копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р. Справа № 804/2803/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.

за участю:

представника позивача Кузьменко Ю.М.

представника відповідача Дерець Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за Позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якому просить:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20077 від 12.08.2014 р.;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600162/1 від 12.08.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками відповідача щодо винесеної картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенням про коригування митної вартості товарів, з огляду на те, що ним було надано усі необхідні документи (в тому числі і додаткові), які підтверджують застосування основного методу за ціною контракту для митного оформлення товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав письмові заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (покупець) та компанією «INVERELL LIMITED», Нікосія, Кіпр (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №14-0157-12, згідно з умовами якого продавець зобов'язався здійснити покупцю поставку вогнетривкої продукції умовах DАР - ст. Правда Придніпровської залізниці, а покупець зобов'язався прийняти вогнетривку продукцію на умовах, зазначених у додатках до контракту.

На виконання умов вищезазначеного договору та додатку до контракту (специфікації) № 2 від 28.01.2014 р. продавцем здійснено 30.07.2014 р. поставку товару - Невипалені вироби, у вигляді брикетів подушкоподібної форми що містять магнезіт: шлакоутворюючі брикети марки KUMSLAG PL66 з вмістом МgO - 64%; SiO2 - 15%, СаО - 5%, Fе203 - 5% розмір 10х40мм. у кількості 110,000 тон., який був заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування (митна декларація № 110010000/2014/021367 від 11.08.2014р.) з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) - згідно додатків до Контракту та рахунку № 709755 від 21.07.2014р. вартість 1 тони товару складає 277,00 USD (доларів США).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу для митного оформлення товару наступні документи: контракт № 14-0157-12 від 28.01.2014 р.; додаток до Контракту № 2 від 28.01.2014 р.; рахунок фактуру (інвойс) № 709755 від 21.05.2014 р.

Крім документів поданих відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, позивачем додатково Дніпропетровській митниці були надані наступні документи: лист №062Д/1198 від 11.08.2014 р.; коносамент № 5 від 26.07.2014 р.; вантажну відомість б/н від 26.07.2014 р.; залізничні накладні для внутрішнього сполучення №№ 45951985, 45951993 від 07.08.2014 р.; дилерський контракт б/н від 11.03.2010 р.; лист виробника б/н від 30.07.2014 р.; розрахунок ціни (калькуляція) виробника товару № 0775 від 30.07.2014 р.; прайс-лист виробника товару б/н від 21.07.2014 р.; рахунок про здійснення продавцем платежів третім особам (виробнику товару) № 709755 від 21.07.2014 р; прайс-лист продавця товару № 14125 від 30.07.2014 р.; рахунок-фактуру (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1294 від 23.07.2014 р.; лист продавця № 0786 від 30.07.2014 р.; сертифікат ваги б/н від 21.07.2014 р.; сертифікат про походження товару форми А № В 0632129 від 18.07.2014 р.; сертифікат якості від виробника товару б/н від 21.07.2014 р.; екологічну декларацію № 2030 від 30.07.2014 р.; службову записку № 11-44/557 від 13.09.2014 р.; копію митної декларації країни відправлення № 14160400ЕХ060315 від 22.07.2014 р.

Дана обставина сторонами по справі не заперечується.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (у відповідній редакції) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України №362 від 13.07.2012 р. затверджено методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки. При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку. (пункт 2.3 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»).

При цьому митний орган повинен упевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1 Митного кодексу України ці правила міжнародного договору України обов'язкові для застосування та мають пріоритет.

Відповідно до положень ч.2 ст. 58 Митного кодексу України (у відповідній редакції) метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

За митною декларацією від 11.08.2014 р. № 110010000/2014/021367 при візуальному контролі документів до МД відповідно ст.337 Митного кодексу України виявлено певні ознаки ризиковості операції, що визначені наступним профілем ризику: 3.2.2. наявні факти перевантаження/передачі вантажу, заміни транспортного засобу, зміни перевізника; 4.2.4 після оплата.

