РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Справа № 924/159/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від кредитора (ОСОБА_1): представник не з'явився;

від боржника: представник не з'явився;

від арбітражного керуючого: Сибаль А.М.;

від Заявника (ТзОВ "Лановецький цукровий завод"): Дубно І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заявника

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 3 лютого 2015 року в справі № 924/159/14

(суддя Яроцький А.М.)

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"

про порушення провадження у справі про банкрутство

(за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 3 лютого 2015 року (а.с. 37-39) вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лановецький цукровий завод» (надалі - Заявник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» (надалі - Боржник) в розмірі 343 616 грн. 63 коп., відхилено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Заявник звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду України з апеляційною скаргою (а.с. 44-46), в якій просить дану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Заявника до Боржника в розмірі 342 398 грн. 63 коп. (що складаються з 300 000 грн. основного боргу, 36 900 грн. інфляційних, 5 498 грн. 63 коп. річних, 1 218 грн. сплаченого судового збору) та включити дані грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Заявник як на підставу скасування ухвали суду посилається на те, що подані Боржником докази та факт виконання робіт спростовуються актом комісії № 29/01/2014 від 29 січня 2014 року складеним по результатам перевірки, проведеної на підставі наказу № 28/01/14 Заявника, згідно якої встановлено, що у період з 1 серпня 2011 року по 1 лютого 2014 року роботи по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому, розташованої за адресою м. Ланівці, вул. Вишнівецька, 35, не проводилися, матеріально-технічні покращення ями для жому не відбулися. Також, як зауважує апелянт, факт невиконання робіт Боржником, підтверджується письмовими поясненнями директора Заявника. А відтак, за твердженнями Заявника, угода № 86 від 8 серпня 2011 року є недійсною та не створює жодних юридичних наслідків для Заявника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2015 року (а.с. 43) було прийнято апеляційну скаргу Заявника до провадження та призначено розгляд скарги на 11 березня 2015 року на 15 годину 20 хвилин.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року в справі № 924/159/14 (а.с. 57), з підстав, вказаних у даному розпорядженні, були внесені зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначивши колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Дем'янчук Ю.Г., суддя Філіпова Т.Л..

Арбітражний керуючий (Сибаль А.М.) подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 58-59) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити ухвалу господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Заявника без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 11 березня 2015 року (а.с. 65), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, було відкладено розгляд апеляційної скарги на 30 березня 2015 року на 14 годину 30 хвилин.

Заявником в судовому засіданні було подано висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 січня 2015 року № 1090/14-22 (а.с. 70-73), котрий відповідно до вимог пункту 2.1.1 Інструкції з діловодства в господарських судах було долучено до матеріалів справи в судовому засіданні (пізніше зареєстрований службою діловодства під реєстраційним № 8075/15 в базі даних Діловодство спеціалізованого суду).

Представники Божника та Кредитора в судове засідання від 30 березня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 67-68). Причини неявки своїх представників Кредитор та Арбітражний керуючий не повідомили. Жодних клопотань від Кредитора та Арбітражного керуючого щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило.

Пунктами 3.9.1-3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду та враховуючи закінчення п'ятнадцятиденного строку розгляду спору в площинні того, що в матеріалах справи є апеляційна скарга, в котрій висвітлена позиція Боржника з приводу оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Боржника, Кредитора, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 30 березня 2015 року Заявник підтримав доводи, висвітлені у апеляційній скарзі та просив суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, котрим визнати грошові вимоги Заявника до Боржника в сумі 342 398 грн. 63 коп..

В судовому засіданні від 30 березня 2015 року Арбітражний керуючий заперечив проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі заявника, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Заявника та Арбітражного керуючого, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Заявника слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Хмельницької області залишити без змін, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року (суддя Яроцький А.М.) за результатами підготовчого засідання було: порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-Центр» (надалі - Боржник); визнано грошові вимоги ініціюючих кредиторів до Боржника в загальній сумі 789 819 грн. 70 коп.; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення господарським судом Хмельницької області справи № 924/159/14 про банкрутство Боржника; визнано вимоги ініціюючих кредиторів - ОСОБА_1 в сумі 399 464 грн. 42 коп., ОСОБА_4 в сумі 88 969 грн. 17 коп., Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» в сумі 301 386 грн. 11 коп..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року (судді: Бригинець Л.М - головуючий, Мельник О.В., Грязнов В.В.) ухвалу господарського суду від 24 липня 2014 року залишено без змін із тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року касаційну скаргу Боржника задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2014 року в справі № 924/159/14 змінено та викладено пункт 3 її резолютивної частини в наступній редакції: " 3. Визнати безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора гр. ОСОБА_1 до боржника в сумі 399 464,42 грн." В решті постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

18 серпня 2014 року на адресу суду надійшла заява Заявника з доданими до неї документами в обґрунтування обставин, наведених у заяві, з кредиторськими вимогами до Боржника в розмірі 343 616 грн. 63 коп. (з яких 1 218 грн. судовий збір, 300 000 грн. основний борг, 36 900 грн. інфляційні нарахування, 5 498 грн. 63 коп. річних). Вказану заяву місцевим господарським судом було призначено до розгляду на дату визначену для проведення попереднього засідання.

