент міста, де намагалися здати його під заставу в ломбард. Остання обставина підтверджується тим, що ОСОБА_8 повідомляв потерпілому та свідку ОСОБА_25 щоб вони забрали мобільний телефон ОСОБА_4 з ломбарду, що підтвердили в судовому засіданні останні, а також тим фактом, що ОСОБА_18 оцінював в ломбарді мобільний телефон ОСОБА_4, що підтвердив в судовому засіданні сам обвинувачений ОСОБА_8 Крім того, ще одним беззаперечним доказом того, що ОСОБА_8 відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого є та обставина, що ОСОБА_8 та ОСОБА_18 заховали мобільний телефон ОСОБА_4 і в присутності керівництва та викладачів ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» категорично заперечували факт отримання від ОСОБА_4 мобільного телефону.

Таким чином, суд, оцінивши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов наступних висновків.

Діяння, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_12, що виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб (по епізоду відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_3), а також діяння, у вчиненні якого обвинувачує ОСОБА_8, що виразилось у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно (по епізоду відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_4), мали місце. Зазначені діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_12 винні у вчиненні цього кримінального правопорушення по вказаних епізодах і підлягають покаранню за його вчинення.

Що стосується діяння обвинувачених по епізоду незаконного заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, який органом досудового слідства кваліфікований за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, то в судовому засіданні встановлено, що зазначена кваліфікація є невірною, виходячи з наступних мотивів.

Так, з об'єктивної сторони розбій відповідно до ч.1 ст.187 КК України є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 своєї Постанови від 6 листопада 2009року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» - небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження органом досудового слідства дії обвинувачених кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, оскільки в ході провадження досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вчинили на потерпілу ОСОБА_5 напад з метою заволодіння її майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що виразилося в заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я у вигляді синця та рани в області лівого ліктьового суглобу, що було встановлено на підставі висновку експерта №235 від 10.04.2014 року, який підтвердив в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_32.

Разом з тим, зазначена обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та об'єктивно спростовується двома висновками експертів №1579 від 13.01.2015 року (а.м.к.п.230-231 т.1) та №11 від 13.03.2015 року (а.м.к.п. т.1), якими підтверджено ту обставину, що тілесні ушкодження в потерпілої ОСОБА_5 у вигляді синця та рани в області лівого ліктьового суглобу за своїм характером відносяться до ступені легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. При цьому, судом відкидається як доказ висновок експерта №235 від 10.04.2014 року, оскільки зазначені у ньому висновки експерта в частині віднесення зазначених тілесних ушкоджень до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я спростовані двома висновками експертів №1579 від 13.01.2015 року та №11 від 13.03.2015 року, які між собою узгоджуються, а останній ще й наданий судово-медичною експертною комісією.

Таким чином, оскільки інших будь-яких належних, допустимих, достовірних та об'єктивних доказів, які б підтверджували застосування обвинуваченими під час нападу на потерпілу ОСОБА_5 насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, або з погрозою застосування такого насильства, що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.187 КК України, стороною обвинувачення не надано та відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України не доказано винуватості обвинувачених у вчиненні саме розбійного нападу па потерпілу ОСОБА_5, та з врахуванням тієї обставини, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд прийшов до висновку про перекваліфікацію діяння обвинувачених із ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений та за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_12 винні у вчиненні цього кримінального правопорушення по вказаному епізоду і підлягають покаранню за його вчинення.

