Справа  №2-181 2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15   січня  2007 року        Кіцманський    районний    суд                 Чернівецької    області

у складі:    головуючої  -  судді Олексюк Т.І. при секретарі     -     Савчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кіцмань справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування  моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, завданої їм поданням до Кіцманського РВ УМВС 30.10.2005 року заяви про   побиття ними ОСОБА_4.

Свої вимоги мотивує тим, що 30.11.2005 року біля 21 години в будинку АДРЕСА_1 вони вечеряли, коли почули крики на подвір»ї господарства. З горища ОСОБА_1 побачила, що по подвір»ї бігають ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також почула слова ОСОБА_3, що убили її чоловіка. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грюкали у вхідні двері будинку і кричали, що вони, позивачі, вбивці, що вбили ОСОБА_4, при цьому ображаючи нецензурною лайкою. Відчинивши двері вони побігли до ОСОБА_8, щоб викликати міліцію. На подвір»я до ОСОБА_8 увірвались ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, всі були у нетверезому стані, вони кричали та ображали їх нецензурною лайкою, називали вбивцями та злодіями. На зауваження ОСОБА_8 не реагували, ОСОБА_3 кинула на землю ОСОБА_8. Швидка допомога забрала ОСОБА_4 З Кіцманської ЦРЛ ОСОБА_3 повернулась біля 12 години ночі, знову почала кричати та обзивати їх, розбила вікна у дверях. ОСОБА_3 подала письмову заяву про побиття ними її чоловіка. Постановою від 07.11.2005 року по заяві ОСОБА_3 відмовлено в порушення кримінальної справи. Така недостовірна інформація ОСОБА_3порушує їх особисті немайнові блага, їх честь та гідність, тому відповідачка повинна відкликати свою заяву з Кіцманського РВ, як передбачено ст.277 ЦК України. В 2005 році вони, як члени Соціалістичної Партії були включені у списки кандидатів у депутати. Дізнавшись про це, ОСОБА_3 почала говорити мешканцям села про те, які ж це депутати, якщо побили її чоловіка, тобто умисно поширює неправдиві відомості, які не відповідають дійсності і порочать їх честь та гідність, тому повинна спростувати недостовірну інформацію в присутності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Розповсюджуючи недостовірну інформацію ОСОБА_3завдала їм моральної шкоди, яку оцінюють в сумі по 1600 гривень для кожного і яка виразилась у вимушених хвилюваннях, у дачі пояснень працівникам міліції ними та ОСОБА_5, який отримав стрес, в порушенні права на спокійний відпочинок.

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги з вищенаведених підстав.

Відповідачка ОСОБА_3 позову не визнала, вказуючи, що 30.10.2005 року біля 21 години її чоловіка ОСОБА_4 побили позивачі, які втікали, а вона їх зупинила, не ображала, а навпаки, позивачі протягом тривалого часу ображають її та провокують. Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи не оскаржували, в порядку ст.27 КПК до суду не зверталися тоді. Відносно позивачів була порушена кримінальна справа про побиття її чоловіка, але потім справу закрили і тепер вона звернулась із скаргою до суду, але чи вона прийнята до провадження, не знає.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги  підлягають частковому   задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони тривалий час перебувають в неприязних стосунках, що вбачається з їх характеристик, наданих Мамаївською сільською радою.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що 30.10.2005 року пізно ввечері не виходила з будинку, яула крики, які тривали приблизно 20-25 хвилин, ОСОБА_1 прийшла зателефонувати, коли увірвалась ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із дружиною. ОСОБА_3 запитала, чи сховали вбивцю. На подвір»ї її господарства ОСОБА_3 сіпнула її та впала поверх неї.

З показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що 30.10.2005 року після 20 години почалась метушня, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забігли до ОСОБА_8, за ними -ОСОБА_3та ОСОБА_5 із дружиною. ОСОБА_3кинула ОСОБА_8 на землю і впала поверх неї. ОСОБА_3 кричала «де вбивця». Чула від людей у маршрутках питання «чи правда, що ОСОБА_1 побила ОСОБА_4».

Як показав свідок ОСОБА_11, зі слів позивачів чув, що їх звинувачують у вбивстві.

Встановлено, що постановою ДІМ Кіцманського РВ УМВС від 07.11.2005 року за результатами перевірки письмового звернення ОСОБА_3 від 30.10.2005 року щодо побиття ОСОБА_4, відмовлено в порушенні кримінальної справи по ст.б п.2 КПК України.

25.09.2006 року по факту спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України було порушено кримінальну справу.

Як вбачається з повідомлення СВ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві допитані як свідки.

Постановою слідчого СВ Кіцманського РВ від 11 грудня 2006 року кримінальну справу по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4   закрито.

Відповідно до ст.23 ЦК України та п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема : - якщо право на її відшкодування передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; - у випадках, передбачених ст.ст. 39, 200, 225, 226, 230-233, 276, 298, 332, 386, 393, 700, 1076,1168 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної  шкоди.

Згідно п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» під поширенням відомостей слід розуміти опублікування у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення у характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність   і   ділову репутацію   громадянина   в   громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

У п. 4 даної Постанови роз»яснено, що у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатись позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

Відповідно до п. 8 та п. 17 цієї ж Постанови за загальним правилом відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення (оголошення на сході громадян та ін.). відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов»язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред»явлено позов.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Суд приходить до висновку, що факт поширення відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачів у тому, що вони являються «злочинцями», мав місце, оскільки повідомлений трьом особам, двоє з яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в якості свідків в судовому засіданні підтвердили такий факт, а також враховуючи роз»яснення п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», що вимоги про спростування відомостей, що ганьблять честь та гідність громадянина, підлягають задоволенню і в разі їх помилковості.

Згідно п. З та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв»язку з перебуванням під слідством і судом. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації. При цьому слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір завданої позивачам моральної шкоди, суд враховує, що сам факт відмови в порушенні кримінальної справи являється задоволенням моральної шкоди, суд враховує також кількість осіб, яким поширені неправдиві відомості, тривалість неприязних між сторонами відносин, не перебування під слідством та судом, як пояснили самі позивачі, вони допитувались як свідки у справі по факту побиття ОСОБА_4, а свідки відповідно до вимог ст. 70 КПК України зобов»язані з»явитись в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі обставини в справі, закриття кримінальної справи по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а також майновий стан відповідачки, що вона являється пенсійного віку, і приходить до висновку, що таку шкоду слід визначити в сумі по 100 гривень для кожного позивача.

Враховуючи наведене, ст.ст. 3,16, 23, 277,280, 1167 ЦК України, п. п. 2, 3, 5, 8, 9, 11,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, п. п. 2, 3, 5, 8, 10, 11, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 31, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,   суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_3 в присутності мешканців с Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спростувати інформацію про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються «злочинцями».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 100 гривень кожному у відшкодування моральної шкоди та  4 гривні у відшкодування понесених по справі витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. При поданні заяви на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд.

Суддя :