Справа № 161/4312/15-ц
Провадження № 2/161/1974/15
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження у справі
25.03.2015 місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, що завдані у зв’язку з ухваленням незаконного рішення,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, що завдані у зв’язку з ухваленням незаконного рішення.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем фактично заявлено вимоги до судді про відшкодування шкоди, у зв’язку з ухваленням ним рішення, з яким позивач не згідний.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
Згідно з роз’ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Зазначені роз’яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов’язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи визнання права на отримання від суду (судді) обґрунтованої відповіді на звернення; на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суддів; на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів (суддів) при здійсненні ними своїх повноважень, гарантованих Конституцією України) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Таким чином, оскарження дій судді, що пов’язані з ухваленням рішення у справі або постановленням ухвали можливе лише в порядку, визначеному процесуальним законом. Оскарження таких дій шляхом подання скарги чи позовної заяви до іншого суду першої інстанції є неприпустимим, оскільки суперечить принципу незалежності суддів та недопущення впливу на них, закріпленого ст. 126 Конституції України.
Крім того, ч. 5 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Тому, суддя як особа, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем у цивільній справі, за винятком вищезазначених обставин та випадків, коли суддя виступає в якості будь-якої особи по справах, що не пов’язані із здійснення ним правосуддя.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами до судді, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Що стосується вимоги позивача щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, останній не позбавлений права звернутись до суду з позовом до належного відповідача.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено вимоги до судді, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст.15, 122, 210, 223 ЦПК України,.
у х в а л и л а:
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, що завдані у зв’язку з ухваленням незаконного рішення.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Луцького міськрайонного суду ОСОБА_3