Твердження обвинувачених про те, що умисел на відкрите заволодіння майном потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у них виник спонтанно, є надуманими, розцінюються судом як намагання пом'якшити відповідальність за вчиненні діяння та спростовуються поведінкою обвинувачених до, під час та після вчинення грабежів. Зокрема узгодженістю їх дій та способом заволодіння майном потерпілих. При цьому судом з показань самих обвинувачених, які між собою хоч в різняться, разом з тим фактично підтверджують факт попередньої домовленості на вчинення грабежів. Так, обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що ОСОБА_12 ще до вчинення грабежу на потерпілу ОСОБА_5 запропонував йому забрати в потерпілої сумку, на що він відмовився, однак погодився спостерігати за тим, щоб не було сторонніх осіб, а пізніше реалізував свою роль, тобто в той час як ОСОБА_12 забирав у ОСОБА_5 сумку, він спостерігав чи не має сторонніх осіб. У свою чергу, ОСОБА_12 в судовому засіданні ствердив, що перед вчиненням грабежу ОСОБА_8 сказав йому фразу: «Забереш сумку», а пізніше він реалізував свою роль, тобто після того як ОСОБА_5 від удару ОСОБА_8 впала на землю, він підбіг до потерпілої та двома ривками вирвав в неї сумку. По епізоду грабежу на потерпілу ОСОБА_3 обвинувачені також фактично підтвердили попередню домовленість між собою на вчинення вказаного злочину. При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 ствердив, що безпосередньо перед нападом на потерпілу ОСОБА_3 ОСОБА_12 запропонував забрати в неї сумку, на що він погодився. При цьому ОСОБА_12 сказав, що забере в потерпілої сумку, а він сказав, що зіб'є потерпілу з ніг. Після цього обоє реалізували розроблений план нападу. А саме, ОСОБА_8 підбіг до ОСОБА_3 та штовхнув її ногою в область сідниць, від чого вона впала на землю та випустила з рук сумку, а ОСОБА_12 підбіг та схопив сумку потерпілої. У свою чергу, ОСОБА_12 в судовому засіданні ствердив, що помітивши потерпілу, ОСОБА_8 почав відразу ж бігти до неї, а він відразу ж почав бігти слідом за ним. При цьому, він здогадався, з якою метою ОСОБА_8 почав бігти до ОСОБА_3, тобто зрозумів про намір ОСОБА_8 забрати в неї сумку аналогічним способом як і в ОСОБА_5. Підбігши до потерпілої, ОСОБА_8 штовхнув ногою ОСОБА_3 в спину, від чого вона впала на землю та випустила з рук сумку, яку він (ОСОБА_12) відразу ж схопив. Крім того, факт попередньої домовленості обвинувачених на відкрите заволодіння майном потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 свідчать дії обвинувачених після вчинення грабежів, а саме те, що після заволодіння майном потерпілих обвинувачені відразу ж втікали разом і в одному напрямку, разом оглядали викрадені сумки та витрачали викраденими коштами на спільні потреби. Крім того, вчинили напади в одному і тому ж районі міста, аналогічним способом та на осіб жіночої статті.

Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 органом досудового слідства обвинувачується також і у тому, що вони ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 год. 00 хв. м. Кам'янці-Подільському, ідучи по вул. Огієнка, неподалік будинку №93, помітили ОСОБА_2, яка тримаючи жіночу сумку в правій руці, а в лівій руці - пакет із продуктами, поверталась додому, де, за попередньою змовою між собою, з метою відкритого заволодіння майном останньої ОСОБА_8 залишився чекати на перехресті вул. Огієнко та вул. Гагенмейстера та спостерігати, щоб не було сторонніх людей. В той час ОСОБА_12 підбіг ззаду до потерпілої та наніс удар ногою в спину, внаслідок чого остання впала на землю коліном правої ноги та отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому головки правої малогомілкової кістки, які за ступенем тяжкості відносяться до середніх тілесних ушкоджень, які привели до тривалого розладу здоров'я більше 21 доби, при цьому випустила з рук пакет із продуктами та жіночу сумку. Скориставшись безпорадним станом ОСОБА_2, ОСОБА_12 повторно, відкрито, умисно викрав жіночу сумку із шкірозамінника чорного кольору вартістю 200 гривень, в якій містився мобільний телефон марки «Самсунг» SGH-X480 червоного кольору вартістю 100 гривень, гаманець шкіряний червоного кольору вартістю 180 гривень, з грошовими коштами в сумі 100 гривень, помада фірми «Roby Rose» вартістю 10 гривень, пудра фірми «Roby Rose» вартістю 20 гривень, підводка для очей фірми «Roby Rose» вартістю 15 гривень, 0,5 кг. курячого фаршу вартістю 5 гривень, 0,5 кг. цукру вартістю 3 грн. 57 коп., 1 пачка корвалменту вартістю 6 грн. 10 коп., 1 пачка валідолу вартістю 1 грн. 25 коп., 1 пачка гліцерину вартістю 2 грн. 15 коп., 1 флакон корвалолу вартістю 6 грн. 90 коп., 1 флакон кардіомагнілу вартістю 47 грн. 75 коп., 1 пачка нітрогліцерину вартістю 4 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 501 грн. 72 коп., що становить 0.82 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, після чого ОСОБА_8 разом з ОСОБА_12 втекли з місця вчинення кримінального правопорушення.

