Справа № 346/6459/14-ц

Провадження № 22-ц/779/449/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Обідняк В. Д.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: представника ПАТ «Банк Київська Русь» -

Пєстова М.К.; відповідача - ОСОБА_4,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Київська Русь» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ПАТ «Банк «Київська Русь» пред'явлено позов до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору №18322-45.1/7-2, укладеного 19.06.2007 року на суму 50000 доларів США, зі сплатою 14%, а з 23.05.2008 року - 15% за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 18.06.2012 року, утворилась заборгованість, яка станом на 10.11.2014 року становить 54395,19 доларів США, що еквівалентно 805048,81 грн. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач не погашає вказану заборгованість, Банк просив стягнути її шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,8500 га в с. Грушів Пилипівської сільської ради, Коломийського району, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12 січня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник ПАТ «Банк «Київська Русь» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що у суду не було підстав для застосування до даного спору Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відповідач ОСОБА_4 має інше місце проживання та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 що підтверджується копією паспорта останнього. У зв'язку із вищенаведеним, апелянт вважає довідку, видану Корницькою сільською радою про місце проживання відповідача у заставленому в іпотеку будинку, неналежним доказом. Представник апелянта також зауважує, що судом було безпідставно відмовлено у витребуванні інформації щодо місця проживання відповідача. Крім того, суд не перевірив наявність у відповідача ОСОБА_4 іншого житлового приміщення, яке перебуває у його власності. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнення на користь Банку понесених судових витрат у першій та апеляційній інстанціях.

В судовому засіданні представник ПАТ «Банк «Київська Русь» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечили, вважаючи, що правові підстави звернення стягнення на іпотечне майно для погашення кредитної заборгованості відсутні. ОСОБА_5 крім того зазначив, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 02 лютого 2015 року з нього в користь ПАТ «Банк Київська Русь» стягнуто всю суму кредитної заборгованості, яку він визнає та зобов'язується погашати у випадку наявності у нього коштів. Рішення суду першої інстанції в даній справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 вважають законним, просять залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника банку, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь», суд першої інстанції посилався на те, що на час розгляду спору набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті», який встановлює заборону відчуження житла, яке є предметом іпотеки, якщо воно використовується як місце постійного проживання позичальника, без згоди власника.

Однак, на думку колегії, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми названого закону.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 19.06.2007 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту №18322-45.1/7-2 на суму 50000 доларів США, зі сплатою 14%, а з 23.05.2008 року - 15% за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 18.06.2012 року (а.с.7-9). В забезпечення виконання умов вищеназваного договору кредиту 20.06.2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого було визначено житловий будинок АДРЕСА_1 а також земельна ділянка площею 0,8500 га в с. Грушів Пилипівської сільської ради (а.с.5-6).

У зв'язку із порушенням ОСОБА_5 зобов'язань за договором кредиту, зокрема, щодо сплати відсотків за користування кредитом, утворилась заборгованість у сумі 54395,19 доларів США, що еквівалентно 805048,81 грн, з яких: 42494,85 доларів США (628923,78 грн) - заборгованість по кредиту; 3959,71 доларів США (58603,71 грн) - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7402,37 доларів США (109555,08 грн) - пеня за несвоєчасну сплату суми основного боргу; 538,27 доларів США (7966,40 грн) - штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом (розрахунок заборгованості на а.с.4). Назва сума кредитної заборгованості ОСОБА_5 не оспорюється, і вона підтверджена долученою до справи копією рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 лютого 2015 року по справі за позовом ПАТ «Банк Київська Русь» до ОСОБА_5

Згідно ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» позивач має право на дострокове стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на одночасне пред'явлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із змісту договору іпотеки, укладеного між сторонами, зокрема п.п. 1.2, 3.1.4 та розділом 5 вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Право вибору способу звернення стягнення на іпотечне майно належить іпотекодержателю.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що через неналежне виконання умов ОСОБА_5 кредитного договору утворилась заборгованість, для погашення якої банк згідно наведених вище норм Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

З вище наведеного випливає, що в даному випадку є загальні правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо звернення стягнення на належне відповідачу іпотечне майно.

Однак, застосування судом першої інстанції до даних правовідносин норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як підстави для відмови у позові банку про звернення стягнення на іпотечне майно, на думку колегії суддів, є необґрунтованим, виходячи із наступного.

З моменту набрання чинності вищеназваного Закону, а саме з 7 червня 2014 року і протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Оскільки позовні вимоги Банку про звернення стягнення на будинок і земельну ділянку є доведеними, і такими, що підлягають до задоволення, то норми названого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на думку колегії суддів, могли б за відсутності у майнового поручителя іншого нерухомого житлового майна бути підставою не для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог, а для можливого відстрочення судового рішення про задоволення названих вимог, в порядку, визначеному ст.217 ЦПК України.

Така ж правова позиція висловлюється Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 15.10.2014 року, 29.10.2014 року у справах за аналогічними позовами.

Відмовляючи Банку у зверненні стягнення на іпотечне майно у зв'язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд першої інстанції всупереч клопотанню позивача не перевірив наявність у ОСОБА_4 іншого нерухомого житлового майна.

З наданого апеляційному суду інформаційного листа Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_2 (а.с.108). Цей факт унеможливлює застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Посилання відповідача на те, що хоч він і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 однак в дійсності постійно проживав і проживає по даний час у переданому в іпотеку житловому будинку АДРЕСА_1 правового значення не має, оскільки ця обставина не являється перешкодою для звернення стягнення на іпотечне майно: названий будинок і земельну ділянку.

Приймаючи до уваги вище викладене, оскаржене рішення не може бути залишене в силі. По даній справі є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 січня 2015 року в даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ПАТ «Банк «Київська Русь» задовольнити частково.

В рахунок погашення кредитної заборгованості за договором кредиту №18322-45.1/7-2 від 19.06.2007 року, яка станом на 10.11.2014 року становить 54395,19 доларів США, що еквівалентно 805048 (вісімсот п'ять тисяч сорок вісім) грн 81 коп, з яких: 42494,85 доларів США (628923(шістсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять три) грн 78 коп) - заборгованість по кредиту; 3959,71 доларів США (58603 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот три) грн 71 коп) - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7402,37 доларів США (109555 (сто дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять грн 08 коп) - пеня за несвоєчасну сплату суми основного боргу; 538,27 доларів США (7966 (сім тисяч де'вятсот шістдесят шість грн 40 коп) - штраф за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,8500 га в с. Грушів Пилипівської сільської ради, які належить на праві приватної власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути в користь ПАТ «Банк «Київська Русь» з ОСОБА_4 5481 грн сплаченого Банком судового збору за розгляд справи у першій та апеляційній інстанціях.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко