ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р.Справа № 5017/3566/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка,

М.А.Мирошниченка

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників учасників провадження:

Ліквідатор боржника - Арбітражний керуючий Панов А.Б., посвідчення № 283, дата видачі : 25.02.13;

Від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" - Байрамов О.В.., довіреність № 1278/13, дата видачі : 26.07.13;

Інші учасники процесу в судове засідання - не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 11 лютого 2015 року

у справі №5017/3566/2012

за заявою: Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль"

до Боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про визнання боржника банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012 року за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (в подальшому за текстом - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") було порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) за процедурою, передбаченою ст. ст. 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до набрання чинності Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI, накладено арешт на майно боржника.

Постановою господарського суду Одеської області від 23.01.2013 р. боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Панова А.Б.

31 грудня 2014 року ліквідатор банкрута звернувся до суду із клопотанням про затвердження основної грошової винагороди в розмірі 4 мінімальних заробітних плат щомісячно, з моменту призначення та до припинення повноважень - за рахунок коштів кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Також 10 лютого 2015 року ліквідатором банкрута подано клопотання про затвердження строку ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11 лютого 2015 року (суддя Ровинський О.Ю.) клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Панова А.Б. задоволені. Строк ліквідаційної процедури продовжений, а також продовжені повноваження ліквідатора банкрута до 14 березня 2015 року. Також ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Панову А.Б. визначено грошову винагороду в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень з моменту призначення за рахунок коштів ПАТ "Райффайезен Банк Аваль".

Не погоджуючись з цією ухвалою, ПАТ "Райффайезен Банк Аваль" в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки відповідна заробітна плата не обговорювалася із скаржником. Крім цього, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вказує на те, що ліквідатором банкрута не було виявлено жодного майна, яке можливо реалізувати, окрім заставного, а відтак у суду першої інстанції було право на зменшення грошової винагороди арбітражному керуючому.

В судовому засіданні 24.03.2015р. представник скаржника уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині призначення грошової винагороди ліквідатору боржника у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Право арбітражного керуючого на отримання винагороди передбачено ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI із наступними змінами (далі - Закон про банкрутство).

Так, пунктом 3 частини 1 статті 98 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно до ч. 3 ст. 115 зазначеного Закону основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

За роз'ясненнями, наведеними у п. 37 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. за № 01-06/606/2013, в разі неотримання керівником боржника заробітної плати за останні дванадцять місяців його роботи, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції було враховано, що матеріали справи містять підтвердження здійснення ліквідатором передбачених Законом про банкрутство заходів, направлених на виявлення, повернення об'єктів нерухомого майна банкрута, формування ліквідаційної маси, його оцінку та на реалізацію виявленого майна.

Доказів неправомірності чи неповноти дій ліквідатора надано не було.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Таким чином, виносячи оскаржувану ухвалу про затвердження основної грошової винагороди ліквідатору фізичної особи - підприємця арбітражному керуючому Панову А.Б. в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, місцевий господарський суд вірно встановив обставини справи та порушень норм матеріального права не допускав.

Посилання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на необхідність зменшення винагороди ліквідатору у зв'язку із невиявленням майна банкрута, судова колегія вважає помилковими.

Дійсно, ч. 6 ст. 115 Закону про банкрутство визначено право господарського суду зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Водночас, цей випадок вказаний законодавцем у разі наявності у боржника відповідної адміністративної посади керівника та сплати останньому заробітної плати.

До того ж, невиявлення ліквідатором банкрута в процедурі ліквідації майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 5011-43/17913-2012, від 10 лютого 2015 року у справі № 5004/1622/12, від 11 лютого 2015 року у справі № 910/13765/13.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області в частині призначення грошової винагороди ліквідатору боржника у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідає закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 11.02.2015 р. по справі № 5017/3566/2012 в частині визначення грошової винагороди ліквідатора боржника - без змін.

Повний текст складено 27.03.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко