№ 201/501/15 ц

провадження № 2/201/1141/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Кодріній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міста", Приватного підприємства "Візит - Дніпро", ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Товариства з обмеженою відповідністю "Дельмар Арена", треті особи: Приватне підприємство "Созидатель 2000", Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції і приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко Ольга Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 січня 2015 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ "Центр міста", ПП "Візит - Дніпро", ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ТОВ "Дельмар Арена" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно, позовні вимоги доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником в ході судового засідання посилалися на те, що відповідно до договору інвестування будівництва від 10 січня 2008 року йому належить приміщення технічного поверху площею 46 кв. м. новозбудованого адміністративно-комерційного комплексу, що знаходяться на 8-му поверсі будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, відповідно до цього договору ТОВ "Центр міста" повинен був надати йому у власність вказане приміщення після закінчення будівництва і оформлення документів на них. Будівництво закінчено, приміщення йому в передбаченому договором порядку не передане через те, що ПП "Візит-Дніпро" незаконно зареєстрував вказані приміщення рішенням Дніпропетровського господарського суду на себе, а потім уклав з відповідачами договори купівлі-продажу цих приміщень, які і зареєстрували вказану нерухомість за собою в державній реєстрації, зараз за реєстрацією вказані приміщення належать ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договором від 10 вересня 2012 року, до цього - ТОВ "Дельмар Арена" на підставі договору від 18 серпня 2010 року. Вважають вказане незаконним, оскільки те рішення господарського суду скасоване, нового рішення на користь відповідачів немає, а отже і договори купівлі-продажу недійсні. На їх звернення до відповідачів з питаннями про скасування вказаного договору і реєстрації отримали відмову, добровільно спір не вирішено. Вважають такі дії відповідачів протиправними і просили захистити їх конституційні права, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року і договір від 18 серпня 2010 року, скасувати державну реєстрацію права власності відповідачок на вказане приміщення, визнати за позивачем майнові права на це приміщення, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача ПП "Візит-Дніпро" в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, в письмовому зверненні до суду позовні вимоги фактично не визнав, не заперечував проти розгляду справи без його участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно угода купівлі-продажу вказаних приміщень була, але всі їх дії стосовно позивачів, відповідачів, третіх осіб і спірних приміщень проведені у відповідності до діючого законодавства, порушень допущено не було, передбачених законом заборон для укладення угоди на час здійснення договору купівлі-продажу не було. Ніяких зобов'язань інших відносно сторін на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували та шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представники відповідачів ТОВ "Центр міста" і ТОВ "Дельмар Арена" в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні до суду позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними і просилив їх задоволенні відмовити, справу розглянути без участі їх представників. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних відповідачів відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Представники третіх осіб Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції і ПП "Созидатель 2000" в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в зверненні до суду просили справу розглянути за наявними матеріалами і рішення винести на розсуд суду, справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних третіх осіб відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. В письмовому зверненні до суду позовні вимоги не визнала, дійсно угода купівлі-продажу вказаного приміщення була, але всі її дії стосовно позивачів, відповідачів, третіх осіб і спірного приміщення проведені у відповідності до діючого законодавства, порушень допущено не було. Ніяких зобов'язань інших відносно сторін на себе не брала і не бере, нічиїх прав не порушувала та шкоди не завдавала. Вважає вимоги безпідставними і просилила їх задоволенні відмовити, справу розглянути без її участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаної третьої особи відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідачів, з'ясувавши думку сторін і третіх осіб, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що, в тому числі, заявлене позивачем спірне нежитлове приміщення технічного поверху площею 46 кв. м. новозбудованого адміністративно-комерційного комплексу, що знаходяться, зі слів позивача, на 8-му поверсі будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська належало на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року ТОВ "Дельмар Арена", вказаний договір посвідчений нотаріально за реєстровим № АДРЕСА_1 та право власності зареєстровано 13 вересня 2010 року в КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради. За договором купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року відповідачки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 придбали в рівних частинах кожна нерухоме майно: частина адміністративно-комерційного комплексу, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 м. Дніпропетровська, вказаний договір посвідчений нотаріально та право власності зареєстровано в КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради.

