Справа № 22- 5681   

Головуючий у 1 інстанції Олещенко Л.Б.

Доповідач Сушанова Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12   вересня    2008 року        м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого: судді Рибалко Л.І.

Суддів Сукманової Н.В., Папоян В.В.

При секретарі Білявській І.Є.

З участю представника позивача Пилипенко А.К., відповідачки ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 червня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „ Ізумруд» доОСОБА_1 про стягнення заборгованності   за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 червня 2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім „ Ізумруд „ до неї про стягнення заборгованності за договором позики, яким позовні вимоги задоволені, з відповідачки стягнута заборгованність за договором позики № 520/54 від 30.08.2006 року у сумі 9000 гривень та судові витрати у загальному розмірі 120 фивень.

Просила рішення суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом не було задоволено її клопотання про витребувння доказів у підприємства відповідача : довідки про нарахування та виплату зарплати та утримані з неї платежі за договором позики помісячно за період з 01.06.2006 року по день звільнення; документ , яким визначається заробіток менеджера зі збиту торгового складу та начальника торгового відділу за період з 01.01.2006 року по день звільнення , довідку по середній заробіток, з яких можна буде визначити , що розмір відрахувань з її заробітної плата був значно більшим і до дня звільнення вона сплатила всі платежі за договором позики.

Вона заявила зустрічний позов про виправлення запису в трудовій книжці та стягнення заборгованності по зарплаті , однак, суд безпідставно відмовив їй у об'єднанні позовів на тій підставі , що вони не є взаємопов'язаними.

Також суд в мотивувальній частині посилався тільки на докази надані позивачем і не прийняв до уваги докази   надані нею.

Заслухавши    доповідача, учасників      процесу,    дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних   висновків.

З матеріалів справи вбачається, що   відповідно до заяви   позивачки   від 29.08.2006 року (а.с.7), між   підприємством позивача та нею   був укладений договір позики № 520/54   від   30.08.2006 року (а.с.10-11), згідно з яким та   видатковим касовим ордером ОСОБА_1 були надані грошові кошти у розмірі 60 000, 00 гривень (а.с. 15).

Погашення заборгованості слід було   здійснювати   до 30 числа кожного місяця   по 1000 гривень на протязі 5 років з   вересня 2006 року по 30 листопада 2011 року.

Для погашення позики,      на підставі особистої      заяви ОСОБА_1 від 30.08.2006 року ( а.с. 12), із заробітку    відповідачки   відраховувались грошові кошти у розмірі  1000 гривень щомісяця з вересня   2006 року   по листопад 2007 року   включно, на загальну суму 15 000, 00 гривень (а.с.6).

Також,   для погашення   суми позики, 30.11.2007 року   ОСОБА_1 було перераховано на рахунок      підприємства        відповідача    грошові кошти у розмірі 36 000, 00 гривень (а.с. 13-14).

Тобто,    сума заборгованності   ОСОБА_1за   договором позики складала 9 000, 00 гривень (а.с.6).

Наказом  №438-К від   06.12.2007 р. ОСОБА_1  - менеджера зі   збуту торгового відділу № 4 (м. Донецька) звільнено з 10.12.2007 року за власним бажанням за   ст. 38 КЗпП України (а.с.9).

Відповідно до п.3.5. вищевказаного договору позичальник, зобов'язується повернути суму позики достроково у випадку розірвання трудового договору з позикодавцем -ТОВ «Торговий дім «Ізумруд», що передбачає дострокове повернення позики у випадку розірвання трудового договору позикодавцем , однако ж   забогованність відповідачки до теперішнього часу не погашена.

Згідно ст.  1046 ЦК України,   за договором позики одна сторона (позикодавець)передає у власність іншій стороні   (позичальникові)   грошові кошти або інші   речі,   визначені  речовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж   якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві   позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої  самої якості і, що були передані   йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені   договором.

Оскільки сума заборгованості відповідачки на момент її звільнення склала 9 000, 00 гривень , суд обгрунтованно стягнув з неї на користь позивача зазначену суму заборгованості.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, а вони вже перевірялись, як

при розгляді справи судом першої інстанції, так і були перевірені апеляційним судом, який

прийшов до висноку , що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної       скарги немає,   бо   доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду .

Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.

Керуючись ст.ст. 307ч.1.п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1     - відхилити.

Рішення Ленінського районного   суду м. Донецька    від    20 червня    2008 року - залишити без змін.

Ухвала   набирає законної   сили    з моменту проголошення та може бути оскаржена    до Верховного Суду України   протягом двох місяців з дня набрання законної сили.