Заявник в заяві про грошові вимоги до Боржника зазначає, що в серпні 2011 року між Боржником та Заявником було досягнуто усної згоди про виконання Боржником робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому на території Заявника (м. Ланівці, вул. Вишнівецька, 35), і що Заявник повинен був прийняти та оплатити вказані роботи. Як зазначає Заявник, було погоджено, що вартість робіт становить 300 000 грн..

На підтвердження виконання Заявником своєї частини усної домовленості про оплату робіт, до заяви додано копію платіжного доручення від 6 вересня 2011 року № 133 на суму 150 000 грн. із призначенням платежу «Оплата за облаштування бетонної стяжки згідно рахунка від 1 вересня 2011 року» та платіжне доручення від 6 вересня 2011 року № 133 на суму 150 000 грн. із призначенням платежу «за облаштування бетонної стяжки згідно рахунка № 55 від 31 серпня 2011 року» (а.с. 5-6). З даних доказів вбачається, що Заявником було перераховано на рахунок Боржника 300 000 грн, що також підтверджується копією банківської виписки за період з 6 вересня 2011 року по 6 вересня 2011 року (а.с. 4).

Заявником в обгрунування своєї заяви було долучено до матеріалів справи пояснення директора Ваврів В.Б. від 10 червня 2014 року (а.с. 36), в котрих директор заперечує про виконання Боржником будь-яких робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому та те, що ним не підписувалося жодних актів та не укладалося жодних угод.

Також, Заявник зауважує, що невиконання Боржником жодних робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому на території Заявника, підтверджується й актом комісії від 29 січня 2014 року № 29/01/2014 року, складеним за результатами перевірки покращень ями для жому, котрий відсутній в матеріалах.

Заявником було надіслано Боржнику претензію від 12 лютого 2014 року за № 12/02 (а.с. 3) з вимогою про повернення сплачених коштів у сумі 300 000 грн., яка вручена останньому, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення цінним листом та описом вкладення у цінний лист (на звороті а.с. 7). Однак відповіді на вказану претензію на адресу Заявника не надійшло.

У зв'язку з невиконанням Боржником обумовлених за усною домовленістю робіт та неповернення Боржником дла Заявника сплачених коштів, Заявник звернувся до суду з вимогою про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 342 398 грн. 63 коп..

Колегія суду розглянувши заяву Заявника в контексті доданих до неї в підтвердження своїх грошових зобов'язань доказів, зазначає наступне.

Як визначено абзацом 7 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Як визначено частинами 1, 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; відлік, строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно частини 5 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що: у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено черговість задоволення вимог кредиторів, а саме передбачено, що: у першу чергу задовольняються вимоги на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Колегія суддів дослідивши кредиторські вимоги Заявника в площинні доказів, доданих до заяви та наявних у матеріалах справи, в правовому полі вищезазначених діючих норм, котрі регулюють відносини в процесі порушення провадження в справі про банкрутство в контексті заперечень та доводів, наведених Боржником у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає наступне.

18 серпня 2014 року на адресу місцевого господарського суду надійшла заява Заявника з кредиторськими вимогами до Боржника в розмірі 343 616 грн. 63 коп. котре мотивована невиконанням Боржником досягнутої в серпні 2011 року усної домовленості про виконання робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому на території Заявника, на виконання якої Заявником було сплачено 300 000 грн..

Розпорядником майна подано реєстр вимог кредиторів (4 грудня 2014 року подано уточнений реєстр) та повідомлення від 1 вересня 2014 року № 81 про результат розгляду заяви Заявника про грошові вимоги (а.с. 9), в яких заявлені вимоги Заявника не визнано Боржником.

Судова колегія констатує, що кредитори, заявляючи грошові вимоги до боржника, мають підтверджувати свої вимоги або первинними документами (угодами, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними документами, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про наявність цивільно-правових відносин між сторонами та підтверджує факт заборгованості боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Заявником в підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо перерахування грошових коштів в сумі 300 000 грн., згідно усної домовленості, на рахунок Боржника було подано: копію платіжного доручення від 6 вересня 2011 року № 133 на суму 150 000 грн. із призначенням платежу «Оплата за облаштування бетонної стяжки згідно рахунка від 1 вересня 2011 року» (а.с. 5); платіжне доручення від 6 вересня 2011 року № 133 на суму 150 000 грн. із призначенням платежу «за облаштування бетонної стяжки згідно рахунка № 55 від 31 серпня 2011 року» (а.с. 6); копію банківської виписки за період з 6 вересня 2011 року по 6 вересня 2011 року (а.с. 4).