Відчужуване нерухоме майно є частиною комерційно - торгівельного комплексу літ. А - 8, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, яке знаходиться у підвалі приміщення № 1001, Х-1Х-5, загальною площею 358.5 кв. м., вхід в підвал літ. а1; на першому поверсі приміщення № 101,1-1-1-9, загальною площею 401.8 кв. м., ганок літ. А, пандус літ. А2; на другому поверсі приміщення № 102, 11-1-11-8, загальною площею 404.5 кв. м.; на третьому поверсі приміщення №301, 111-1-111-8, загальною площею 402.4 кв. м.; на п'ятому поверсі приміщення № 501, загальною площею 536.1 кв. м.; надбудова літ.А1-1-1А3-1 приміщення № 1Х-1Х-12 загальною площею 191.9 кв. м. і належало продавцю ТОВ "Дельмар Арена" на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень, виданого 18 серпня 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. за реєстровим номером № АДРЕСА_1 та зареєстровано у КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації " Дніпропетровської обласної ради 13 вересня 2010 року реєстраційний номер 2067619.

На виконання вимог ст. ст. 43, 44 Закону України "Про нотаріат" нотаріусом було встановлено їх особи, визначено обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірено цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи, перевірено повноваження представників фізичної особи та юридичної особи. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, від імені якої діє директор, нотаріус ознайомилась з установчими документами юридичної особи та інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також Рішенням власника, що підтверджує повноваження директора. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, що підтверджується інформацією відповідних державних реєстрів. Також було встановлено дійсні наміри кожної із сторін на вчинення правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Надане нотаріусу продавцем рішення господарського суду Дніпропетровської області 25 травня 2009 року, справа №33/142-09 було зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 10 липня 2009 року Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради за реєстраційним номером 27757001, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно НОМЕР_2. Станом на час нотаріального посвідчення договору офіційні відомості (або відмітка) про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області 25 травня 2009 року, справа №33/142-09 - відсутні. Записи у Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав власності за ПП "Візит-Дніпро" - відсутні. Нотаріусом було перевірено відсутність заборони відчуження або арешту майна (на підтвердження цього факту був виготовлений витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі приватного нотаріуса). Після підписання сторонами договору купівлі-продажу нотаріусом було нотаріально посвідчено вказаний договір.

Вимоги позивача до ПП "Візит-Дніпро", ОСОБА_3, ТОВ "Центр міста", ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ТОВ "Дельмар Арена" ґрунтуються на тому, що його права порушуються, як інвестора, на отримання в майбутньому, після введення вказаного об'єкту в експлуатацію. При цьому в позові вказані підстави набуття в майбутньому майнових прав: договір про інвестування будівництва. Відповідно до цього договору про інвестування, будівля, в якою знаходиться спірне приміщення позивача, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що не відповідає адресу в договорі купівлі-продажу, який посвідчено нотаріусом. Докази, які підтверджують, що позивачу в майбутньому повинно бути передано приміщення саме за адресою АДРЕСА_1 - не надані позивачем. Але позивач вважає, що ПП "Візит-Дніпро" незаконно зареєстрував вказані приміщення рішенням Дніпропетровського господарського суду від 25 травня 2009 року на себе, а потім було укладено з відповідачками спірний договір купівлі-продажу цього приміщень, які і зареєстрували вказану нерухомість за собою в державній реєстрації. Вважає вказане незаконним, оскільки те рішення господарського суду скасоване, нового рішення на користь відповідачів немає, а отже і договір купівлі-продажу недійсний. На його звернення до відповідачів з питаннями про скасування вказаного договору і реєстрації отримав відмову, добровільно спір не вирішено. Вважає такі дії відповідачів протиправними і просив захистити їх конституційні права, визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року і договір від 18 серпня 2010 року, скасувати державну реєстрацію права власності відповідачок на вказане приміщення, визнати за позивачем майнові права на це приміщення, добровільно питання не вирішено, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: " 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…".

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він у майбутньому повинен був придбати у власність приміщення, яке він проінвестував - будівництво нежитлового приміщення загальною площею 46 кв. м., розташоване, на його думку, на 8-му поверсі (немає літери, номеру приміщень та будь-яких інших відмінних ознак). Як слідує із позову, ПП "Центр міста" не передало це приміщення позивачу. Рішення господарського суду стосувалося відносно приміщення, яке належало ПП "Візит-Дніпро" будинку літ. А-8, технічне приміщення 9-го поверху, як частина комерційно-торгівельного комплексу. Отже, у позивача не має обґрунтованих підстав вважати, що приміщення літ. А-8 номер приміщення - технічний поверх, площею 46 кв. м. є саме тими площами, за які він на підставі договору інвестування сплатив ПП "Центр-місто", так як його приміщення не має відповідного ознаку та відповідні площі.