Пунктом 1.12 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 597, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2013 р. за № 882/21194 передбачена можливість здійснення контролю із застосуванням системи управління ризиками автоматизованим, неавтоматизованим і комбінованим способами.

Відповідно до ч.4 ст. 337 Митного кодексу України контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Перелік індикаторів ризику, як один із інструментів системи управління ризиками, може застосовуватись під час здійснення посадовою особою митниці митного контролю (шляхом неавтоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками) як підстава для визначення, відповідно до статті 320 Митного кодексу України, форм та обсягу митного контролю. Рішення щодо застосування додаткових митних формальностей на підставі Переліку індикаторів ризику приймається посадовою особою митниці, яка здійснює митний контроль та митне оформлення товарів, або посадовою особою підрозділу боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.

З причин певного ступеню ризиковості операції та за наявності певних розбіжностей у наданих до митного оформлення документах з метою здійснення вичерпного переліку форм та обсягів митного контролю для унеможливлення декларування недостовірної митної вартості посадовою особою, що здійснює митний контроль та митне оформлення сформовані ризики: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п.4.1 ст. 54 Митного кодексу України відповідачем здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В результаті такого контролю митним органом встановлено наступне.

У підтвердження митної вартості товару шлакоутворюючі брикети марки KUMSLAG PL66, виробник «Kumas Sanayi A.S.», країна виробництва - Туреччина, надано:

- зовнішньоекономічний контракт від 28.01.2014 р. № 14-0157-12, що укладений з компанією «INVERELL LIMITED» (Кіпр), за яким товар постачається на умовах DАР-Дніпродзержинськ;

- оскільки контракт не є прямим, до митного оформлення надано дилерський контракт від 11.03.2010 р., п. 8 якого містить відомості про отримання комісії, яку сплачує виробник - «Kumas Sanayi A.S.» (Туреччина) продавцю - компанії «INVERELL LIMITED» (Кіпр) на умовах FОВ у розмірі 3% для розчинів та інших вогнетривких виробів;

- надана до митного оформлення калькуляція собівартості від 30.07.2014 р. за № 0775, видана виробником «Kumas Sanayi A.S.», визначає собівартість шлакоутворюючих брикетів марки KUMSLAG PL66 на рівні 130,00 дол.США/т (без урахування звичайного прибутку).

Відповідно до п.4 дилерської угоди від 11.03.2010 р., приймання замовлень на продукцію від «INVERELL LIMITED» (Кіпр), здійснюється за прайс-листом «Kumas Sanayi A.S.» (Туреччина).

Наданий до митного оформлення прайс-лист, що складений виробником «Kumas Sanayi A.S.» для продавця компанії «INVERELL LIMITED» містить відомості щодо вартості шлакоутворюючих брикетів марки KUMSLAG PL66 на рівні 160,00 дол.США/т на умовах FОВ - порт Туреччини. У відповідності до Інкотермс 2010 поставка на FОВ завершена, коли товар перейшов через поручні судна (до вартості товару повинні бути враховані витрати на навантаження на судно).

У підтвердження вартості продажу товару виробником продавцю надано інвойс від 21.07.2014 р. за № 709755 та декларація країни експорту від 22.07.2014 р. за № 14160400ЕХ060315, що підтверджує зазначений у прайс-листі рівень вартості.

У порушення вимог ст.254 Митного кодексу України відсутній переклад зазначеної декларації країни експорту.

Відповідно до п.5 вказаної угоди ціна прайс-листа складається із вартості продукції, вартості зберігання на складі, транспортування до порту та вартості оформлення необхідної документації, з чого можна зробити висновок, що різницю між собівартістю та вартістю прайс-листа складають зазначені витрати, але документів, що підтверджували б таке до митного оформлення не надано.

Враховуючи наявність дилерської угоди, ціна продажу товару повинна включати складову щодо комісійної винагороди дилера.

Відповідно до пункту п.5 дилерської угоди від 11.03.2010 р., ціна прайс-листа та документів, що її підтверджують не включає комісійну винагороду дилера.