Між тим, колегія суду дослідивши матеріали справи констатує факт того, що Боржником в підтвердження своєї позиції (стосовно не визнання грошових вимог Заявника), було долучено до матеріалів справи угоду № 86 від 8 серпня 2011 року на проведення будівельно-монтажних робіт (надалі - Угода; а.с. 16).

Відповідно до пункту 1.1 Угоди: Заявник доручає, а Боржник бере на себе виконання будівельно-монтажних робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому Заявника, м. Ланівці, вул. Вишнівецька, 35.

Пунктом 1.4 Угоди визначено, що: термін виконання робіт - до 15 вересня 2011 року.

Згідно пунктів 2.1 - 2.4 Розділу 2 Вартість роботи та порядок розрахунків Угоди: за виконані роботи, зазначені в пункті 1 договору, Заявник сплачує Боржнику (1 500 000 грн.) в тому числі ПДВ 250 000 грн.; Заявник перераховує Боржнику аванс в розмірі 300 000 грн. на проведення будівельно-монтажних робіт за договором; решта суми 1 200 000 повинна бути перерахована не пізніше ніж за 20 днів по закінченню робіт; сума 1 500 000 грн. є незмінною і не може бути змінена виконавчим кошторисом.

Дана Угода засвідчена підписами Заявника (директор Ваврів В.Б.) і Боржника (директор Сирчин Б.А.) та містить відтиски їх печаток.

Як зазначає Боржник умови Угоди ним було виконано в повному обсязі, що підтверджується первинними обліковими документами (а.с. 22-26), долученими до матеріалів справи, а саме: зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, який підписаний та скріплений відтиском печатки Заявника та Боржника; актом приймання виконання будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 300 000 грн., котрий в графі «Прийняв замовник» містить відтиск печатки Заявника та підпис; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 300 000 грн., котра в графі «Замовник» містить відтиск печатки Заявника та підпис; актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 1 200 000 грн., котрий в графі «Прийняв Замовник (Генпідрядник)» містить відтиск печатки Заявник та підпис; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 1 200 000 грн., котра в графі «Замовник» містить відтиск печатки заявника та підпис.

Крім того, Боржником до матеріалів справи було додано ухвалу господарського суду Тернопільської області від 2 липня 2014 року по справі № 921/356/14-г/14 (за позовом Боржника до Заявника про стягнення заборгованості в сумі 1 200 000 грн.; а.с. 33-34) котрою призначено по даній справі судову експертизу (щодо вирішення питання відносно належності відтиску печатки та підпису на вищезазначених документах Заявнику) та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 2 липня 2014 року по справі № 921/356/14-г/14, котрою зупинено провадження у даній справі.

Заявником в судовому засіданні було подано Висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 січня 2015 року № 1090/14-22 (а.с. 71-73), котрим було встановлено те, що підпис від імені Вавріва В.Б. (директора Заявника) як на другому аркуші Угоди, як і в актах приймання виконання будівельних робіт за серпень-вересень, як і в зведеному кошторисі так і в довідці про вартість виконаних будівельних робіт за серпень-вересень - виконано не Ваврівим Віталієм Богдановичем, а іншою особою.

При цьому, колегія суду дослідивши даний висновок не вбачає підстав для прийняття його як доказ того, що Замовником дані роботи згідно Угоди не виконувалися, що в свою чергу є підставою для задоволення заяви Заявника про визнання грошових вимог до Боржника, оскільки: по-перше, в матеріалах справи відсутні, а Заявником не подано докази на якій стадії провадження перебуває справа № 921/356/14-г/14 у які проводилася судово-почеркознавча експертиза (порушення провадження по даній справі, відкладення судового розгляду, тощо) станом на дату судового засідання (30 березня 2015 року); по-друге, даним висновком не спростовано дійсність печатки Заявника на досліджуваних документах; по-третє, згідно процесуальних вимог Господарського процесуального кодексу України висновок експерта не має обов'язкового характеру, а оцінюється в сукупності з усіма доказами, наявними в матеріалах справи; по-четверте, в матеріалах справи відсутнє рішення, котрим би дана Угода визнавалася недійсною; по-п'яте, складання даного висновку, ще не свідчить про відсутність не врегульованих питань між сторонами у даних справах, а в цілому не свідчить про відсутність вирішення спору між Заявником та Боржником щодо виконання чи невиконання будівельних робіт по усній домовленості чи по укладенній Угоді; по-шосте, сторона не обгрунтувала в клопотанні у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України в чому полягала неможливість подання даного доказу суду першої інстанції; по- сьоме, висновок експерта і питання про його відповідність і прийняття судом має встановлюватися не в справі про банкрутство, апеляційну скаргу скаргу по котрій розглядає в даній постанові судова колегія, а в тій справі по котрій призначена дана судова експертиза.