Вказані вимоги безпідставні і не підлягають задоволенню, оскільки не обґрунтовані жодним доказом, безпідставні за жодною нормою закону, виходячи з наступного.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

10 вересня 2012 року договором купівлі - продажу відповідачками ОСОБА_3 було придбано в рівних частинах, тобто по ? частині кожна нерухоме майно - частина комерційно - торгівельного комплексу літ . А-8, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, яке знаходиться у підвалі приміщення № 1001, Х-1Х-5, загальною площею 358.5 кв. м., вхід в підвал літ. а1; на першому поверсі приміщення № 101,1-1-1-9, загальною площею 401.8 кв. м., ганок літ. А, пандус літ. А2; на другому поверсі приміщення № 102, 11-1-11-8, загальною площею 404.5 кв. м.; на третьому поверсі приміщення № 301, 111-1-111-8, загальною площею 402.4 кв. м.; на п'ятому поверсі приміщення № 501, загальною площею 536.1 кв. м.; надбудова літ.А1-1-1А3-1 приміщення № 1Х-1Х-12 загальною площею 191.9 кв. м.. Згідно пункту 6 договору, продаж зазначеного майна вчинено за ціною 7755000.00грн., в тому числі ПДВ, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачують порівну на рахунок № НОМЕР_3, МФО 307394 в ПАТ "АКТАБАНК", товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Арена". Факт повного розрахунку підтверджується відповідними квитанціями.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Як слідує із позову позивача, підставою для визнання договору купівлі-продажу приміщень є те, що цей договір суперечить ч. 1ст. 658 ЦК України (продаж вчинено не власником майна) та ч. 2ст. 331 ЦК (приміщення не введено в експлуатацію). Однак, такі підстави не можуть бути підставою для визнання недійсним правочину, оскільки, ПП "Візит-Дніпро" був власником свого майна на момент вчинення правочину, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно. Отже Витяг, який підтверджує право власності ПП "Візит-Дніпро" був чинним на момент укладання спірного договору купівлі-продажу, належним чином не скасований, тому у відповідності до вимог статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав його у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що сам позивач не є і ніколи не був власником вказаного спірного приміщення технічного поверху, загальною площею 46 кв. м. та не може бути ним в майбутньому, тому відповідачки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у будь-якому разі є добросовісними набувачами цього приміщення та витребувати приміщення у них шляхом визнання недійсним правочину, скасування реєстрації - є це цілком незаконні дії.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Нотаріусом було встановлено дійсні наміри кожної із сторін на вчинення правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Згідно ст. 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.

Згідно п. 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України право власності на будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, рішенням суду, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав.

Згідно п. 4. ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На виконання ст. ст. 19, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і ст. 46-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріус, як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, було здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі посвідченого договору купівлі-продажу. Посвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу не підлягає визнанню недійсним, оскільки не має ознак, передбачених ст. ст. 203, 204, 215, 216, 227, 230, 236 ЦК України.

Стаття 334 ЦК України встановлює момент набуття права власності за договором, а саме: 4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Моменти припинення права власності встановлені статтями 348, 349 ЦК України, за змістом який вбачається, що при припиненні права власності з підстав, передбачений законодавством, моментом припинення права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. Отже, до моменту, поки не скасована реєстрація права, власник цього права є відповідна особа.

Щодо скасування держреєстрації: вимоги про скасування державної реєстрації, які заявлені до відповідачів (юридичних осіб та фізичних осіб) також не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, відсутні підстави недійсності правочину, по-друге, таки вимоги повинні заявлятися у відповідності до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5 та до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, тобто до Державного реєстратора, який повинен бути відповідачем за цією справою.