Зазначені дії ОСОБА_8 та ОСОБА_12 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, та особою, яка раніше вчинила розбій.

Однак, пред'явлене ОСОБА_8 та ОСОБА_12 зазначене обвинувачення визнається судом недоведеним стороною обвинувачення, а тому їх необхідно визнати невинуватими у пред'явленому обвинуваченні по вказаному епізоду та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення з наступних мотивів.

Так, імперативними нормами ч.2 Конституції України та ч.2 ст.17 КПК України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_12 категорично заперечили свою причетність до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2 та ствердили, що ОСОБА_8 протягом ІНФОРМАЦІЯ_3, в тому числі у ввечері, знаходився вдома разом із батьком та дружиною останнього і з квартири виходив лише на декілька хвилин в обідню пору за сигаретами, а ОСОБА_12 ствердив, що в той момент, коли на ОСОБА_2 було вчинено розбійний напад, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 год. 00 хв., також знаходився вдома, де разом із батьками, братами та знайомою їх сім'ї ОСОБА_19 святкували день народження його молодшого брата ОСОБА_34.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила факт розбійного нападу на неї ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 20 год. 00 хв. неподалік будинку №93 по вул. Огієнка в м. Кам'янці-Подільському двома невідомими їй хлопцями. Разом з тим, не змогла підтвердити ту обставину, що розбійний напад на неї вчинили саме ОСОБА_8 та ОСОБА_12, оскільки не бачила обличчя нападників.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засідання підтвердила алібі ОСОБА_12 та суду дала показання, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19год 00хв. до 21год 00хв. знаходилася в гостях у сім'ї ОСОБА_12 на святкуванні дня народження наймолодшого сина ОСОБА_34, а також підтвердила ту обставину, що ОСОБА_12 в цей час також знаходився вдома та разом з іншими святкував день народження молодшого брата.

А з дослідженого судом наданого стороною захисту свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого 09.01.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану міста Кам'янця-Подільського Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області (а.м.к.п.159 т.1) підтверджено ту обставину, що дійсно рідний брат обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_34 народився ІНФОРМАЦІЯ_2.

Надані ж стороною обвинувачення докази по цьому епізоду - протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.01.2014 року (а.м.к.п.169 т.2), протокол огляду місяця події від 02.01.2014 року (а.м.к.п.174175 т.2), висновок експерта №235 від 10.04.2014 року (а.м.к.п.203-204 т.2), довідки фізичних осіб - підприємців ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ОСОБА_38 (а.м.к.п. 206 - 213 т.2), довідка Хмельницької торгово-промислової палати №ВК-11 від 24.04.2014 року (а.м.к.п.38 т.3), довідка ПП «Медобори» Фарм №73 від 13.05.2014 року (а.м.к.п. 60 т.3 ) підтверджують факт вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_2, заподіяння їй при нападі середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді перелому головки правої малогомілкової кістки, а також вартість викраденого в неї під час розбійного нападу майна. Разом з тим, зазначені докази не підтверджують ту обставину, що розбійний напад на ОСОБА_2 вчинили саме обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_12.

Таким чином, будь-яких належних, допустимих, достовірних та об'єктивних доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в розбійному нападі на потерпілу ОСОБА_2 стороною обвинувачення не надано та відповідно до вимог ч.1 ст.92 КПК України не доказано винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України по даному епізоду, що відповідно до вимог ч.2 ст.17 та п.2 ч.1 ст.373 КПК України є безумовною підставою для прийняття судом рішення про визнання ОСОБА_8 та ОСОБА_12 невинуватими у пред'явленому обвинуваченні по вказаному епізоду та їх виправдання.

При призначенні покарання обвинуваченим, суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вперше притягаються до кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 працює вантажником в фізичної особи - підприємця ОСОБА_13, а ОСОБА_12 є учнем ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», де характеризується виключно позитивно, за місцем проживання ККП «Господар» та ОСББ «Космонавтів 6» компрометуючими даними щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_12, відповідно, не володіють, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебувають, ОСОБА_12 виховувався в багатодітній сім'ї.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_12, судом визнається те, що вони раніше не притягалися до кримінальної відповідальності, добровільно відшкодували потерпілій ОСОБА_5 завдану майнову шкоду, обвинувачений ОСОБА_8 добровільно частково відшкодував потерпілому ОСОБА_16 майнову шкоду, а ОСОБА_12 частково моральну шкоду потерпілій ОСОБА_5, а також вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_12, судом визнається вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку - потерпілої ОСОБА_3

Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинувачених, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 та ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186КК України.

Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинувачених, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності, після вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 влаштувався на роботу, а ОСОБА_12 вступив на навчання до ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти», де виключно позитивно характеризується, та почав постійно відвідувати Храм Матері Божої Почаївської, що протягом тривалого часу після вчинення інкримінованих їм злочинів обвинувачені не вчинили нових будь-яких суспільно-небезпечних діянь, що свідчить про втрату їх суспільної небезпечності, а також враховуючи ту обставину, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 та ОСОБА_12 можливе без відбування покарання реально в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити їх від відбування покарання з випробуванням з покладенням відповідних обов'язків, визначених ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пред'являвся.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинувачених про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а відповідно та ч.2 п.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1190 ЦК України - особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як встановлено в судовому засіданні під час вчинення грабежу потерпіла ОСОБА_5 перенесла нервовий стрес, налякалася та перехвилювалася. Внаслідок протиправних дій обвинувачених потерпіла ОСОБА_5 зазнала душевних страждань, що виразилося у позбавленні її права володіти, користуватись та розпоряджатись на власний розсуд належними їй майном та грошовими коштами. Крім того, завдана моральна шкода ОСОБА_5 полягає також у тому, що остання для відновлення порушеного свого права змушена докладати додаткових зусиль, звертатися за правовою допомогою, нести додаткові витрати. Тому, розмір відшкодування моральної шкоди із врахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, ступеня вини обвинувачених, матеріального становища обвинувачених та потерпілої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, на думку суду відповідає 10000грн.. А тому, враховуючи викладене вище, суд уважає за необхідне задовольнити цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди частково та стягнути з обвинувачених на її користь у відповідності до вимог ч.1 ст.1190 ЦК України в солідарному порядку 8000грн., оскільки обвинуваченим ОСОБА_12 потерпілій ОСОБА_5 добровільно частково відшкодовано 2000грн. на відшкодування моральної шкоди, що документально підтверджується розпискою представника ОСОБА_5 - Свіреди І.С. від 04.12.2014 року ( а.м.к.п.225 т.1).

Питання процесуальних витрат слід вирішити в порядку ч. 1 ст. 124 КПК України. При цьому, з обвинувачених на користь потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_5 необхідно стягнути по 3400грн. з кожного процесуальних витрат, пов'язаних з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача, що документально підтверджені квитанцією №058457 від 04.02.2015 року, виданої представником потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_5 - адвокатом Свіредою І.С. ( а.м.п.к. 240 т.1).

Запобіжні заходи, застосовані 30 липня 2014 року у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_12 та у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_8, а також покладені на обвинувачених обов'язки вважаються скасованими, оскільки припинили свою дію 30 вересня 2014 року, клопотань сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених не надходило.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-375 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_12 невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.187 КК України по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_2 та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_8 та ОСОБА_12 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, призначивши їм покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців кожному.

Звільнити ОСОБА_8 на підставі ст.ст.75,104 КК України, а ОСОБА_12 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Цивільний позов потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не пред'являвся.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 та ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 8000 (вісім тисяч)грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 ОСОБА_12 по 3400грн. з кожного на користь ОСОБА_5 процесуальних витрат, пов'язаних з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача.

Речові докази суду не надавалися.

Запобіжні заходи, застосовані 30 липня 2014 року у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_12 та у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_8, припинили свою дію 30 вересня 2014 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О