Справа № 2-4660/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2012 Московський районний суд м.Харкова в складі:

          головуючого : судді Марченко О.М.

          при секретарі : Глущенко М.С.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського державного авіаційного виробничого підприємства про стягнення заборгованості , -

                                                  ВСТАНОВИВ:

          06.07.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому вказала, що вона з 07 вересня 1973 року працювала на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві. Наказом №1073к від 08.10.2008 року була звільнена з підприємства за власним бажанням у зв.язку із невиплатою їй заробітної плати за ч.3 ст.38 КЗпП України. Лише через 2 роки після звільнення відповідач виплатив їй незначну частину суми, яка є заборгованістю по заробітній платі. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість , яка утворилась внаслідок невиплати їй всіх сум, які належали до виплати при звільненні, а саме суми 5508 грн. в якості заборгованості по невиплаченій сумі при розрахунку звільненому праціникові, а також стягнути зх відповідача на її користь середній заробіток в розмірі 61613 грн. за весь час затримки виплати належних працівникові при звільнені сум.

          Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, в своїх запереченнях зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності для захисту прав, так як суми, які невиплачені є вихідною допомогою в розмірі трьох середніх заробітних плат, належних до виплати в зв,язку із звільненням по ч.3 ст.38 КЗпП України, і відповідно до ст.233 КЗпЗ України строк звернення для вирішення даного трудового спору встановлений в 3 місяці. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, представник відповідача вказує, що підставою для стягення такої суми згідно діючому законодавству є вина відповідача в невиплаті нарахованих сум, але підприємство з 2008 року знаходиться в скрутному становищі і щодо нього триває процедура визнання підприємства банкрутом, тому вини відповідача у невиплаті суми вихідної допомоги позивачу немає.

          Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, приєднані до матеріалів справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          З трудової книжки позивача ( а.с., а.с. 7-8) вбачається , що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 07.09.1973 року до 08.10.2008 року.

          Згідно до двідок, наданих відповідачем, заборгованість по заробітній платі була повністю виплачена позивачу у сумі 5041 грн. в березні 2009 року ( а.с.36)

          Між тим, відповідачем при звільненні позивача не була виплачена вихідна допомога і існує заборгованість в сумі 5508 грн. ( а.с.14, а.с.36, а.с.42)

          Відповідно до ст.ст.47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства, організації, провадиться в день звільнення.. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред,явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми , належні працівникові при звільненні , власник або упоавноважений ним орган повинен письмово повідомити працвника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або упоавноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазанчений строк виплатити неоспорювану ним суму.

          У порушення вищезазначених норм відповідач не провів кінцевий розрахунок, не виплатив належну позивачу суму у розмірі 5508 грн. вихідної допомоги при звільненні. Вказаний розмір заборгованості сторонами не оспорювався.

          Відповідно до Закону України «Про оплату праці», п.3.8. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, вихідна допомога не входить до структури заробітної плати, а відноситься до інших виплат, що належать до фонду оплати праці.

          Із довідок відповідача про заборгованість перед позивачкою зазначено, що відповідач не виплатив їй саме вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 5508 грн. ( а.с., а.с. 14, 36, 42) .

          Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався сбо повинен був дізнатися про порушення свого права.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до суду з позовом до проведення з нею кінчевого розрахунку, оскільки до теперішнього часу відповідач не сплатив суму заборгованості за вихідну допомогу у розмірі 5508 грн. Таким чином, перебіг тримісячного строку звернення до суду ще не розпочався.

          З урахуванням того, що на час звільнення відповідачем не був проведений з ОСОБА_1 остаточний розрахунок, тому слід стягнути на користь позивачки заборгованість за належну їй вихідну допомогу в розмірі 5508 грн.

          Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 уього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, усчтанова, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

          При вирішенні спору про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно встановити: наявність боргу, відсутність спору щодо його розміру, вину підприємства, дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду.

          Відповідно до ст.ст.1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов,язань і зобов,язань щодо сплати податків і зборів (обов,язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов,язань та зобов,язань щодо сплати податків і зборів ( обов,язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредитороів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов,язань та зобов,язань щодо сплати податків і зборів ( обов,язкових платежів).

          Згідно ухвали Господарського суду Харківської обалсті від 25 лютого 2008 року було порушено справу про бакрутство Харківського державного авіаційного виробничого піджприємства за заявою акцонерного товариства закритого типу «Спецбудмонтаж»

          Відповідно до п.3 вказаної ухвали протягом дії мораторію заборонено задовольняти вимоги кредиторів на підставі виконавчих документів і інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції ( а.с. 17)

          22 версня 2011 олку ухвалою Господарського суду харківсбкої області порушено провадження у справі про банкрутство відповідача за заявою ТОВ «Інтех Груп», та з того ж дня щаборонено нарахування фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання відповідачем грошових зобов,язань ( а.с. 18)

          З урахуванням того, що за правилами ст.117 КЗпП стягнення середнього зарпобітку за час затримки розрахунку як спосіб відповідальності підприємства виникає при наявності вини у недотриманні положень ст.116 КЗпП України про остаточний розрахунок при звільненні працівника, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно відмовити у стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв,язку з відсутністю вини відповідача у проведенні своєчасного розрахунку з позивачкою через важкий фінансовий стан підприємства і розповсвюдження дії введеного ухвалами Господарського суду Харківської області мораторію на задоволення вимог позивача, як поточного кредитора щодо сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

          На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 210, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

                                                  ВИРІШИВ:          

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь ОСОБА_1 заборгованість по остаточному розрахунку при звільненні у розмірі 5508 грн.

          У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

          Суддя                                                                       О.М. Марченко