Згідно з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2013 року за позовом ТОВ "Центр міста" до ПП "Візит-Дніпро", ТОВ "Дельмар Арена", ТОВ "Земельна ініціатива" про визнання за ТОВ "Центр міста" право власності на об'єкт незавершеного будівництва - комерційно-торгівельний комплекс літ. А-8, надбудови (А1-1, А2-1, А3-1) загальною площею 4484.9 кв. м., ґанок літ. "а", вхід у підвал літ. "а1", пандус літ. "а2" за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1; витребування у ПП "Візит-Дніпро" на користь ТОВ "Центр міста" частини комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8 на сьомому поверсі приміщення № 701, загальною площею 350.2 кв. м., приміщення № 702, загальною площею 183.7 кв. м. за вказаною адресою; витребування у ТОВ "Дельмар Арена" на користь ТОВ "Центр міста" частини комерційно - торгівельного комплексу літ. А-8 у підвалі приміщення № 1001, Х-1-Х-5, загальною площею 358.5 кв. м., вхід у підвал літ. "а1"; на першому поверсі приміщення № 101, 1-1 - 1-9, загальною площею 401.8 кв. м., ґанок літ. А, пандус а2}; на другому поверсі приміщення № 102, ІІ-1 - ІІ-8, загальною площею 404.5 кв. м.; на третьому поверсі приміщення 301, ІІІ-1 - ІІІ-8, загальною площею 402.4 кв. м.; на п'ятому поверсі приміщення № 501, загальною площею 536.1 кв. м. надбудови літ. А1}-1 - А3}-1 приміщення № ІХ-1 - ІХ = 12 загальною площею 191.9 кв. м., в загальному користуванні: на четвертому поверсі приміщення № ІV-1 - ІV-8 загальною площею 56.6 кв. м.; на п'ятому поверсі приміщення № V-1 - V-8 загальною площею 56.6 кв. м.; на шостому поверсі приміщення № VІ-1 - VІ-8 загальною площею 56.7 кв. м.; на сьомому поверсі приміщення № VІІ-1 - VІІ-8 загальною площею 56.8 кв. м.; на восьмому поверсі приміщення № VІІІ-1 - VІІІ-8 загальною площею 56.6 кв. м. за цією ж адресою; витребування у ТОВ "Земельна ініціатива" на користь ТОВ "Центр міста" частини вказаного комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8 на четвертому поверсі приміщення № ІV-1 - ІV-8 загальною площею 56.6 кв. м.; на п'ятому поверсі приміщення № V-1 - V-8 загальною площею 56.6 кв. м.; на шостому поверсі приміщення № VІ-1 - VІ-8 загальною площею 56.7 кв. м.; на сьомому поверсі приміщення № VІІ-1 - VІІ-8 загальною площею 56.8 кв. м.; на восьмому поверсі приміщення № VІІІ-1 - VІІІ-8 загальною площею 56.6 кв. м. за цією ж адресою. В задоволенні позову ТОВ "Центр міста" - відмовлено повністю.

Суди, ухвалюючи вказані рішення, виходили з встановлених фактичних обставин та наданих позивачем до справи матеріалів, прийшли до висновку, що підстави для задоволення позовів про визнання права власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва та інш. за наведених позивачем обставин відсутні. Судами було встановлено, що позивач (ТОВ "Центр міста") не довів, що саме він є власником спірного майна, підстав для задоволення позовних вимог про витребування цього майна від ТОВ "Дельмар-Арена", ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та інших юридичних осіб не вбачається. Таким чином господарськими судами було встановлено, що власником приміщень був, зокрема, ПП "Візит-Дніпро", ТОВ "Дельмар - Арена" та інші юридичні особи якій мали право розпоряджатися в подальшому своєю власністю. Отже, згідно вище перелічених судових рішень, ТОВ "Центр-Міста" не було і не є власником спірного майна, що в свою чергу не дає ніяких законних підстав для задоволення вимог позивачів до ТОВ "Центр міста" про визнання за позивачами майнові права моєї приватної власності.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Тому вимоги інвестора (позивача) до забудовника (відповідач - ТОВ "Центр Міста") мають ґрунтуватися виключно на вимогах Договору інвестування (наприклад: зобов'язати передати певне майно, зобов'язати ввести в експлуатацію будинок та ін.), і не яким чином не можуть ґрунтуватися на визнання майнових прав за інвесторами.

Відповідно до статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" пунктом 5 встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, позивач повинен був обґрунтувати свої порушені права чи інтереси для звернення до суду. В обґрунтування своїх порушених прав, позивачем надано договір про інвестування будівництва № 10 від 10 січня 2008 року.

Статтею 638 ЦК України встановлено поняття "Укладення договору", отже, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. А отже: відповідно до наданого позивачем. договору про інвестування будівництва № 10 від 10 січня 2008 року предметом договору є обов'язок інвестора (позивача) прийняти участь у інвестуванні нежитлового будівництва адміністративного комерційного комплексу будинку по адресу: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, а забудовник (відповідач ТОВ "Центр міста") зобов'язується організувати його будівництво та передати інвестору у власність нежитлове приміщення, загальною площею 46 кв. м. (об'єкт інвестування), яке розташоване на технічному поверсі цього будинку. Згідно з пунктом 1.2. предмет договору, вказані площі на момент укладання цих договорів визначаються по будівельним кресленням у відповідності з планувальним рішенням (додаток № 2) та підлягають уточненню по результатам контрольних замірів в момент підписання Акту приймання-передачі з відповідним коригуванням сумарної вартості площі та суми договору на підставі договірної вартості одиниці площі. Відповідно до пункту 10.6. договору про інвестування будівництва № 10 від 10 січня 2008 року, до договору додаються: Додаток № 1 "Графік інвестування", Додаток № 2 "Планування об'єкту інвестування", Додаток № 3 "Базова комплектація об'єкту інвестування". Всі додатки до цього договору складають його невід'ємну частину.

В матеріали справи позивачем не надано у якості доказів свого майнового права на об'єкт належним чином оформлені вказані додатки (надана частина в неналежних копіях). Тобто цим позивачем не надано суду в обґрунтування своїх прав на звернення до суду невід'ємну частину договору - Додаток № 2 "Планування об'єкту інвестування", в якому визначаються площі по будівельним кресленням, визначається загальна характеристика об'єкту інвестування, його розміщення на технічному поверсі (як він вважає - на 8-му поверсі) тобто позивачем не доведено допустимими доказами, що сторони досягли всіх істотних умов договору та такий Договір інвестування є укладеним з моменту досягнення всіх істотних умов в договорі сторонами та сторонами визначено об'єкт інвестування на технічному поверху.

Позивач просить суд, крім визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року і від 10 вересня 2012 року скасувати державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_2. Не зрозуміло до кого із відповідачів заявлені такі вимоги, адже відповідачі - це юридичні особи з організаційно-правовою формою - ТОВ, ПП та фізичні особи - громадянки іншої держави та ці відповідачі не є реєструючим органом відповідно до законодавства України, який повинен здійснювати скасування державної реєстрації. Якщо такі вимоги заявлені до Державного реєстратора, який є у цієї справі третя особа, то слід зазначити, що позовні вимоги пред'являються до відповідачів, а не до третіх осіб. Обґрунтування позивача про те, що таки вимоги це є відповідним наслідком визнання недійсним договору - є неспроможними, оскільки: статтею 216 ЦК України встановлені відповідні наслідки недійсності правочину. Зі змістом цієї статті не вбачається наслідками недійсного правочину - скасування його державної реєстрації.

Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, "заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили". Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, у пункті 41 закріпив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду про скасування Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування Рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже таки вимоги повинні заявлятися у відповідності до діючого законодавства, з підстав, передбачених законодавством та до відповідного державного органу, а не до юридичних та фізичних осіб.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року (посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В.) відповідачками ОСОБА_2 було придбано в рівних частинах, тобто по ? частині кожна нерухоме майно - частину комерційно - торгівельного комплексу літ. А-8, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 У комерційно-торгівельному комплексі літ.А-8 у підвалі приміщення № 1001, Х-1Х-5, загальною площею 358.5 кв. м., вхід в підвал літ.а1; на першому поверсі приміщення № 101,1-1-1-9, загальною площею 401.8 кв. м., ганок літ. А, пандус літ. А2; на другому поверсі приміщення № 102, 11-1-11-8, загальною площею 404.5 кв. м.; на третьому поверсі приміщення №301, 111-1-111-8, загальною площею 402.4 кв. м.; на п'ятому поверсі приміщення № 501, загальною площею 536.1 кв. м.; надбудова літ.А1-1-1А3-1 приміщення № 1Х-1Х-12 загальною площею 191.9 кв. м. В переліку придбаного нами майна, взагалі не йдеться ні про яке технічне приміщення або технічний поверх.

Згідно з Технічним паспортом на частину комерційно-торгівельного комплексу літ.А-8 по АДРЕСА_1 Д, виданого нам 20 березня 2014 року, в розділі характеристика будинку, взагалі відсутня така назва об'єкта, як технічний поверх.

