Головуючий у 1 інстанції - Олійник В.М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року справа №428/8520/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Лях О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 лютого 2015 року у справі № 428/8520/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області в особі начальника ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із даним адміністративним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - Управління), має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), однак відповідач нараховує та виплачує йому зазначену допомогу у розмірах, значно менших, ніж це передбачено вимогами чинного законодавства, надає відповіді, що суперечать статті 48 Закону № 796-XII.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив:

1. Визнати дії ОСОБА_3 протиправними;

2. Визнати порушеними права ОСОБА_2;

3. Визнати дії ОСОБА_3 умисними та системними;

4. Визнати дії ОСОБА_3 такими, які кваліфікуються як очевидні ознаки корупції;

5. Визнати застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року незаконною, яка була прийнята на підставі Закону СРСР та втратило чинність у 2007 році;

6. Визнати застосування ОСОБА_3 такими, які порушили вимоги статті 19 Конституції України;

7. Визнати застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року такою, що порушило вимоги статті 7 Цивільного кодексу України;

8. Визнати застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року такою, що порушило вимогу статті 48 Закону № 796-XII;

9. Визнати застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року такою, що порушило вимогу статті Закону України "Про індексацію грошових доходів населення";

10. Визнати застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року незаконною, оскільки на 100 грн. у 2014 році неможливо оздоровитися;

11. Визнати порушення ОСОБА_3 Присяги державного службовця;

12. Витребувати у відповідача документ, підтверджуючий списання грошових коштів на щорічне оздоровлення ОСОБА_2 у 2014 році, у розмірі 100 грн. з Державного бюджету на підставі Постанови КМУ 2005 року;

13. Відшкодувати заподіяну шкоду за 2014 рік у розмірі 6 090 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., усього 16 090 грн. (а.с.3).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2014 року (а.с.7-8) у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання дій начальника Управління умисними, системними (пункт 3 резолютивної частини позовної заяви), а також такими, що порушують Присягу державного службовця (пункт 11 резолютивної частини позовної заяви) та кваліфікуються як очевидні ознаки корупції (пункт 4 резолютивної частини позовної заяви) було відмовлено.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 лютого 2015 року у зазначеній справі позовні вимоги задоволені частково, а саме:

визнано неправомірними дії Управління щодо відмови по перерахуванню, нарахуванню та виплаті щорічної разової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-XII за 2014 рік, що призвело до порушення прав позивача;

зобов'язано Управління здійснити перерахунок, нарахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-XII за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням сплачених сум.

В іншій частині позов залишено без задоволення.

Позивач з таким судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у повному задоволенні позовних вимог, просив прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі, за виключенням п.4, оскільки суд не розглянув всі позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, постанова місцевого суду оскаржена лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні частки позовних вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

У відповідності до статті 48 Закону № 796-XII щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені га закріплені в Законі № 796-XII.

Як зазначено в статті 71 вказаного Закону - дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до нього.

Розмір мінімальної заробітної плати затверджується щорічно Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Іншого порядку визначення розміру мінімальної заробітної плати в Україні не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

Відповідно до наданих суду належно завірених копій Рішення про призначення компенсації від 22.05.2014 року та списку № 4 на зарахування щорічної грошової допомоги на оздоровлення ЧАЕС позивачу було нараховано та зараховано на рахунок грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 100 грн.

Посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 є необгрунтованими та такими, що порушують права позивача, оскільки застосування зазначеної постанови було розраховано на бюджетний період в 2005 році.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на 2014 рік, мають застосовуватись норми Закону № 796-XII.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нарахував та виплатив 17.06.2014 року позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік всупереч вимогам статті 48 Закону № 796-XII у розмірі 100 грн., дії відповідача по нарахуванню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення визнані місцевим судом протиправними, права позивача порушеними, а відповідача зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до вимог статті 48 Закону № 796-XII.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржувана постанова місцевого суду не містила (і не могла містити) в собі висновків щодо частини позовних вимог ОСОБА_2, по яких у відкритті провадження було відмовлено (пункт 3, 4 і 11 резолютивної частини позовної заяви).

Як зазначалось вище, відмову щодо пункту 4 резолютивної частини позовної заяви ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не оскаржує.

Стосовно пунктів 3 і 11 резолютивної частини позовної заяви, апеляційний розгляд щодо цих вимог можливий лише після розгляду їх по суті місцевим судом (у випадку скасування ухвали про відмову у відкритті провадження і подальшого продовження розгляду судом першої інстанції, а після цього дотримання апеляційних процедур), тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

Пунктом 12 резолютивної частини позовної заяви ОСОБА_2 просив витребувати певні докази, що судом першої інстанції було зроблено в ході розгляду справи (а.с.7-8), а відповідні документи наявні в справі (а.с.16-17).

Згідно з вимогами частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 162 КАС України в переліку постанов, які може прийняти суд у разі задоволення адміністративного позову, відсутній такий вид постанов як визнання права або факту.

Вербально суд першої інстанції визнав неправомірними дії Управління щодо відмови по перерахуванню, нарахуванню та виплаті щорічної разової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-XII за 2014 рік, що призвело до порушення прав позивача (тобто, фактично задовольнив пункти 1, 2 резолютивної частини позовної заяви).

Крім того, місцевий суд зобов'язав Управління здійснити перерахунок, нарахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_2 відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-XII за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням сплачених сум.

При цьому суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови визнав застосування Постанови Кабінету Міністрів 2005 року незаконною; визнав наявним порушення вимог статті 19 Конституції України, тобто, фактично задовольнив пункти 5, 6, 7, 8 резолютивної частини позовної заяви.

Визнання застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року такою, що порушило вимогу статті Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (пункт 9 резолютивної частини позовної заяви) суперечить законодавству, оскільки одноразові допомоги не підлягають індексуванню відповідно до вказаного закону.

Вимога щодо визнання застосування ОСОБА_3 Постанови Кабінету Міністрів 2005 року незаконною, оскільки на 100 грн. у 2014 році неможливо оздоровитися також не може бути задоволена, оскільки розмір допомоги встановлюється законодавством.

Апеляційний суд зауважує, що місцевий суд прийняв постанову, яка гарантує дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Щодо вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

В пункті 2 вказаної Постанови також зазначено, що спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

В той же час, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Суд, вивчаючи матеріали справи, не вбачає факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не вбачає і дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Додані до апеляційної скарги документи щодо оплати позивачем послуг стоматолога та придбання монітору не надавались ОСОБА_2 до суду першої інстанції та взагалі не стосуються предмету позову.

Тобто, в межах апеляційного перегляду суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на правильність цих висновків, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 лютого 2015 року у справі № 428/8520/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області в особі начальника ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.П.Лях