Окрім того, суд констатує, що згідно бази даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою господарського суду Тернопільської області від 9 вересня 2014 року по справі № 921/764/14-г/11 (за позовом Боржника до Заявника про стягнення заборгованості в сумі 1000000 грн.) було зупинено провадження у справі № 921/764/14-г/11 до вирішення пов'язаною із нею справи № 921/356/14-г/14 господарським судом Тернопільської області.

Станом на день розгляду даної апеляційної скарги в матеріалах справи відсутні докази щодо закінчення провадження по даній справі.

Також, в матеріалах справи містяться претензія від 13 грудня 2013 року № 430 та претензія від 6 липня 2012 року № 300 (а.с. 27-28), заявлені Боржником до Заявника щодо сплати Заявником заборгованості за Угодою в розмірі 1 200 000 грн. на рахунок Боржника.

З врахуванням наявної в матеріалах справи копії Угоди (згідно умов якої Боржник взяв на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому Заявнику, яка містить відтиск печаток Боржника та Заявника і підписи), первинних облікових документів в будівництві, незакінчених провадженням судових справ, Рівненський апеляційний господарський суд констатує факт існування між сторонами невлагодженних договірних відносин - існування спору (що нівелює твердження Заявника стосовно перерахування Боржнику грошових коштів, згідно платіжних доручень № 133 та № 134 від 6 вересня 2011 року на суму 300 000 грн. саме на виконання усної угоди про виконання робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому).

На виконання умов зазначеної Угоди Заявником 6 вересня 2011 року перераховано Боржнику аванс у розмірі 300 000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Боржника (а.с. 29) та прийнято виконані Боржником роботи, про що сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2011 року.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Заявник не визнає укладення будь-яких договорів з приводу виконання даних будівельних робіт, так само як і не визнає підписання актів приймання будівельних робіт, а саме належності печатки та підпису саме Заявнику, з приводу чого ухвалою суду була призначена судова експертиза.

Посилання ж Заявника на не підписанні даної Угоди та актів, спростовуються встановленими колегіє суду обставинами, зокрема тим, що первинні документи містять підпис представника та відтиск печатки Заявника.

Виходячи з положень п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 року № 17), чинної на момент поставки товару: відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів Заявника, а також законністю користування таких печаток і штампів, покладалось на керівника Заявника.

Все вищевказане в даній судовій постанові, у своїй сукупності підтверджує наявність спору як з приводу виконання будівельних робіт, так з приводу форми досягнутої домовленості (шляхом укладення договору або шляхом досягнення усної домовленість), так і з приводу призначення сплачених коштів в сумі 300 000 грн. (відповідно до пункту 2.2 Угоди - аванс чи кошти сплачені Заявником з приводу усної домовленості), а відтак, позбавляє суд права включити дану суму (300 000 грн.) до грошових вимог Заявника (оскільки між сторонами існує судовий спір як з приводу даної суми так і з приводу виконання взаємних зобов'язань).

При цьому, колегія суду констатує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Відповідно, колегія суду скориставшись своїм правом щодо дослідження первинних документів з метою встановлення наявності або відсутності відповідного грошового зобов'язання Боржника в площинні існування судових справ та відносин спірного характеру, не вбачає наявності у Боржника грошового зобов'язання перед Заявником щодо сплати 300 000 грн. та відповідно матеріальних підстав для нарахування Заявником 36 900 грн. інфляційних нарахувань та 5 498 грн. 63 коп. - трьох відсотків річних.

Враховуючи усе вищевстановлене у даній судовій постанові в площинні відсутності в матеріалах справи доказів наявності у Боржника перед Заявником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство та існування спору щодо розміру заборгованості які є предметом розгляду у господарському суді Тернопільської області, Рівненський апеляційний господарський суд відхиляє вимоги Заявника в розмірі 343 616 грн. 63 коп..

Інші твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі до уваги судом не беруться, оскільки вони є безпідставні, спростовані усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є недоведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Заявника - без задоволення.

Колегія суду зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за звернення до суду з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становить один мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові витрати покладаються на позивача, а тому з огляду на відхилення грошових вимог Заявника судовий збір сплачений за подання заяви з грошовими вимогами до Боржника покладається на Заявника.

Керуючись статтями 1, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтями 49, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03 лютого 2015 року в справі № 924/159/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 924/159/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Демянчук Ю.Г.