Таким чином, твердження позивача, що йому повинно було передано в майбутньому у власність нежитлове приміщення за договором інвестування не мають відповідної літери, номеру приміщень та будь - яких інших відмінних ознак, які визначені у спірному договорі купівлі-продажу, який позивач просить визнати недійсним.

Відповідно до наданого позивачем договору про інвестування будівництва № 10 від 10 січня 2008 року, а саме п. 1.1. Договорів, предметом договору є обов'язок інвестора (позивача) прийняти участь у інвестуванні нежитлового будівництва адміністративного комерційного комплексу будинку по адресу: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1. Згідно з договору купівлі-продажу від 10 вересня 2012 року відповідачками ОСОБА_2 було придбано нерухоме майно - частину комерційно - торгівельного комплексу літ.А-8, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Отже позивачем не надано доказів того, що приміщення за інвестиційними договорами за адресою АДРЕСА_1 є адресою по АДРЕСА_1 в договорі купівлі-продажу, який посвідчено нотаріусом. Докази, які підтверджують, що позивачем в майбутньому повинні бути передані приміщення саме за адресою АДРЕСА_1 - не надані позивачем.

Згідно з офіційного листа Дніпропетровської міської ради, першого заступника міського голови Крупського А.Ф. об'єктом адресації по АДРЕСА_1 був новозбудований комерційно-торгівельний комплекс, якому раніше адреса не надавалася. Розпорядженням міського голови від 14 січня 2009 року № 4-р не здійснювалася переадресація комерційно-торгівельного комплексу адреси: з " АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.". Таким чином, згідно вище вказаної відповіді, позивач не має ніякого відношення до комерційно-торгівельного комплексу по АДРЕСА_1 та права і інтереси позивача ні яким чином не порушені.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно до п. 18 постанови № 9 Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року правочинами, що порушує публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При такому положенні, укладений між відповідачами договір купівлі-продажу не має вище перелічених цілій, а тому вважати його таким, що порушує публічний порядок та як наслідок застосовувати наслідки нікчемного правочину суд вважає неможливим.

З іншого боку, оцінюючи дії відповідачів, третіх осіб, нотаріуса при укладанні спірного договору можна прийти до висновку щодо їх абсолютної прозорості, відкритості та відповідності чинному законодавству. Спірні договори законні, при їх укладанні не були порушені вимоги закону, їх сторони бажали укладення саме цих договорів, розуміли значення своїх дій, не діяли під впливом омани, а отже немає і підстав для визнання вказаних договорів недійсними.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договори купівлі-продажу не суперечать актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, оскільки передбачені цим законодавством. Всі сторони цих правочинів є дієздатними особами, жодних відомостей щодо позбавлення або обмеження дієздатності будь-кого з них у суду не має, сторонами про такі обставини не повідомлялось, в матеріалах справи такі відомості відсутні. Договори було укладені в письмовій формі, тобто при їх укладанні було дотримано форму встановлену законом для вчинення подібних правочинів. Також правочини були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки в результаті їх укладання настали реальні наслідки у вигляді зміни власника майна, що було предметом купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оспорювані правочини на даний момент є дійсними, після їх вчинення було здійснено відповідну реєстрацію.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оспорювані правочини відповідають і цим вимогам закону, як уже було зазначено, пройшли відповідну реєстрацію, передбачену для них.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.… Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При таких обставинах суд вважає, що позивачем не було доведено, та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що оспорювані правочини, а саме укладання договорів купівлі-продажу слід визнати недійсними з заявлених позивачами підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно не підлягають задоволенню, а ні повністю, а ні частково.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові можуть бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями відповідачів чи третіх осіб позивачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку з вказаними діями відповідачів і підлягають відновленню чи повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі заперечують будь-які інші (крім законних) домовленості і зобов'язання стосовно позивача по оформленню, виконанню та реєстрації договорів, права власності на нерухоме майно, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань, не обізнаність, оману та ін. є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ "Центр міста", ПП "Візит - Дніпро", ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ТОВ "Дельмар Арена" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовна заява про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно в такому вигляді не ґрунтується на вимогах закону і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 204, 205, 215, 227, 228, 230, 236, 321, 334, 348, 349, 386, 391, 638, 655-658 ЦК України, ст. ст. 3, 19, 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і ст. ст. 46-1, 55 Закону України "Про нотаріат", ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міста", Приватного підприємства "Візит - Дніпро", ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Товариства з обмеженою відповідністю "Дельмар Арена" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності на майно та визнання майнових прав на нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -