КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа№ 910/27299/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

За участю представників:

від позивача: Гоголь О.Я. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року

у справі №910/27299/14 (суддя Яковенко А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення 9 337,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (далі-відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 9 337,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування наземного транспорту№ТП174625Га/12п від 22.11.2012, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було виплачено страхове відшкодування в сумі 9 847,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі №910/27299/14 позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 26.01.2015р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.11.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування", як страховиком, та Проценко Оксаною Григорівною, як страхувальником, був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №ТП174625Га/12п (далі - Договір), відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Toyota" (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер ВІ6118ВІ.

25.04.2013р. по вул. Жовтнева, 9 у м. Глобино відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням Проценко Оксани Григорівни та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВІ5091АХ, під керуванням Шулика Валерія Григоровича.

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП №9191219, наданої ДАІ Глобинського РВ ГУ МВС України в Полтавській області (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 21.05.2013 у справі №527/1143/13-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил дорожнього руху України водієм Шуликом Валерієм Григоровичем, у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

З рахунком-фактурою №КП-0000331 від 29.04.2013, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Про Лайн" вбачається, що вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП складає 9 847,76 грн. з урахуванням ПДВ.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №ТП174625Га/12п від 22.11.2012, повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заяви про виплату страхового відшкодування №б/н від 25.04.2013, страхового акту №1/002/13/05420/VESKO16519 від 13.05.2013, розрахунку страхового відшкодування від 13.05.2013 здійснив на користь ТОВ "Компанія "Про Лайн" перерахування коштів для здійснення ремонту в сумі 9 847,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30330 від 14.05.2013 (засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи).

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від відповідача страхового відшкодування, виплаченого страхувальникові на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно витягу з бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВІ5091АХ, застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом серії АВ №4108785 (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВІ5091АХ, керував Шулик Валерій Григорович.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Звідси, матеріально-правова підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Отже, до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом АВ №4108785 (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховано умови полісу добровільного страхування серії АВ №4108785, відповідно до якого встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн. У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі 9 337,76 грн. (9 847,76 грн. - 510,00 грн.).

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач, як особа, яка має право на виплату страхового відшкодування, не звертався до нього на протязі 1 року, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Судова колегія дані посилання відповідача не приймає до уваги виходячи з наступного.

Право на судовий захист гарантується Конституцію України та Законами України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Указана правова позиція була висновлена у Рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002.

Крім того, відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 за №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що згідно статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" страховик отримує право вимоги потерпілої особи, яке може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову після виплати останній страхового відшкодування, і не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування (Постанова ВСУ №3-38гс12 від 28.08.2012, Постанова ВГСУ №23/279 від 19.09.2012)

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що положення п.п.37.1.4 п.37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють відносини, які виникають між страховиком та його страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та аж ніяк правовідносини між страховиками стосовно права зворотної вимоги - регресу.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі №910/27299/14 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 року у справі №910/27299/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/27299/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 27.03.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов