ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 876/1018/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Косівської міської ради Івано-Франківської області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування актів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування актів.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області позов задоволено повністю, визнані протиправними дії Косівської міської ради по створенню виїзної комісії у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та виїзної комісії по складанню акту від 11 грудня 2006 року, акту від 15 травня 2007 року; визнані протиправними та скасовані акти виїзної комісії Косівської міської ради по складанню акту від 11 грудня 2006 року та акту від 15 травня 2007 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу, просить скасувати дане судове рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, які призвели до невірного вирішення справи, оскільки створені комісії з перевірки проживання позивача не суперечать Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як про це зазначено в спірній постанові суду. Звертає увагу на те, що справа, яка розглядається, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2006 року та 15.05.2007 року комісією в складі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_5 здійснено перевірку факту проживання за місцем реєстрації гр.. ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що із висновку ДІМ СДІМ Косівського РВ УМВС від 15.08.2013 року відомо, що Косівською міською радою було створено комісію для перевірки факту проживання ОСОБА_1 за місцем реєстрації.

При цьому суд першої інстанції послався на положення ст.. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно якої утворення та ліквідація комісій вирішується виключно на пленарних засіданнях ради.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та положенням чинного законодавства.

Пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено компетенцію сільських, селищних, міських рад щодо утворення і ліквідації постійних та інших комісій ради, затвердження їх складу, обрання голів комісій.

Виходячи з комплексного аналізу норм даного законодавчого акту, зокрема приведеної статті та статей 47 та 48, якими визначені поняття та порядок діяльності постійних і тимчасових контрольних комісій ради, слід дійти висновку, що законодавчо прописаний порядок утворення комісій із числа депутатів ради. При цьому постійні комісії є органами ради для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету, а тимчасові контрольні комісії ради є органами ради для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

Таким чином, створення комісії, до складу якої не входили депутати, з метою фіксації певного факту (в даному випадку факту проживання позивача за місцем реєстрації), не відноситься до виключної компетенції пленарного засідання ради і взагалі не врегульоване Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Апелянт посилається на те, що спірні акти складалися в рамках цивільної справи, яка розглядалася Косівським районним судом з метою встановлення обставин тієї справи.

Законодавчого чи підзаконного регулювання створення комісій для перевірки факту проживання особи за місцем реєстрації, вимоги до форм таких актів відсутні.

Тому висновки суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача є помилковими.

Оцінюючи висновки суду попередньої інстанції щодо правомірності спірних актів, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що дані акти не створюють для позивача чи інших осіб будь-яких правових наслідків, а є лише носіями доказової інформації. Оцінка таким доказам з огляду на їх допустимість, належність, об'єктивність може та має бути надана тільки в судовому засіданні при розгляді справи, де ці докази будуть надані з метою доведення певних обставин справи.

Таким чином, підстави для визнання актів щодо перевірки факту проживання позивача за місцем реєстрації від 11.12.2006 року та 15.05.2007 року протиправними та їх скасування відсутні.

Доводи апелянта щодо непідвідомчості даного спору адміністративним судам не ґрунтуються на положеннях КАС України, оскільки відповідно до ст.. 17 цього Кодексу до компетенції адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. В даному випадку позивач оскаржує правомірність дій відповідача щодо створення комісії та акти, складені комісією.

Також є безпідставними посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки цій обставині дана оцінка в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року, постановленій у справі, що розглядається, і визнано відсутність доказів пропуску позивачем зазначеного строку.

Викладене вище свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо пісдтавності позовних вимог. А тому оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Косівської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2014 року у справі № 347/3550/14-а скасувати.

Винести нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування актів відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська