Справа № 2-502 - 2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2009 року м. Дніпродзержинськ
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Алькової С.М., при секретарі Золотих Л.Н.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач до попереднього розгляду справи позов по суті та за обставинами визнав повністю, про що надав суду письмову заяву.
Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем вони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 1990 року, від шлюбу двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1; з листопада 2008 року сімейно-шлюбні відносини між ними були припинені з тих причин, що відповідач своєю поведінкою завдав психологічну травму всій родині, вона не може пробачити відповідача за вчинене ним, за завданий біль та зруйновану сім'ю, тому вона просить суд розірвати шлюб, тим самим задовольнити позов та стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду з цим позовом.
Відповідач до попереднього розгляду справи позов по суті та за обставинами визнав у повному обсязі, надав суду заяву, в якій зазначив, що він позов визнає, не заперечує проти розірвання шлюбу з позивачкою, та проти ухвалення рішення при попередньому розгляді справи у його відсутність.
До попереднього розгляду справи позивачка підтримала свої позовні вимоги по суті та за обставинами справи у повному обсязі, просить суд задовольнити її позов, не заперечує проти ухвалення рішення при попередньому розгляді справи, про що надала суду письмову заяву. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ст. ст. 130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст. 174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Зі згоди сторін суд ухвалює рішення при попередньому розгляді справи.
Судом були досліджені такі докази, надані позивачкою на підтвердження свого позову:
Свідоцтво про реєстрацію шлюбу, свідоцтво про народження дітей. Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу, актовий запис НОМЕР_11 (а.с. 6), сторони дійсно заходяться у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 1990 року.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 7, 8).
У листопаді 2008 року травні 2006 року сторони припинили сімейно-шлюбні відносини з тих причин, що своєю поведінкою завдав психологічну травму всій родині, вона не може пробачити відповідача за вчинене ним, за завданий біль та зруйновану сім'ю. На цей час сторони спільне господарство не ведуть, проживають окремо один від одного, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, на примирення не згодні, наполягають на розірванні шлюбу.
Майнові питання вирішені сторонами в добровільному порядку.
Неповнолітні діти після розірвання шлюбу зі згоди відповідача залишиться на вихованні позивачки, на їх утримання відповідач має намір надавати матеріальну допомогу к добровільному порядку.
Відповідно до ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок
Його розірвання.
У відповідності до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, який згідно ст. 112 ч.2 СК України ухвалює рішення про розлучення, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них.
Суд вважає, що збереження та відновлення сім'ї сторін не доцільно, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу сторін неможливе, і даний шлюб підлягає розірванню, а позовна заява задоволенню; витрати, пов'язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГС, належить стягнути з відповідача.
Належить стягнути з відповідача і кошти, які позивачка витратила на надання їй правової допомоги, так як відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підтвердження понесених витрат позивачка надала суду квитанцію про сплату 200 грн. за підготовку та складення позовної заяви (а.с. 5).
Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214 -215, 88 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити у повному обсязі.
Шлюб між ОСОБА_1 таОСОБА_2, зареєстрований 08 вересня 1990 року Міським ЗАГС м. Дніпродзержинська, актовий запис НОМЕР_1, від якого є двоє неповнолітніх дітей, розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з відповідача державне мито на користь держави в сумі 17 грн., позивачку від сплати мита звільнити.
Стягнути з відповідача на користь позивачки 200 грн. у відшкодування витрат по наданню правової допомоги по складенню позовної заяви.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: С.М. Алькова