ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.03.2015Справа № 910/485/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

про стягнення грошових коштів,

За розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржника): Дементьєв Я.Т. (представник за довіреністю №247/05 від 05.01.2015р.);

від Державної виконавчої служби: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 січня 2013 року до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява №93/21/7202 від 21.12.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада - 5» (відповідач) заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521160 від 01 жовтня 2003 року в сумі 1 169 110,36 грн. з них основного боргу - 1 145 478,13 грн. та 3% річних - 23 632,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №910/485/13, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. у справі №910/485/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 5" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" грошові кошти: основного боргу - 909 978,13 грн. 3% річних - 23 632,23 грн. та судові витрати - 14 911,63 грн.; в частині позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 5" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основного боргу - 235 500,00 грн. провадження у справі №910/485/13 припинено.

30 травня 2013 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2013р. по справі №910/485/13, яке набрало законної сили 15.03.2013р., судом було видано наказ №910/485/13.

23 січня 2015 року через канцелярію до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада - 5» (надалі також - скаржник, боржник) надійшла скарга на дії ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва, в якій скаржник просить суд постановити ухвалу Господарського суду м. Києва, якою визнати недійсною постанову державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 24.06.2014р. про стягнення виконавчого збору у закінченому виконавчому провадженні за №39080113.

Скарга обґрунтована тим, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 24.06.2014р. винесена з пропущенням строку передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», а саме семиденного строку на добровільне виконання рішення, який встановлено було до 31.07.2013р. А отже, зазначена постанова є незаконною і винесена з порушенням норм матеріального права.

Згідно резолюції від 23.01.2015р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада - 5», з доданими до неї матеріалами, передано для розгляду судді Котков О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада - 5» у справі №910/485/13 призначено на 24.02.2015р.

Розпорядженням від 23.02.2015р. Голови Господарського суду міста Києва у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Коткова О.В. справу №910/485/13 передано для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада - 5» на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві було призначено до розгляду на 24.03.2015р.

В судове засідання 24.03.2015р. представники позивача та державної виконавчої служби не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Від державної виконавчої служби до суду надійшли пояснення, відповідно до змісту яких строк пред'явлення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не закінчився у відповідності до норм статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому винесення постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Рада 5» на користь держави 94 852,19 грн. виконавчого збору є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази та скаргу відповідача у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження») а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлюється матеріалами справи 24.07.2013р. ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва було відкрито виконавче провадження №39080113 на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/485/13 про стягнення з боржника на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості у сумі 948 521,99 грн.

13.06.2014р. на адресу ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва надійшла заява ПАТ «Київенерго» про повну оплату заборгованості за виконавчим документом.

Постановою ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва від 24.06.2014р. виконавче провадження №39080113 було закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення боржником.

Того ж дня 24.06.2014р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 94 852,19 грн. у зв'язку з невиконанням боржником в добровільному порядку рішення суду.

Скаржник зазначає, що зазначена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору грубо порушує вимоги ст.ст. 28, 41, 43, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Як на доказ своїх тверджень скаржник посилається на Постанову Вищого господарського суду України від 04.07.2013р. в справі №2/5025/2168/11.

В зазначеній постанові вказано наступне.

Статтею 28 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

В силу ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом ст. ст. 44-45 ЗУ «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби. Стягувачам - юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.

На підставі ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження» з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Тобто, як вбачається із змісту законодавства, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.

В силу вимог ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не стягуються з боржника, в разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання і зобов'язує державного виконавця закінчити виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

В даному випадку, в даній справі, повне виконання рішення №910/485/13 боржником було здійснено з пропущенням передбаченого державним виконавцем строку на добровільне виконання, а саме на протязі року з 24.07.2013р. по 13.06.2014р., що не заперечувалось представником скаржника в судовому засіданні.

Таким чином застосування вказівок, зазначених в Постанові Вищого господарського суду України від 04.07.2013р. в справі №2/5025/2168/11 в даній справі є неможливим з підстав неоднаковості обставин справ.

Отже, стягнення з відповідача виконавчого збору є обґрунтованим, оскільки боржник не виконав рішення майнового характеру у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, встановлений ч. 2. ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, тобто виконав рішення про стягнення основного боргу після початку його примусового виконання.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, діяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління у м. Києві, є такою, що вчинена в межах Закону України «Про виконавче провадження».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, згідно норми ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення, прийняте судом, приймається за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

У відповідності до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, відповідачем не обґрунтовано неправомірності дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 5» на дії відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві в справі №910/485/13.

2. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов