Справа № 136/2516/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого - судді Слісарчука О.М.

при секретарі Симоненко С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної правопорушенням. Свій позов мотивувала тим, що 08.10.2014 року Липовецьким районним судом Вінницької області відповідача ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення за ст. 173 КУпАП у виді штрафу в розмірі 51 грн., а саме за те, що 28.07.2014 року відповідач ОСОБА_4 у смт. Турбів Липовецького району по 1 провулку Шевченка висловлювався в адресу позивачки та її матері ОСОБА_5 образливими, нецензурними словами. Наведене відбувалося близько 20 години, в присутності інших людей. Позивач вважає, що дії відповідача принизили її авторитет, оскільки позивач працює викладачем у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, прививаючи дітям любов до ближніх та просто любов та нормальне співіснування між людьми. Слова неповаги відповідача, висловлені в нецензурній формі до позивача, як педагога, прозвучали надто сильно та несприятливо для неї, а тим більше дані слова стосувались її матері, що працює викладачем одного з вузів м. Вінниці, яку відповідач принизив при позивачу. Позивач вважає, що людині з педагогічним стажем надто важко переживати такі приниження відносно неї особисто, а надто її матері.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08.10.2014 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ст. 173 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. Позивач зазначає, що вказаними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у емоційних стражданнях, які їй та її родині довелося перенести, та витрати, пов'язані з відновленням психічного стану, відпочинком від усього, що сталося з позивачем. Розмір моральної шкоди позивач визначила у сумі 1000 грн., яка буде необхідною для відновлення її попереднього душевного та морального стану, а також просила стягнути витрати на правову допомогу та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та встановлені постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08.10.2014 року. Моральну шкоду обґрунтовують заподіянням психологічних страждань, тим, що грубі, непристойні висловлювання відповідача чули жителі вулиці, на якій проживають позивач та відповідач, а також жителі сусідніх вулиць, серед яких є учні позивача, на що позивач не могла не відреагувати і звернулася за захистом своїх прав до суду. За медичною допомогою позивач не зверталася, так має вищу медичну освіту та лікувалася самостійно. Просять позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп., витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 200 грн. 00 коп. та сплачений судовий збір.

Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлений про день та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши в суд заперечення, в якому просить в задоволенні позову відмовити, так як вимоги позивача не ґрунтуються на нормі закону та є необґрунтованими, оскільки позивач не обґрунтовує які втрати немайнового характеру вона понесла, і в чому виражаються її моральні чи фізичні страждання та якими саме доказами ці страждання і понесені витрати підтверджуються.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у позові ОСОБА_1 відмовити, оскільки вказані в позовній заяві обставини не підтверджені доказами, вимоги позивача не ґрунтуються на нормі закону та є необґрунтованими, так як позивач не вказує, які саме втрати немайнового характеру позивач понесла, в чому саме виражаються її моральні чи фізичні страждання.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що являється матір'ю позивача. 28.07.2014 року ОСОБА_4 у смт. Турбів Липовецького району по 1 провулку Шевченка висловлювався у адресу позивачки ОСОБА_1 та її адресу образливими, нецензурними словами. Наведене відбувалося близько 20 години, в присутності інших людей. Внаслідок образи, заподіяної відповідачем, позивачу та їй було завдано значних психологічних страждань, які виразились у погіршення стану здоров'я, емоційної пригніченості позивача, як жінки та її як особистості, як педагога, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, зокрема, з учнями.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08.10.2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в прибуток держави в розмірі 51 грн. 28.07.2014 року відповідач ОСОБА_4 у смт. Турбів Липовецького району по 1 провулку Шевченка висловлювався в адресу позивачки та її матері ОСОБА_5 образливими, нецензурними словами. Наведене відбувалося близько 20 години, в присутності інших людей.

Як встановлено вищезазначеною постановою 28.07.2014 року близько 20:00 годин у смт. Турбів Липовецького району по 1 провулку Шевченка громадянин ОСОБА_4, висловлював образливими, нецензурними словами в адресу сусідів громадянки ОСОБА_5 та її доньки ОСОБА_1, чим порушив людський спокій і громадський порядок. ОСОБА_4 свою провину у вчиненому визнав і щиро покаявся. З постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08.10.2014 року ОСОБА_4 погодився, оскільки в апеляційному порядку не оскаржував.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною другою ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно довідки №366 від 28.10.2014 року виданої Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 працює у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова на посаді асистента кафедри пропедевтики дитячих захворювань та догляду за хворими дітьми з 01.09.2013 року.

За загальним правилом розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦПК України).

З огляду на наведене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд вважає, що протиправними діями відповідача, які полягали у висловлюванні в бік позивача грубої нецензурної лайки, поєднаної з погрозами фізичним насиллям, позивачу було завдано душевного болю та страждання, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Разом, з тим, суд враховуючи вимоги розумності і справедливості вважає, що позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 350 гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи 14.11.2014 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено угоду №21 про надання правової допомоги. На виконання своїх повноважень адвокатом ОСОБА_2 14.11.2014 року було видано ордер №014592 на надання правової допомоги ОСОБА_1

З квитанції №21 від 14.11.2014 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплатила кошти за правову допомогу в сумі 200 гривень 00 копійок., які слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує думку позивача, яка просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати та вважає, що судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог у сумі 85 гривень 26 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 23, 1167, 1168 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, заподіяної правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в сумі 350 грн. 00 коп. (триста п'ятдесят гривень 00 копійок), витрати на правову допомогу в сумі 200 грн. 00 коп. (двісті гривень 00 копійок), а також судові витрати пропорційно до задоволених вимог у сумі 85 грн. 26 коп. (вісімдесят п'ять гривень двадцять шість копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.

СУДДЯ О.М. Слісарчук

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2015 року