Згідно із п.8 дилерської угоди винагорода складає 3%, тому за розрахунком - розмір винагороди щодо продажу товару складає 4,8 дол. США/т.

Документів щодо цієї складової декларантом не надано.

Для підтвердження рівня вартості за зовнішньоекономічним контрактом надано прайс-лист продавця компанії «INVERELL LIMITED» від 30.07.2014 р. № 14125, яким пропонується для продажу товар шлакоутворюючі брикети марки KUMSLAG PL66 вартістю 202,00 дол.США/т без зазначення умов та способу поставки.

У той же час рахунком від 21.07.2014 р. за № 709755, виставленим відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 14-0157-12 від 28.01.2014 р., визначено вартість шлакоутворюючих брикетів марки KUMSLAG PL66 на рівні 277,00 дол. США/т на умовах DАР -Дніпродзержинськ.

Отже, при здійснення митного контролю у відповідача були наявні підстави вважати, що різницю між вартістю рахунку за зовнішньоекономічним контрактом та вартістю, що зазначена у декларації країни експорту на умовах FОВ порт Gemlik складають транспортна складова та складова щодо комісійної винагороди дилера.

За наявними відомостями розмір транспортної складової - 112,2 дол.США/т.

У підтвердження транспортної складової надана копія рахунку від 23.07.2014 р. № 1294, що виставлений компанією Realite продавцю - компанії «INVERELL LIMITED» та містить відомості щодо вартості транспортування FОВ - порт Gemlik, Туреччина - DАР Дніпродзержинськ шлакоутворюючих брикетів марки KUMSLAG PL66 у кількості 110,300 т на рівні 8272,5 дол.США, що становить 75,00 дол.США/т.

Однак, зазначений рахунок не може бути використаний в якості підтвердження транспортної складової щодо оцінюваного товару, оскільки відсутні будь-які відомості, що давали б змогу ідентифікувати його з імпортованою партією товару.

За відомостями коносамента від 26.07.2014 р. за № 5 аванс фрахту, отриманий на рахунок фрахтувальника, але відсутні відомості щодо платника зазначеного фрахту.

Відповідно до заяви позивача від 11.08.2014 р. № 062Д/1198 підтвердження транспортної складової територією України неможливе, тому з урахуванням умов постачання DАР Дніпродзержинськ відповідно до п. 10 ст. 58 Митного кодексу України вартість транспортування від виробника до пункту призначення, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням, витрати на страхування цих товарів є складовими вартості товару за контрактом, що заявлена декларантом як митна вартість.

За відомостями залізничних накладних від 07.08.2014 р. №№ 45951985, 45951993 (гр.34) вартість перевезення територією України від порту призначення до м.Дніпродзержинськ зазначеного вантажу вагою 110,300 т складає 6844,00 грн. (з урахуванням курсу на 07.08.2014 р. - 5,02 дол.США/т).

Угод щодо відшкодування вартості перевезення продавцем «INVERELL LIMITED» зазначеному платнику до митного оформлення не надано.

Отже, при проведенні перевірки заявленої митної вартості шляхом обчислення усіх її складових наявні підстави для сумніву у повноті підтвердження та врахування усіх складових у заявленій декларантом митній вартості товару.

Відповідач зазначає, що пояснень зазначених невідповідностей та розбіжностей декларантом-позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, норми п.3 ст.53 Митного кодексу України якщо документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант, або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - якщо рахунок сплачено, -банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування,

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість основних складових товарів;

- відповідно до ст.254 Митного кодексу України переклад копії митної декларації країни відправлення.

Пунктом 6 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що декларант, або уповноважена ним особа, за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант відмовився надавати будь-які документи щодо підтвердження митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.57 Митного кодексу України між митним органом та декларантом проведена процедура консультацій.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20077 від 12.08.2014 р. та рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600162/1 від 12.08.2014 р., яким скориговано митну вартість товару - шлакоутворюючих брикетів марки KUMSLAG PL66.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Судом встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до п.7 ст.55 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено відповідачем, неможливість застосування першого методу обумовлена наявністю розбіжностей у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Вищезазначене дало підстави вважати митному органу про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 Митного кодексу України у повному обсязі.

Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, позивача повідомлено про необхідність надати протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності), перелік яких наведено раніше.

Позивача також повідомлено, що ч. 6 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що декларант, або уповноважена ним особа, за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларант не надав будь-які інші документи щодо підтвердження митної вартості.

Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Крім іншого, на виконання вимоги відповідача, позивачем додатково наданий експертний висновок Дніпропетровської ТПП від 26.08.2014 р. №ГО-3707 та лист № 176 від 30.07.2014 р.

Висновком експерта Дніпропетровської ТПП від 26.08.2014 р. №ГО-3707 підтверджено, що ринкова вартість товару «шлакоутворюючі брикети марки KUMSLAG PL66», отриманого за контрактом від 28.01.2014р. № 14-0157-12, специфікація №2, інвойс № 709755 від 21.07.2014 відповідає заявленій декларантом вартості на умовах поставки DАР - ПАО «ДМК ім. Дзержинського».

Проте, висновок експерта не базується на маркетинговому аналізі цінової інформації та не враховує наявність декількох посередників у заявленій зовнішньоекономічній операції, посередницькі контракти та інші документи, що стосуються поставок, які підприємством були надані Дніпропетровській торгово-промисловій палаті для їх дослідження експертом, зокрема, контракти та інвойси по всьому ланцюгу продажу товару від виробника.

На думку позивача, відповідачем не наведено та не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Підставою для сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів є, насамперед, рівень його ціни, якщо він істотно відрізняється від цін на аналогічні товари, відомості стосовно яких не викликають сумнівів та ретельно перевірялися. Таке порівняння здійснюється шляхом використання інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Наказом Державної митної служби України № 1341 від 04.11.2010 р. затверджено Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Державної митної служби України (ЄАІС Держмитслужби), основними функціями якої, зокрема, є збір, накопичення, систематизація, обробка та узагальнення інформації в сховищі даних, перетворення її до форми, зручної для проведення аналізу та ведення митної статистики; автоматизована підтримка виконання посадовими особами митних органів процедур митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, а також контролю за переміщенням вантажів, що перебувають під митним контролем; автоматизація застосування системи управління ризиками.

Положення про ЄАІС ДМСУ розроблене відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про інформацію», «Про Національну програму інформатизації», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «;Про телекомунікації», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про державну таємницю», «Про науково-технічну інформацію», Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (зі змінами), Концепції (основи державної політики) національної безпеки України, Концепції технічного захисту інформації в Україні, визначає структуру, порядок функціонування Єдиної автоматизованої Інформаційної системи Державної митної служби України, її складові та призначення.

Згідно п. 1.2 цього Положення Єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні і становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи «Центр», автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронна пошта» та інших систем, програмно-інформаційних комплексів.

Єдина Автоматизована Інформаційна Система Держмитслужби призначена для автоматизації основних процесів діяльності митних органів з метою підвищення ефективності митного контролю та митного оформлення, а також контролю за переміщенням вантажів, що знаходяться під митним контролем, як через митний кордон України так і в її межах.

Відповідно до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України №362 від 13.07.2012 р. під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Держмитслужби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Держмитслужби України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

Пунктом 3 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України встановлено, що Закони України, акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи (у тому числі, акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені положення норм права, суд приходить висновку, що аналіз відповідачем цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби здійснювався на підставі чинного під час митного оформлення законодавства, застосування якого не суперечило ст. 31 Митного кодексу України.

Висновок експерта містить інформацію про розгляд наданих імпортером документів на оцінювані поставки (зовнішньоекономічний контракт та додаткова угода, договір комісії, інвойси) та проведений аналіз кон'юнктури світового та українського внутрішнього ринку, за результатами якого зроблено висновок, що рівні імпортних цін відповідають кон'юнктурі ринку. В наданому експертному висновку відсутні відомості щодо використання сторонніх джерел інформації щодо вартості ідентичних або подібних товарів та не враховано наявність документально підтверджених посередників у зазначеній зовнішньоекономічній операції.

Відсутність документально підтверджених відомостей щодо формування вартості товару з урахуванням наявних декількох посередників та умов транспортування унеможливлює використання наданого Висновку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Отже, виявлені розбіжності обґрунтовані позивачем не були.

Враховуючи зазначені результати перевірки, невідповідності відомостей у наданих документах, виявлені під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та за результатами розгляду додатково наданих документів, неможливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості на підставі наданих документів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з сформованим митницею переліком, у митниці були відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості та/або скасування рішення про коригування митної вартості.

Оскільки до митного оформлення не було подано документів, що підтверджують складові митної вартості у відповідності до ст.ст. 52, 53 Митного кодексу України, враховуючи наявність інформації про іншу митну вартість товарів та відсутність у документах, поданих до митного оформлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, суд доходить до висновку, що у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару.

Судом встановлено, що відповідачем витребовувався конкретний перелік документів, однак зазначені документи позивачем не були надані в повному обсязі задля усунення виявлених розбіжностей. У зв'язку з чим у митниці не було можливості застосувати митну вартість, заявлену позивачем.

Тому, митним органом було вжито заходи щодо обрання іншого методу визначення митної вартості.

Так, відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:та) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 62 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Згідно ст. 63 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Суд звертає увагу, що методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

За викладених обставин, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та виникла необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод із застосуванням вартостей, визначених митним органом. У зв'язку із неможливістю застосування заявленого методу визначення митної вартості посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно перейдено до резервного методу визначення митної вартості.

У разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартiсть оцiнюваних товарiв визначається з використанням способiв, якi не суперечать законам України i є сумiсними з вiдповiдними принципами i положеннями Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi (GATT). Відповідно до п.6 ст.54 Митного кодексу України та ст.55 Митного кодексу України неможливо застосувати основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до п.2.6 розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 у зв'язку з неподанням декларантом документів в установлений строк та відмовою від їх подання прийнято рішення про коригування митної вартості.

За результатами співставлення заявленого рівня митної вартості з наявною інформацією про рівень цін на такі товари, проведеного відповідно до положень ст.337 Митного кодексу України та з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів та зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.2012 № 362 встановлено, що митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України та ґрунтується на раніше визнаних митних вартостях у співставлених обсягах за МД від 17.06.2014 р. № 110010000/2014/20862, від 17.07.2014 р. № 110010000/2014/021125.

При цьому враховано характер угоди, спосіб виробництва - формування, фізичні характеристики товару - невипалені вогнетривкі вироби, що містять магнезит, хімічний склад - основним компонентом є МgO у відповідному процентному складі, сферу застосування - футерування ковшу в сталеливарному виробництві.

Оскільки товар, що використовується для порівняння містить інший вміст основного компоненту МgO, відповідно до вимог п.5 ст. 59 Митного кодексу України використана для порівняння вартість операції з ідентичними товарами скоригована з урахуванням зазначених розбіжностей.

При перерахуванні відповідно процентного вмісту МgO, вартість для порівняння згідно із відомостями МД від 17.06.2014 р. № 110010000/2014/20862, від 17.07.2014 р. № 110010000/2014/021125 складає 0,75 дол.США/кг, в той час як вартість імпортованого товару 0,277 дол.США/кг.

Таким чином рівень заявленої митної вартості нижчий, ніж в електронних документах, пов'язаних з перевіркою даних за МД .

Суд звертає увагу, що аналіз чинного законодавства України, що регулює дані відносини дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 р. у справі № 21-52а12.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач не надав відповідних документів на підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав належних обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів при проведенні митного оформлення. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Відповідно ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У зв'язку з наведеним, відповідачем правомірно 12.08.2014 р. відмовлено позивачу в митному оформленні товару за його контрактною вартістю згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20077 та відкориговано митну вартість згідно рішення № 110010000/2014/600162/1 від 12.08.2014 р.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 02.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С.Віхрова Ю.Ю. Ковтун